Тема «Обдаровані діти» досить швидко опанувала масами. Вона стала популярною не тільки в середовищі психологів і педагогів, а й серед розумних батьків. Кожні освічені батьки через Інтернет стежать за актуальною темою, в надії знайти прийнятний спосіб для виховання своєї дитини.

Батьківське виховання «обдарованих дітей» умовно можна розділити на три стадії. Спочатку батьки, вважаючи себе досить освіченими, швидко обростають книгами з виховання майбутнього генія, відеодисками раннього розвитку, інформацією з Інтернету про модні методи розвитку дитячої психіки. Проходить час, і батьки починають розуміти те, що методів виховання обдарованих дітей безліч. Але методу, який би їх повністю задовольняв, не існує в принципі. Більш того, чим більше батьки вивчають хвилюючу їх тему, тим сильніше вони відчувають почуття невпевненості у вихованні майбутнього генія.

Настає друга стадія в розумінні як виховувати талановиту особистість. Не знайшовши прийнятного методу виховання, батьки беруть з кожного методу потроху і починають тренувати психіку дитини в правильному, як їм здається, напрямку. Якщо до такого методу виховання придивитися уважно, то можна виявити масу моментів стереотипної поведінки. Батьки не розуміючи психіки дитини, починають дресирувати її модними методиками, розраховуючи вийти на очікуваний результат.

Багато батьків, начитавшись книг з «виховання маленького генія», приходять до висновку про те, що виховувати дитячу психіку повинні професіонали. Починаючи з двох років, а то й раніше, вони віддають своїх дітей в центри раннього розвитку. Більш багаті батьки можуть дозволити собі виховувати своє чадо в престижному садку за методом Марії Монтессорі. Таким батькам чомусь здається те, що якщо вони заплатили великі гроші, то їх дитина обов’язково буде розумною і успішною.

І нарешті, третя стадія у батьківському вихованні. Досить довго виховуючи свою дитину по модним методикам раннього розвитку, батьки з гіркотою в душі починають помічати те, що їхня дитина не відрізняється особливим даром. Вона краще за інших розмовляє, вміє читати, писати і навіть знає іноземну мову. Але всі ці інтелектуальні якості мають звичайний енциклопедичний відтінок. Ваш малюк багато чого знає, але не володіє даром застосувати свої знання на практиці, оскільки в його психіці не розвинений ген інноватора. Він може бути освіченим, соціально адаптованим і навіть увійти в «чудову норму» (бути добрим учнем), але до обдарованості йому ще далеко. Немає необхідної свободи судження, немає оригінальності думки і немає бунтарського духу. А є старанна поведінка, енциклопедичні знання і бажання сподобатися дорослим. Великий мудрець Сходу Ошо (Раджніш) сказав би: «Вітаю вас. Ви виховали розумного раба».

І так, з батьківським вихованням по модним методикам ми розібралися. Помилковість і навіть омана батьківського виховання полягає в тому, що докладаючи багато зусиль, вони вчать дитину жити за копіями, нав’язаними дорослими людьми. Дитина не розвиває своєї власної оригінальності, а намагається підлаштуватися під життя дорослих. Оскільки всі дорослі, спілкування, як між собою, так і з навколишнім світом, ведуть на свідомому рівні то нічого іншого, а тим більше нового, вони дати не здатні. Їм не відомий світ дитячої оригінальності, світ уявних почуттів і фантастичних образів. Вірніше, у своєму дитинстві все це у них було. Потім тато з мамою, а далі садок і школа, все це щільно вкатали «інтелектуальним асфальтоукладачем» і зараз вони (дорослі люди) стали глухими, німими і незрячими до «тонкого світу» дитячої душі.

І сьогодні батьки продовжують повторювати одну і ту ж помилку. Вони не вдосконалюють дитячу психіку в бік розвитку їх підсвідомих задатків, а всіма силами намагаються їх незміцнілі душі «навантажити» інтелектуальною усвідомленістю. Особливої розмови заслуговує тема виховання обдарованих дітей професіоналами своєї справи. Я маю на увазі дитячих психологів, які використовують модну методику і педагогів з центрів раннього розвитку. Якщо проаналізувати їх діяльність, то професіонали теж мають три стадії свого розвитку. Маючи вузівську підготовку і вважаючи себе професіоналами, вони намагаються сформувати своє власне бачення виховання обдарованих дітей. В основному це бачення ґрунтується на захопленні якоюсь однією модною методикою. Наприклад, багато дитячих психологів «підсіли» на метод Марії Монтессорі.

