Глобальні проблеми виховання обдарованих дітей

Posted by on August 25, 2015

талоновиті діти

У цьому есе поговоримо про те, про що сьогодні говорять психологи і педагоги всіх країн. Про проблемну педагогіку у розвитку обдарованих дітей. З самого початку ми повинні визначитися з предметом конструктивної розмови. Про що будемо міркувати? Я пропоную почати розмову з загального уявлення про дитячу обдарованість. Перейти до конкретної моделі. І в кінці визначитися з проблемами, які нас очікують при переході до конструктивної моделі дитячої обдарованості.

Отже, як ми вже говорили вище, діти інтелектуали були популярними у минулому двадцятому столітті. Буквально ще вчора, актуальною темою були «успішні діти», виховані в центрах раннього розвитку. Сьогодні всі зайняті новою темою під назвою «обдаровані діти». Хоча сама тема не визначена, але всі психологи і педагоги дружно кинулися виховувати обдарованих дітей. Давайте спробуємо визначитися з самим предметом обдарованості. У попередніх есе ми цю тему обговорювали виходячи з філософії питання (природи явища). У цьому есе спробуємо розібратися з глобальними проблемами у розумінні дитячої обдарованості.

Всі розуміють просту істину в тому, що дитяча обдарованість є першою сходинкою до вершини, на якій стоїть геній. Я досить глибоко досліджував феномен геніальності і цілком обґрунтовано можу сказати про те, що геніальність неможлива без феноменальної роботи двох півкуль мозку (інтелектуальної та креативної).

Йдемо далі у вирішенні глобальних проблем дитячої обдарованості. Тема дитячої обдарованості виникла з дорослої геніальності. Але спочатку 21-го століття, а вірніше в 1999-му році, з’явилися діти Індиго. Діти Індиго не вписувалися в тему дорослої геніальності. Вони стояли особняком у вирішенні проблем дитячої обдарованості. Тому їх стали називати «особливо обдарованими дітьми». Хоча тема дітей Індиго була досить привабливою, але в плані конкретної реалізації вона мала заплутане езотеричне походження. «Діти Індиго вже прийшли». Мається на увазі прийшли до нас з Космосу, як представники майбутньої шостої раси людей. «І ми повинні приймати їх такими, якими вони є. Вони не вимагають нашого педагогічного втручання».

У «голограмній педагогіці» я говорю не про особливу обдарованості дітей космічного походження, а про наших звичайних земних дітей. Але про дітей феноменально навчених і тотально-центрованих. Під «феноменально навченими дітьми» я розумію цілком конкретну педагогіку «розвитку 3-F потенціалу». Під словом «тотально-центровані», у мене стоїть конкретна психопрактика з розвитку в дитячій психіці всього лише п’яти феноменальних якостей під назвою «троянда тотала»: «уявного образу», «феноменального почуття», «інтуїтивного розуму», «тотальної уваги» і «тотальної спостережливості» (феноменальної пам’яті). Крім того, педагогіка «розвитку 3-F потенціалу» і психопрактика «троянди тотала» мають голограмний характер. Одне неможливе без іншого. Одне в іншому. Наприклад, без розвиненої «тотальної уваги» ви не вийдете на роботу з глибинною підсвідомістю. А без феноменальною роботи з глибинним підсвідомістю («по-замовчуванню») ви не придбаєте «тотальну спостережливість». А без двох пелюсток «троянди тотала» (уваги і спостережливості), неможливий «розвиток 3-F потенціалу».

У зв’язку з тим, що різко зріс інтерес до обдарованих дітей, стали популярними різного роду альтернативні школи. Я досить глибоко (по книгах і через Інтернет) вивчав досвід роботи альтернативних шкіл і повинен сказати про те, що ці школи у своєму розвитку значно просунулися по відношенню із загальноосвітньою програмою. Але в цих школах я не знайшов двох базових принципів розвитку дитячої обдарованості. Я маю на увазі розвиток креативних і феноменальних можливостей в дитячій психіці. Все ті ж старі інтелектуальні кліше розвитку гармонійної особистості в нових варіантах виконання. Особливо там, де стосується розвитку яскравих індивідуальних якостей. Адже індивідуальна особливість дитини відбивається не в тому, як вона: танцює, малює або вивчає іноземну мову. Це не індивідуальна особливість, а всього лише вдале копіювання чужого досвіду. Вивчати іноземну мову дитина може інтелектуально (смислова здатність), креативно (на основі ейдетичної пам’яті) і феноменально (метод «феноменального прориву»). Розвиток яскравих індивідуальних здібностей має на увазі самовдосконалення всіх цих трьох базових якостей (інтелект, креатив, феномен).

