Введення у філософію обдарованих дітей

Posted by on

талановиті діти

Ті, хто серйозно займається темою обдарованих дітей знають про те, що всі ми потрапили в поле непізнаного. Не визначено навіть саме поняття «обдарована дитина». Є тільки безуспішні спроби окремих авторів дати характеристику, якійсь одній якості обдарованості. Наприклад, є інтелектуально обдаровані діти (енциклопедисти, математики, шахісти). Існують обдаровані діти музиканти, діти спортсмени, діти танцюристи. Деякі автори дитячу обдарованість поділяють на дві категорії: ранню (діти вундеркінди) і пізню (після п’яти років). Останнім часом до обдарованих дітей додалися нові або надобдаровані діти: діти Індиго, діти Світла, діти Нової Ери.

У «голограмній педагогіці» я пропоную свою модель нових дітей, під назвою: «Діти Тота». «Тота» від слова «тотал» або «тотально-центрована дитина». Є лівопівкульно-центровані діти. У «голограмній педагогіці» я їх називаю «діти Мета» ( метафізичний або інтелектуальний стиль мислення). Існують діти правопівкульно-центровані або «діти Ейдо» (креативний стиль мислення). І є діти голограмно-центровані або «діти Тота» (феноменальний стиль мислення). «Голограмна педагогіка» розглядає ефективний спосіб розвитку в одній дитині всіх цих дітей, тільки у зворотному порядку. Спочатку діти Тота, потім діти Ейдо і врешті – діти Мета.

Якщо взяти узагальнюючу характеристику обдарованих дітей, то ми можемо сказати про те, що всі вони талановиті діти. Але ми знову опиняємося в полі непізнаного. Визначення таланту у нас існує на рівні «божого дару». Що таке бездарна дитина ми прекрасно розуміємо. А ось, що таке талановита дитина – кажучи філософською мовою, з області трансцендентального.

Іммануїл Кант ділив розум людини на чотири категорії: чуттєвий розум або світ емоцій. Власне розум або побутової розум. Чистий розум або теоретичний розум. І трансцендентальний розум або світ Божественного. Так от, трансцендентальний розум – це вже голограмне сприйняття світу. Якщо побутовий розум або просто розум заснований на причинно-наслідковому зв’язку. Чистий розум на суто метафізичному мисленні (пошук об’єктивної істини). То «обдарована дитина», «божественний дар», «талант» виходять за межі нашого звичайного розуміння і з філософської точки зору є категоріями трансцендентального. Кант вживає й інше поняття – світ трансцендентного.

Світ трансцендентного – це Космос у стародавніх греків, Бог – у віруючих християн, Атман – у східній філософії. Стародавні греки жили в світі богів (Венера, Аполлон, Марс, Мнемоніка, Геракл т.д.). Завдяки світу трансцендентного в Стародавній Греції було багато геніїв. Світ трансцендентального – це божественні і в той же час голограмні поняття, в основі яких лежить абстрактний зміст або «апріорі» за Кантом. Наприклад, що таке «батьківщина» (з маленької літери) у нас розуміють всі. Кожен під словом «батьківщина» має своє суб’єктивне уявлення. Для когось «батьківщина» те місце де народився. Але не географічне місце, а чуттєве усвідомлення суб’єктивної реальності дитинства. У дитинстві ми маємо максимально розвинені почуття. Тому ми згадуємо про дитинство не інтелектуально (через знання), а феноменально (через гаму приємних почуттів). Для поета М. Ю. Лермонтова «батьківщина» – «люблю дымок спалённой жнивы». Для когось батьківщина – це «перші слова в букварі». Слова ми вже не пам’ятаємо. Зате добре пам’ятаємо почуття, які були в душі в той момент.

Великий Ошо, з цього приводу сказав би: «Ви опинилися в центрі самого себе». Мається на увазі, стали центрованими на свої душевні переживання. А от коли ми розмірковуємо – нас «відкидає на периферію розуму» (вираз Ошо).