Сперечатися з професіоналами марна справа, оскільки у них завищені амбіції у розумінні правильності виховання. Вони абсолютно впевнені у своїй правоті, що і є їх другою стадією розвитку. На першій стадії розвитку вони накопичують матеріал і досвід. На другій стадії вони стають майстрами своєї справи і недосяжними у своїй темі, як для батьків, так і для їхніх дітей. З позиції всезнаючого професіонала вони і виховують обдарованість у дитини.

Третя стадія у психологів і педагогів приходить з великим досвідом. Перебуваючи весь час у своєму професійному середовищі, у вихователів дитячих душ виробляється свій стиль виховання або так звана «інтелектуальна амбітність». Вони вважають те, що знають більше за інших, бачать далі за інших і розуміють в даній темі глибше інших. Вони починають розробляти власні методики, формувати групи ефективного розвитку і навіть створювати центри з розвитку творчого потенціалу.

Якщо уважно придивитися до таких професіоналів, то в їхніх нових методиках можна виявити масу старих, а то і абсурдних стереотипів. Наприклад, в одній з таких методик з розвитку обдарованої дитини, я прочитав про «креативний інтелект». Що таке «інтелект» я добре знаю, так як веду непримиренну боротьбу з «інтелектуальним асфальтуванням» дитячих душ. А ось, що таке «креативний інтелект», для мене велика загадка, оскільки «інтелект» – це свідома лівополушарна-центрована діяльність людини. А «креатив» – це вже інша, а саме підсвідома діяльність правопівкульна-центрована мозку людини. Для мене «креативний інтелект» звучить як «інтуїтивна логіка» або «образний зміст». Звичайно, якщо «креатив» розглядати не філософськи (природу явища), а в побутовому варіанті, то під це поняття можна підтасувати, що завгодно. Наприклад, гурток «Умілі руки» в «Будинку творчості», теж можна назвати креативним. Хоча насправді там не навчають новим ідеям, а тим більше – мислити правою півкулею мозку.

Велика помилка професіоналів своєї справи полягає в тому, що вони, не зрозумівши самої природи явища під назвою «обдаровані діти», посилено завантажують дитячі мізки різного роду ерзацом (замінником). Адже темі «Обдаровані діти» сьогодні не поставлене навіть питання: «Що це таке?». А тим більше не дано відповідь, на якому базисі виховувати обдарованість у дитини. Водночас, методик з виховання обдарованих дітей безліч. Всі ці методики мають помилкову тенденцію виховання обдарованості на інтелектуальному базисі, оскільки іншого базису (наприклад креативного) професіонали своєї справи просто не мають. Вони також як і раніше (до ери обдарованих дітей) продовжують «прасувати» психіку дітей інтелектуальними навантаженнями. Або як сказав би Ошо: «Їх відкидає від центру (душі) на периферію (розум)». Навіть у садочках за методом Марії Монтессорі можна знайти масу «інтелектуальних проблем».

Що стосується академічної школи, то по ідеї вона повинна стежити за новими тенденціями у сфері дитячої освіти. Особливо якщо це стосується такої популярної теми як «Обдаровані діти». Насправді в системі дитячої освіти, та й шкільної теж, ми маємо переломний момент. Стара школа ще досить консервативна, заснована на інтелектуальній домінанті. А нова школа дітей інноваторів не стала поки креативною, так як не сформований сам базис освіти. Голограма обдарованих дітей вже «зависла» в глобальному просторі. З’являються, хоча і боязкі, але спроби пов’язати обдарованість дитини з роботою правої півкулі мозку. Вчені психологи серйозно заговорили про креативне нелінійне мислення. Водночас, професорському складу так і не вдалося позбутися нав’язливої ідеї чільної ролі інтелекту у всій психічній діяльності людини.

Існує велике нерозуміння в академічній школі того, що обдаровані діти – це не чергова модифікація інтелектуально освічених дітей, а діти альтернативно (іншого) свідомості. Це діти з іншим (голограмним) форматом мислення. І з іншим (феноменальним) сприйняттям світу. Діти ці немов з іншої галактики або діти Нової Ери Світу. Це звичайні наші діти, яким якимось чином вдалося уникнути «загальної інтелектуальної соціалізації».