Найсумніше те, що у всіх без винятку центрах раннього розвитку, а також у школах альтернативного навчання, весь педагогічний і психологічний матеріал подається через інтелектуальну амбразуру. Всі педагоги і психологи носять інтелектуальні окуляри. І такі ж окуляри надягають на очі і вуха своїх вихованців. В результаті чого до п’яти років такі діти бачать і чують їх навколишній світ у суто інтелектуальному світлі. Настав час, всім розумним людям зупинитися і конкретно задуматися про те, а чи не наносимо ми непоправної шкоди, дитячій психіці своєю інтелектуальною освітою. Змушуючи їх мозок працювати в малопродуктивному лівопівкульному режимі.

Якщо сьогодні педагогу сказати про те, що креативний психолог з міста Києва пропонує відмовитися від розвитку граматичної мови в психіці дитини до трьох років, то педагог відмовиться далі слухати «марення божевільного». Адже існує маса прикладів того, що якщо до п’яти років психіка дитини розвивається у вовчій зграї або у собачій будці, то далі навчити чому-небудь розумному (людському) її вже не вдасться. Саме страх до чогось нового змушує батьків, а разом з ними педагогів і психологів, відмовитися від новаторських експериментів у розвитку дитячої психіки.

Психіка дитини – це «чиста дошка». Що ми на цю «дошку» запишемо, тим вона буде користуватися все життя. На даний час на цю «дошку» ми наносимо інтелектуальну матрицю. Після п’яти років наша дитина буде бачити світ через інтелектуальні окуляри. Якщо в «чорній зграї» дітей інтелектуалів, з’явиться одна «біла ворона» з феноменальною матрицею бачення світу, то дослідники даного феномена знайдуть у «білої ворони» ознаки постравматичного синдрому (сильний удар головою) або генну мутацію (відхилення від норми). «Чорна зграя» всіма силами буде намагатися позбутися «білої ворони». І це стосується не тільки дітей, а й педагогів теж.

Протягом багатьох століть на «чисту дошку» дитячої психіки люди наносили інтелектуальну матрицю свідомості. В результаті чого в людства виробився стійкий стереотип інтелектуальної освіти. Навіть у племені мумба-юмба, люди мислять лівою півкулею мозку, оскільки спілкуються за допомогою мови. Якщо ви захочете переформатувати свідомість своєї дитини з лівопівкульної на правопівкульну, то зіткнетеся з серйозною проблемою. У суспільстві глобального масштабу відсутні правопівкульні центровані діти. Всі школи світу своєю базовою освітою вважають інтелектуальну. Тому у всіх педагогів і психологів є страх перед новаторськими ідеями альтернативної освіти. Про дитячу обдарованість сьогодні говорять всі. Але тільки в контексті з інтелектуальною освітою. І в цьому полягає велика проблема, оскільки відбулася підміна понять. Психологи, як привабливу рекламу, говорять про розвиток дитячої обдарованості, а насправді виховують «успішну особистість» в кращому випадку. У гіршому випадку, психологи, начитавшись популярних книг по вихованню «маленького генія», з дитячої йоги, з розвитку творчого потенціалу, самі того не розуміючи, навантажують своїх вихованців різного роду непотрібною інформацією далекою від дитячої обдарованості.

Пора вже психологам разом з педагогами зрозуміти просту істину. Всі ці: діти вундеркінди, діти Індиго, діти поліглоти, діти екстрасенси – діти з феноменальною роботою двох півкуль мозку. Або обдаровані діти. Потім ці обдаровані діти потраплять в інтелектуально навчальне середовище (садок, центр розвитку, школу) і з часом стануть звичайними інтелектуально розвиненими дітьми. Інтелектуально навчальне середовище, покладе на їх незміцнілі душі товстий шар «інтелектуального асфальту» і закриє в їхній психіці ген обдарованості назавжди. Тому, щоб уникнути «інтелектуального асфальтування», для обдарованих дітей необхідно створювати спецінтернати і розвинути в їхній психіці спочатку феноменальну, а потім інтелектуальну матрицю свідомості.

Обдарована дитина – це дитя з двома розвиненими матрицями свідомості (феноменальною та інтелектуальною). Залежно від ситуації вона може користуватися як феноменальним, так і інтелектуальним розумом.

Проблема, тим більше глобального масштабу полягає в тому, що для виховання обдарованих дітей, необхідно переучуватися всім без винятку: педагогам, психологам, професорам вузів. Переучуватися з психології свідомого, на психологію підсвідомого. А це вимагає корінної ломки всієї освітньої системи, заснованої на розвитку тільки інтелекту. Система освіти дуже консервативна і ми ще довго будемо обманювати себе, підміняючи поняття. Будемо говорити про дитячу обдарованість, а насправді тренувати в дитячій психіці звичайну інтелектуальну свідомість.

Автор: Олександр Гален

P. S. А еще очень интересно как одаренные дети смогут преодолеть некоторые проблемы современной молодежи, например пристрастие к компютерным играм. Хотя не исключено, что некоторые из них станут виртуозами и в сфере игровой виртуальной реальности, например в популярной игре Counter-Strike, скачать которую можно на сайте www.boost-now.ru.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Рубрики (Categories)

Последние комментарии (Recent comments)

Архив (Archive)


UA TOP Bloggers