Помилка, а то і філософська оману багатьох дослідників «обдарованих дітей» полягає в тому, що вони безуспішно намагаються світ трансцендентального перетягнути на інтелектуальне поле, в світ чистого розуму, а то і в світ розумової діяльності. Наведу конкретний приклад. Коли я вів бесіду з психологами в дитячому садку на тему створення експериментальної групи обдарованих дітей, то постійно бачив в їх запереченнях одні й ті ж стереотипи, пов’язані з неможливістю піти з інтелектуального поля. Спочатку я намагався з ними сперечатися, доводити те, що обдаровані діти не можуть «вирости» на інтелектуальному полі. Насіння (задатки) цих дітей проростають тільки на креативному полі у вигляді дітей інноваторів. Дітей, які вміють створити свою власну оригінальну ідею і застосувати її у своєму власному житті. А найкраще вкидати насіння таких дітей відразу на феноменальне поле . І ростити тотально-центровану дитину. У своє виправдання мої співрозмовники (дитячі психологи) говорили про те, що якщо до п’яти років виховувати дитину на феноменальному полі, то тим самим загальмується розвиток інтелекту в дитячій психіці.

Не знайшовши розуміння створення експериментальної групи в середовищі дитячих психологів, я став пропонувати їм більш м’який варіант альтернативної освіти. Давайте в звичайній групі дітей до двох років проведемо експеримент з відкриття в їх психіці першої феноменальної можливості під назвою «феноменальний прорив». Психологи ввічливо дали мені зрозуміти те, що міністерство освіти (держава) забороняє займатися експериментами над дитячою психікою. Я пробував заперечити їм у тому, що саме держава, пропускаючи через дитячі душі «інтелектуальний асфальтоукладальник» калічить їхні душі більше, ніж те, що я пропоную. Мої заперечення так і не були зрозумілі. Я не в образі на дитячих психологів. Нове завжди зустрічає опір, тим більше з боку державної системи освіти. Пройде зовсім небагато часу і як дитячі психологи, так і професори педвузів, зрозуміють велику істину в тому, що рання інтелектуальна освіта, як це не сумно, закриває канал обдарованості в психіці дитини.

Час обдарованих дітей вже настав. Але відсутня філософська база цих дітей. І в цьому вся проблема. Філософи разом з психологами не визначились з базисом освіти обдарованих дітей. Оскільки немає визначення «хто такі обдаровані діти» і «що таке талант людини», то тема обдарованих (талановитих) дітей повільно і непомітно сповзла до теми дітей «чудової норми». У сфері педагогічної освіти відбулася підміна понять. Педагоги з психологами говорили про обдарованість, а насправді виховували успішних дітей. «Чудова норма» – це діти, у яких розвинена здатність (а не талант) хорошого навчання.

Здатність дитини вчитися цілком можна розвивати на інтелектуальному полі. Насіння «таланту» проростають тільки на феноменальному полі. Якщо ви дитину Індиго будете виховувати на інтелектуальному полі, то з нього вийде гіперактивний і неуважний учень. Рідне поле для нього голограмне, пов’язане з тотальною роботою з підсвідомістю. На інтелектуальному полі всі ми працюємо з «свідомим». Для того щоб нам перейти на роботу з «підсвідомим», необхідно поміняти формат свідомості, з інтелектуального на феноменальний. Дорослим людям зробити це досить складно, оскільки їх свідомість повністю орієнтована на інтелектуальне поле. А ось психіку дітей до двох років, без праці можна навчити голограмному сприйняттю світу.

Ось ми і підійшли до розуміння філософії (природи явища) обдарованих дітей в координатах голограмної педагогіки пропонованої автором. «Голограмна педагогіка» – це моя авторська модель освіти обдарованих дітей, заснована на «розвитку 3-F потенціалу» (феномен, креатив, інтелект). Оскільки авторська модель претендує на революційний переворот у сфері освіти, то в ній багато моментів інтуїтивного характеру. Мій багатий досвід у дослідженні даної теми (книги: «Діти Тота», «Буквар Тота» і «Планета Альтрас») дає мені право, як креативному психологу, висловлювати свої думки в інтуїтивному вигляді. В результаті чого виходжу на своє філософське бачення теми обдарованих дітей. І пропоную авторську модель обдарованих дітей. Ви можете пропонувати свою корисну модель дитячої обдарованості. Чим більше буде таких корисних моделей, тим швидше ми здійснимо революційний переворот у сфері освіти.

