Досить часто можна почути: «Ех, пам’ять у мене дірява!», «Вибачте, знову забув … ранній склероз» або традиційне студентське: «Чесне слово, знаю, але забув» … Ми нарікаємо на пам’ять, розуміючи її як щось «природне», «дане від природи». А між тим ображатися слід було б не на пам’ять, а насамперед на самих себе. Більшість людей, мало тренує свою пам’ять, не оволодіває нею, не використовує всі її можливості. Звичайно, і «від природи» пам’ять буває різна, навіть істотно різна. Але майже завжди людині дається достатній її мінімум, який може бути визначений напівжартівливим висловлюванням одного відомого психолога: «Ніколи не забуваються дві речі: військовий наказ і час побачення, хто забуває це, тому ніщо не допоможе». Для інших же недаремні, ймовірно, будуть пропоновані поради та прості досліди з пам’яттю.

ПАМ’ЯТЬ І ІНТЕРЕСИ.

Людина, яка хоче поліпшити пам’ять, не повинна вважати, що цього можна домогтися, оволодівши якоюсь системою спеціальних технічних прийомів. В пам’яті зберігається наш минулий досвід – знання, навички, нарешті, почуття. Цей досвід допомагає, а іноді без нього взагалі було б неможлива дія, мислення. І все починається з того, який досвід і в якому вигляді надходить на зберігання.

Людина, далека від мистецтва, прочитала «просто так» спеціальну книгу з історії театру. Через деякий час вона, може бути, здивується, що нічого не запам’ятала. А дарма. Звичайно, прочитавши книгу, вона «набула досвіду». Але досвід цей абсолютно не стосується основного русла її життя, інтересів. Одержаним відомостям нема за що зачепитися, нема з чим зв’язатися. Грубо кажучи, це той самий випадок, коли в «одне вухо влітає, в інше вилітає».

У моїх сусідів синочок дванадцяти років. Мати постійно скаржиться на його пам’ять. Хлопчик дуже погано вчиться з історії та географії, зовсім не пам’ятає дат, імен. Між тим він знає прізвища всіх футболістів в класі «А», прекрасно пам’ятає, які команди займали якісь місця впродовж останніх п’яти років, в голові у нього сидять результати найважливіших ігор за той же термін. Очевидно, історія та географія йому глибоко байдужі. Він до них відноситься так само, як в нашому першому прикладі людина до історії театру.

Отже, перша умова дійсно хорошої пам’яті: у людини повинні бути різнобічні інтереси. Причому не просто мати «багато інтересів» – це все одно що ловити косяк оселедця на тисячу вудок. Інтереси повинні переплітатися між собою, утворювати живу і міцно сплетену мережу. Тільки тоді можна розраховувати на «улов».

Ця основна умова жодною мірою не виключає необхідності використовувати ряд осмислених способів запам’ятовування. Поговоримо про них. У ряді випадків ми будемо рекомендувати провести прості досліди з пам’яттю, які можуть виявитися не тільки цікавими, а й повчальними.

НАМАГАТИСЯ ЗАПАМ’ЯТАТИ

Перш ніж почати вчити матеріал, чітко і ясно поставте перед собою задачу: це треба запам’ятати. Вже проста постановка задачі дасть дуже багато чого. Сумніваєтеся? Перевірте на простому досліді.

Запропонуйте комусь із знайомих прослухати 5-6 разів ряд слів або безглуздих складів, а потім несподівано попросіть відтворити їх. Він не зможе зробити цього скільки-небудь задовільно. Якщо ви перед цією людиною відразу поставите завдання запам’ятати (запропонувавши рівноцінний по складності ряд), він більш-менш успішно впорається із завданням після того ж числа повторень.

БУДЬТЕ АКТИВНІ

Ви поставили собі задачу запам’ятати. Ви сумлінно і уважно читаєте або слухаєте. Це добре, але ще не все, що можна і потрібно зробити. Треба осмислювати новий матеріал, зіставляти з тим, що ви вже знаєте, а не просто «сприймати» його.

СКЛАДІТЬ ПЛАН

Щоб легше запам’ятати великий матеріал, нерідко буває корисно скласти план. Починайте зі смисловим угруповання матеріалу – розбийте його на шматки, логічно пов’язані всередині. Важливо вибрати найбільш розумне, не надто дробове і не дуже велике розчленування. Тепер треба знайти в кожній групі опору для пам’яті – щось стисле, коротке, що легко лягає в пам’ять і тягне за собою інший зміст. Це можуть бути тези, заголовки розділів, питання, якісь образи. Нехай вас не бентежить, що план через деякий час забудеться. Він свою справу зробив – змусив активно попрацювати з матеріалом, осмислити його.