Десь років двадцять тому, я захоплювався книгами великого східного мудреця на ім’я Ошо. Ошо (Раджніш) прогресивний мислитель минулого століття. Думки його досить сучасні, філософські та революційні. Я дістав зі своєї бібліотеки книгу «Про дітей» і перечитав її ще раз. Ошо про освіту говорить так:

«Освіта повинна служити революції. Зараз вона служить державі. Дуже тонко вона готує рабів». Тут необхідний невеликий коментар, що стосується виховання обдарованих дітей. Ошо не говорить про обдарованість, він міркує про перспективу дитячого виховання. Якщо ви хочете виховати чесного, порядного трудівника своєї держави – виховуйте у своїй дитині раба. Якщо ви хочете виростити творчу особистість – виховуйте в ньому бунтаря. Але тоді ви берете на себе всю відповідальність за його нелегке життя, оскільки ген бунтаря громадського спокою у нього буде завжди. Там де необхідно мовчати, тому, що всі мовчать, він говоритиме. Там де потрібно «прогнутися», оскільки всі так роблять, він буде йти напролом. Сьогодні нам відомо те, що ген бунтаря присутній і в обдарованих дітях. Це говорить про те, що якщо ви хочете виховати обдаровану дитини , то, насамперед, повинні виховати в ньому бунтаря. Бунтаря навіть проти вашої методики виховання. Бунтарський дух формує в дитячій психіці вольову якість скрізь і в усьому самостійно приймати рішення і нести відповідальність за свої вчинки.

З іншого боку таке бунтарське виховання суперечить державному. Як говорить Ошо: «Вона (держава) дуже тонко готує рабів». Тим більше якщо ми до такого державного виховання додамо ще інтелектуальну освіту, то в результаті отримаємо «розумного раба». Що краще виховувати «розумного раба» або обдаровану бунтарську особистість, вам вирішувати самим.

А от відносно « інтелекту», я не поділяю думки великого Ошо. Напевно Ошо не дожив до того моменту, коли в мізках розумних людей виникли думки про те, що інтелект став гальмувати подальший розвиток цивілізації. Адже вся цінність Ошо в тому, що він революційний. Він бере актуальну тему (наприклад, виховання дітей) і починає її «перевертати». Якби Ошо жив сьогодні (він помер у 1990-му році), то я думаю, він би «перевернув» і тему інтелекту. Але свого часу про інтелект Ошо говорив так: «Без розвитку інтелекту, діти залишаться на рівні тварин. Звичайно, у дітей не буде перешкод, але не буде і сход. Самі по собі ні камінь, ні сходи, не в змозі допомогти». Як ми бачимо, навіть такому великому розуму як Ошо, не вдалося уникнути «інтелектуальної пастки».

Більше того, у виправдання інтелектуального освіти, Ошо наводить приклад 14-ти річного хлопця, вирощеного вовками, який так і не став людиною. Коли хлопця спіймали він бігав рачки. Два роки з ним наполегливо займалися і він не ставши на ноги, помер. Вчені, що спостерігали над диким хлопцем, заявили, що причиною його смерті стало навчання. Подібні приклади досить часто приводять психологи, показуючи те, що без навчання дитини дорослою людиною, він у своїй матриці (базисі) виробить якості того середовища, в якому перебував від народження і до п’яти років. Далі навчити дитину новим якостям дуже складно, якщо взагалі можливо. А коли дитина в такому середовищі виховувалася до 10-ти, а тим більше 14-ти років, то вона вже ніколи не стане людиною навіть з примітивним мисленням.

Якщо уважно проаналізувати дану ситуацію (дітей вирощених серед тварин), то можна виявити дві характерні для нашої теми закономірності. Перша закономірність стосується формування базисних навичок (матриці) в дитячій психіці. Якщо дитина сформувала матрицю свідомості (наприклад, інтелектуальну), то її вже важко перевчити. Друга закономірність більш тонкої властивості. Психіка дитини дуже відкрита. Вона вбирає в себе все без розбору. Дитина не розуміє добре це чи погано, вона просто навчається навичкам того середовища, в якому знаходиться. Звідси висновок. У навчанні дитини все залежить від насиченості навчального середовища.