Час робити революцію в такій консервативній системі як інтелектуальна освіта, вже настав. В інформаційному просторі «зависла» голограма обдарованих дітей. Вчений світ психологів, залишивши безперспективний світ «свідомого», перейшов на дослідження феноменів «підсвідомості». Інтернет переповнений методиками розвитку правої півкулі і навчаннями «квантового переходу» від людей п’ятої раси до людей раси шостої.

Філософія обдарованих дітей в «голограмній педагогіці » складається з двох частин: освітньої та виховної. Освітня частина будується на «розвитку 3-F потенціалу» (феномен, креатив, інтелект). Завдяки розвитку 3-F потенціалу , ми маємо унікальну можливість вивести дитячу психіку на рівень трансцендентного (феноменального) сприйняття. З виховною частиною складніше, оскільки вона пов’язана з розвитком в дитячій психіці яскравої індивідуальності. Не яскравої успішної особистості (лідера, зірки, знаменитості), а саме дитини-інноватора або «творця нової реальності». Людини, яка не тільки перетворює світ, а й живе в цьому світі. А це означає те, що ми повинні відкрити і розвинути в психіці дитини «ген бунтаря».

Оскільки тема розвитку яскравої індивідуальності суперечить державній системі виховання, то необхідно філософськи обґрунтувати зв’язок між розвитком феноменально обдарованої дитини і відкриттям «гена бунтаря» у її психіці. Колись, на зорі дослідження дитячої обдарованості, мені сподобалась ідея педагога-новатора Б. П. Нікітіна, розділити виховання дітей на: дітей виконавців і дітей творців. Але в той далекий час, я не розумів найголовніше, а саме те, що дітей-творців ми так само, як і дітей-виконавців, будемо виховувати на інтелектуальному полі. В результаті чого якщо не самі батьки, то школа обов’язково зробить усіх їх виконавцями. Виконавцями волі батька, волі вчителя і навіть волі держави.

Педагог-новатор Б. П. Нікітін спробував зрушити парадигму виховання з чисто виконавської, на творчу. Але він не став розвивати іншу більш важливу якість дитячої душі – дух бунтаря. Лише тільки розум великого Ошо помітив цей дуже важливий момент дитячого виховання. У своєму роздумі про дитяче виховання (книга «Про дітей»), Ошо говорить про те, що держава (система освіти) вчить дитину бути рабом. Бунтарі державі не потрібні. Завдяки книзі Ошо, я досить швидко зрозумів творчий феномен виховання під назвою: «Ген бунтаря». Всі діти в ранньому віці (приблизно до двох років) бачать навколишній світ в образно чуттєвому світі. Вони самі собі створюють світ уявних почуттів і фантастичних образів.

Починаючи з двох років, ми починаємо навантажувати психіку дитини інтелектом. Дитина спочатку бунтує, проти насадження їй чужорідних знань (граматичної мови). Але наш «інтелектуальний асфальтоукладальник» досить швидко пригнічує цей бунт. Є діти, які взагалі не чинять опір дорослим, вважаючи їх за абсолютний авторитет. Але є діти, яким якимось чином вдалося уникнути інтелектуального насильства і самостійно розвинути дух бунтаря. У школі таких дітей називають гіперактивними з дефіцитом уваги. Американські шкільні психологи, в безуспішній боротьбі з такими дітьми, прийшли до дивного висновку. Синдром дефіциту уваги з гіперактивністю – це не хвороба (діагноз психічного відхилення), а нова якість свідомості, яку ми не розуміємо.

Почали досліджувати життя чудових людей і виявили там масу дітей з дефіцитом уваги, гіперактивністю і навіть з недоумством. Наприклад, вчитель Едісона в першому класі писав записку батькам приблизно такого змісту: «У Томі відсутні розумові здібності. Я вам рекомендую здати його в школу для недоумкуватих». У другому класі маленький Томі втік зі школи і батьки були змушені найняти вчителя для індивідуальних занять. Педагог виявився розумним чоловіком і в дорослому житті Томас Едісон став геніальним винахідником.