ЯК МИ ЗАБУВАЄМО?

Спробуйте зайнятися самостійним дослідженням. Повторіть досліди німецького психолога Еббінгауза (кінець XIX століття). Складіть список з безглуздих трибуквених складів з голосної посередині. Уникайте складів, що римуються, не ставте поруч склади, що починаються з однакових або сусідніх букв алфавіту, беріть ті, які не викликають у вас якісь осмислені асоціацію та образи. Список може починатися, наприклад, так: рах, гел, пиг, лаш, сав, гюс…

Вивчіть цей список (до першого безпомилкового повторення). Потім спробуйте відтворити його через 2 години, через 5, через 24 години, на другу і шосту-сьому добу. Запишіть склади, які вам вдалося кожен раз згадати. Проробіть дослід кілька разів з різними списками. Передбачу результат: відразу ви забудете дуже багато, а в подальшому «темп забування» понизиться.

Проробіть такий же дослід зі списком звичайних слів, Наприклад, з таким: впевненість, доручення, бажання, відсутність, запрошення, обережність, обов’язок, спокій, повага, стомлення, згода, змагання, участь, виправдання, неспокій, дозвіл, обіцянка, задоволення, очікування. Правда, «темп забування» буде менше. Ще меншим він буде, якщо ви завчите зв’язний текст. Але загальний висновок залишається: незабаром після того, як матеріал вперше завчено, значна, велика частина його втрачається.

Тепер неважко здогадатися, наскільки «корисне» зубріння, або «штурмові» заняття, коли в пам’ять намагаються запхнути відразу величезну масу матеріалу. В кращому випадку він збережеться до найближчого іспиту. Життєвої користі від цього немає ніякої.

З результатів досліду слід зробити ще один практичний висновок: не можна надовго відкладати повторення матеріалу – інакше багато чого доведеться заучувати, по суті справи, заново. Ще одне. Можливо, для багатьох людей корисно заучувати перед сном, так як сон призупиняє процес негайного випадання матеріалу з пам’яті.

ЩО КОРИСНІШЕ: десять разів прочитати завчений текст і ні разу не спробувати відтворити його або прочитати пару раз і постаратися розповісти? Дослід показав, що другий спосіб більш вигідний: ви отримуєте можливість контролювати себе, помічати упущення, звертати увагу на важкі місця. Найкраще робити так: раз прочитати і постаратися відтворити, прочитати ще раз і ще раз відтворити. Залежно від завдання (запам’ятати напам’ять точно або лише основне) і від того, як іде справа, ви самі зможете вибрати момент, коли можна зупинитися.

ТОЧНО ЗАПАМ’ЯТАТИ.

Перед вами число з 27 цифр. Запам’ятайте його!
+124816326412825651210242048.

Механічне зубріння, звичайно, відніме масу часу. Але якщо ви зумієте знайти принцип організації цього числа, то запам’ятайте його моментально і надовго. У Диховічного і Слобідського є гумореска, як вони за допомогою «дедуктивного методу» – очевидно, автори мали на увазі мнемотехніку – намагалися запам’ятати номер телефону 5-15-45. Пустилися в складні операції з числами, залучаючи дані про вік своїх родичів і т. п. Нічого не вийшло. Автори розчаровані і рекомендують «просто так» запам’ятовувати. Даремно. Років п’ятнадцять тому я прочитав це оповідання, звернув увагу на надзвичайно просту побудову номеру 5; (5 X 3); (5 х 3) х 3 і до сих пір пам’ятаю його.

Якщо вам треба запам’ятати щось точно (особливо це відноситься до чисел), постарайтеся знайти принцип побудови матеріалу, якусь закономірність.

Навряд чи тут можна рекомендувати загальні прийоми – кожен повинен знаходити свої. Повправляйтесь на телефонних номерах своїх знайомих, історичних датах. У всякому матеріалі, який треба запам’ятати напам’ять, знайдуться слова «легкі» та «важкі». Очевидно, слід, перш за все, усвідомити, що є «важким», – звернути на це особливу увагу.

Цією невеликою статтею ми хотіли лише змусити вас звернути увагу на свої методи роботи, критично підійти до них, спробувати знайти кращі.

Автор: Г. Погодінський.