Йдемо далі в дослідженні навчального середовища. Оскільки дитина живе серед людей інтелектуалів, головною якістю спілкування яких є граматична мова, то дитина, починаючи з двох років, намагається ввібрати в себе елементи цього навчального середовища. Коли дитина запам’ятовує окремі слова, то ми можемо говорити про те, що вона «образам» дає « імена». Наприклад, вона вже здатна зв’язати образ бабусі зі словом «баба». Образ «бабусі» у неї виникає в правій півкулі мозку, а ім’я («баба») – у лівій півкулі. Таким чином, дитина самостійно виходить на креативне мислення. Але серед людей п’ятої раси розвинена не образно-іменна, а саме граматична (смислова) мова. Тому, навчальне середовище, в якому перебуває дитина насичене граматичною промовою. А це вже інтелектуальна діяльність людей, з лівопівкульною домінантою мислення.

У півтора року, під час розвитку образно-іменної мови, у дитини задіяні дві півкулі мозку. У два роки, коли з’являються перші смислові пропозиції, навантаження збільшується на ліву півкулю. У три роки, коли дитина почала вимовляти цілі пропозиції, його мозкова діяльність стає лівопівкульною-центрованою. У п’ять років матриця (базисний навик) психіки дитини ставала повністю інтелектуально орієнтованою. Потім ми навчимо її читати і писати. Навчимо іноземної мови. Мові не слів, а мові пропозицій. І на виході матимемо людину з повністю сформованою інтелектуальної матрицею свідомості.

Задамо собі актуальне питання: «Добре це чи погано?» Оскільки дитина виховується в інтелектуально насиченому середовищі, то звичайно добре те, що вона вбирає в себе якості цього середовища. Водночас, виходячи з сучасного філософського розуміння питання (теми обдарованих дітей), це погано. Подальший розвиток нашої дитини стає однобоким, центрованим на лівій півкулі мозку. Навчити дитину креативному мисленню (задіяти дві півкулі мозку) буде складно, якщо можливо.

Зайдемо до розуміння філософії питання обдарованих дітей з іншого боку. Розглянемо сприйняття світу дитиною через призму дитячої психіки. До двох років дитина бачить навколишній світ в емоційно-предметно-образно-чуттєвому світі. Хоча вона і знаходиться в інтелектуально насиченому середовищі (мова дорослих), але її мозок ще не здатний розуміти якості цього середовища. У три роки дитина здатна усвідомлювати прості речення. В результаті чого її «точка зборки» сприйняття світу, зміщується в бік якостей інтелектуального характеру. У п’ять років ці якості стануть домінантою.

Знову задамо те ж питання: «Добре це чи погано?». Звичайно, добре те, що ми навчимо дитину сприймати світ дорослих людей. Таким чином, вона буде добре підготовленою до школи, а може бути навіть до успішного життя. Але якщо тему сприйняття світу дитиною будемо досліджувати в контексті обдарованих дітей, то виявимо дивний парадокс. Чим дитина сильніше інтелектуально розвинена, тим менш обдарованою вона є. Звичайно, якщо за обдарованість приймати прояв таланту (дару Бога), а не знання або високий IQ.

У розумінні таланту, особливо в ранньому дитинстві, також багато питань. Талант, що це: генетична схильність, виховний вплив середовища або божий дар? Чому ми сьогодні не можемо відповісти на такі прості питання? Та все тому, що ці питання мають голограмний характер. Наш інтелектуальний інструментарій не здатний на них відповісти. Вони сприймаються не через знання (пошук істини), а через інтуїтивне відчуття феноменального характеру. Обдаровані діти – це діти, які сприймають світ феноменально. Тому ми не здатні їх зрозуміти своїм інтелектом. Адже на оточуючий нас світ ми дивимося метафізично – свідомо. Обдаровані діти здатні (талановиті) бачити світ голограм на рівні тотальної підсвідомості. Що нам дає світ тотальної підсвідомості? Дає нам обдаровану дитину, з тотальною увагою і феноменальною пам’яттю. Голограмна педагогіка покликана розвинути в дитячій психіці ці дві якості. Коли з’явиться багато дітей з тотальною увагою і феноменальною пам’яттю, питання обдарованих дітей відпаде саме собою.

Автор: Олександр Гален, практичний психолог у сфері освіти ,, розробник альтернативної школи «Розвиток 3F-потенціалу».

P.S. Всім бажаючим можу вислати безкоштовно електронний варіант книги «Діти Тота» (феноменальне навчання тотально центрованих дітей). Замовлення надсилайте на адресу e-mail: stalker400@narod.ru