Гіперактивністю з дефіцитом уваги в дитинстві володіли; геніальний винахідник Нікола Тесла, великий психолог Фріц Перлз (у сьомому класі вигнали зі школи) і творець IQ (коефіцієнт інтелекту) Ханс Юрген Айзенк. У Леонардо да Вінчі і Альберта Ейнштейна була «дірява пам’ять». Або кажучи звичайною мовою – вони «туго розуміли». Якби ці два генія сьогодні вчилися в школі, то їм би поставили діагноз: «дефіцит уваги». До речі, маленький Ейнштейн почав говорити в три роки. А в деяких джерелах, я читав, що в чотири. В американській системі освіти прийнято вважати те, що якщо дитина не розмовляє після трьох років, то вона вважається розумово-відсталою (хворою) дитиною з діагнозом «аутизм».

Вся складність розвитку «гена бунтаря» в психіці обдарованої дитини полягає в тому, що батькам та дитячим психологам необхідно навчитися працювати з підсвідомістю дитини. Відмовитися від свідомого навчання, на користь підсвідомого проживання дитячого віку разом з дитиною. Якщо ми будемо вчити дитину, то досить швидко виховаємо в її психіці «ген виконавця ». Необхідно непомітно (за замовчуванням) підлаштуватися під психіку дитини, і провокувати її на прийняття власних оригінальних рішень. Підкидати їй все нові й нові завдання, але не контролювати правильність їх виконання. Нехай дитина виробить у себе звичку до всього доходити самій. Не важливо, правильно чи неправильно вона вирішує задачу. Головне щоб це було її власне рішення.

Завдання батьків навчаючих дитину на підсвідомому рівні – не стільки показати їй як правильно, скільки виробити в її психіці здатність самонавчатися. Розвиток бунтарського духу в психіці дитини не означає робити щось проти волі іншої людини, особливо вступати в протиріччя з батьками. Під відкриттям «гена бунтаря» мається на увазі навчити дитину тотальної самостійності. Але не через свідоме навчання як правильно робити, а шляхом підсвідомого проживання дитячого віку. У «голограмній педагогіці» цей метод носить назву «феноменальної ампліфікації». Або метод «повного (голограмного) проживання дитячого віку». «Феноменальним» метод називається тому, що повністю пов’язаний з роботою підсвідомості у розвитку психіки дитини.

У плані філософії виховання обдарованих дітей, необхідно зупинитися на таких двох центральних поняттях, як «генетична схильність» і «навчальна середовище». У дитинстві в дитини немає іншого авторитету як мама або психолог з центру раннього розвитку. Саме мама (тато) і психолог, є для дитини найважливішим навчальним середовищем. Як ми знаємо дитячу психіку формують два важливих чинники : а) генетична схильність і б) насиченість середовища навчання. Психологи, особливо західні, під «генетичною схильністю» розуміють гени батьків. В основному це гени бабусь і дідусів. Існує цілком поширена думка про те, що «на дітях природа відпочиває».

Досить довго західна психологія дотримувалася версії генетичної залежності. Але така залежність стосувалася в основному розвитку психіки звичайних дітей і звичайних батьків. Наприклад, дідусь хворів на епілепсію, то ця хвороба цілком могла передатися у спадок. Коли настала ера обдарованих дітей, то дослідники не знайшли паралелі геніальності людини з її спадковістю. Особливо це стосується креативних геніїв. Генії бувають двох типів: інтелектуальні (від розуму і працьовитості) і креативні (від Бога). Також геніальний ген не передається у спадок. Я маю на увазі – від генія до його дітей. На цей рахунок існує анекдот про те, що красива дама звертається до генія: «Ви розумний, а я красива. У нас можуть народитися чудо-діти ». На що геній, з властивою всім великим оригінальністю, відповів: «А, що якщо народяться діти схожі на мене і з вашим розумом».

Розробляючи школу альтернативної освіти («Розвиток 3-F потенціалу») я відкрив для себе таке нове поняття як «генетична схильність» обдарованих дітей. Зрозуміло «генетична схильність» – це досить старе поняття. Але в голограмній педагогіці воно має зовсім інше (альтернативне) значення. У класичній дитячій психології відбулася підміна понять. Замість «генетичної» всі стали говорити про «спадкову» схильність. Насправді «генетична схильність» стосується розвитку древніх генів, що відносяться до всіх людей. Для обдарованих дітей це ген образного сприйняття і ген сприйняття чуттєвого. У «голограмній педагогіці» я пропоную розвинути ці гени до повного (тотального) рівня («тонкої енергії») і вийти на феноменальне мислення. А ось «спадкова схильність» (по найближчій спорідненості) ніякого відношення до обдарованих дітей немає.

Вся голограмна педагогіка заснована на розвитку в дитячій психіці «тонкої енергії». «Тонка енергія» – це не стільки езотеричне поняття, скільки тотальна робота з підсвідомістю. Вірніше словосполучення «тонка енергія» взято мною з езотеричної літератури. Але в контексті «голограмної педагогіки» воно має інше значення. При формуванні дитячої психіки ми використовуємо в основному «психічну енергію свідомого». У філософії голограмної педагогіки така енергія має назву – «груба психічна енергія об’єктивної реальності». Те, що Кант іменував «розумом» або «звичайним розумом». Обдаровані діти живуть в іншій реальності, яка має назву «тонка енергія суб’єктивної реальності». Життя дитини в світі тотально-тонкої енергії (у світі уявних образів і фантастичних почуттів) дозволяє їй увійти до телепатичного спілкування, як з своєю психікою (з підсвідомим), так і з навколишнім світом.

Обдарована дитина спілкується не з зовнішніми предметами, а з «душами» («Ейдосами») цих предметів. Для неї плюшевий Ведмедик (Мішка з великої літери), кішка Муся і сестричка Таня, знаходяться в одному світі трансцендентного ( чуттєво-божественного). «Душу» має «Ложка», манна «Каша» і навіть дієслово «Їсти» (їсти кашу). І весь світ навколо неї просякнутий енергією трансцендентного. А це означає те, що виховуючи обдарованість у дитини ми повинні повністю перебудувати психологію освіти. З свідомої на підсвідому. Для обдарованих дітей не існує свідомої дитячої психології, а є тотальна (повна) психологія підсвідомості.

У висновку цієї частини хочу підкреслити важливий момент. Всі діти без винятку (як обдаровані, так і звичайні) до двох років живуть у світі трансцендентального. Це вам відповідь на питання: «Чи всі діти можуть бути обдарованими?» Моя відповідь філософськи обґрунтована і гранично лаконічна: «Всі». У всіх дітей до двох років розвивається самостійно образно-чуттєве сприйняття світу. Це їх генетична схильність. Якщо ці психічні почуття розвинути до рівня «тонкої енергії», то ми б мали масове нашестя обдарованих дітей. А потім і цілу цивілізацію талановитих людей. Але ми дорослі люди, з дворічного віку, почнемо «переламувати» психіку дитини. Підлаштовувати її психіку під наше слабо-ефективне інтелектуальне мислення. А також розвивати в її психіці «ген виконавця». На такій філософській омані виховання обдарованих дітей, будується наша загальна освіта дітей раннього віку.

Лише тільки гіперактивним дітям з синдромом дефіциту уваги вдається уникнути загального «інтелектуального асфальтування» і самостійно виробити в своїй психіці «ген бунтаря». Саме таких дітей-відлюдників, я і намагаюся виховувати в «голограмній педагогіці».

Автор: Олександр Гален, практичний психолог у сфері освіти, розробник альтернативної школи «Розвиток 3F-потенціалу».

P.S. Всім бажаючим можу вислати безкоштовно електронний варіант книги «Діти Тота» (феноменальне навчання тотально центрованих дітей). Замовлення надсилайте на адресу e – mail : stalker400@narod.ru

P. P. S. Духи вещают: А еще для гармонического развития ваших детей будет очень полезным показывать детям добрые и умные мультики. Хотя конечно не стоит этим злоупотреблять, ну там не ставить ребенку барбоскины все серии подряд, а так, по серии в день, особенно если там есть разные поучительные уроки, которые непременно будут полезными для вашего чада.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Рубрики (Categories)

Последние комментарии (Recent comments)

Архив (Archive)


UA TOP Bloggers