Живуть, щоб розповісти. Продовження.

Живуть, щоб розповісти. Продовження.

Жизнь вне тела

Чи є наукові пояснення СБС (стан близький до смерті)? Чи це лише галюцинації, своєрідний трюк, який розігрує мозок, вражений медикаментами, болем, кисневою нестачею чи хворобою? Деякі явища вочевидь спричинені застосуванням медикаментів. Що ж до інших висунутих припущень — аноксія, гіперкарбія чи викиди ендорфінів у больових та стресових станах (деякі з цих симптомів супроводжують СБС за певних обставин), то жодне з цих явищ не може бути причиною всіх описаних відчуттів, попри свою подібність до них.

СБС також зводить нанівець багато гіпотез про принципи функціонування мозку. Часто СБС виникають у несвідомому стані, коли мозок теоретично неспроможний створити узгоджену й послідовну модель, про яку оповідають пацієнти після СБС. Ба більше, у несвідомому стані пам’ять не працює, а отже, навіть якщо мозок здатен створювати означені моделі, то вони не повинні запам’ятовуватись.

Як запам’ятовування, так і вибудова моделей неможливі у станах СБС, коли мозок вражений або функціонує з ускладненнями. Однак зафіксовано випадки, коли таке траплялося. Щоб пояснити це, нам слід припустити, що мозок може зберігати свою можливість створювати образи в стані відсутності свідомості та при ушкодженні контурів пам’яті, тобто пам’ять зберігається іншими засобами.

Існують свідчення, які було отримано ще за перших експериментів Вандера Пенфілда у 30—40-х роках XX сторіччя при втручанні у скроневі частки мозку. Пенфілд з’ясував, що стимуляція скроневих часток викликає відчуття безтілесності, спокою та галюцинацій. Деякі з пацієнтів повідомляли про спалахи пам’яті. Права півкуля в основному пов’язана з емоціями, а СБС є дуже емоційне переживання. Дехто зазначає, що СБС неможливо описати словами чи співвіднести з будь-чим іншим, що дає підставу думати про праву півкулю як про джерело виникнення СБС. Адже вона більш пов’язана з образною, аніж із мовною функцією. Такі характерні для СБС вияви, як втрата просторових меж й відчуття глибокої єдності, десь найпевніше вказують на зміни функцій правої півкулі.

Сприйняття часу часто спотворюються під час СБС. Переставляння подій у часі також є питомою функцією правої півкулі. Схоже, що СБС завжди викликають відчуття повної реальності подій, іноді навіть більшої реальності, ніж повсякденне життя. Подібні емоційні «знання» іноді трапляються у людей з право-сфокусованою епілепсією.

ЗА МЕЖЕЮ НАУКИ

Схоже, що переживання під час СБС опосередковуються скроневими частками. Але лишаються без відповіді ще два питання. Як відбуваються подібні до СБС явища послідовно зорганізованих відчуттів у несвідомому стані, коли неможливо зазначити жодних організованих імпульсів у розлагодженому мозку? І чому існують факти випакового виникнення цих станів, для яких, здавалося б, нема жодних фізіологічних чи психічних передумов?

Можливо, що СБС є однією з форм містичного досвіду, і ті структури мозку, які відповідають за них, пов’язані з будь-яким містичним досвідом. Канадський психіатр XIX сторіччя Річард Бук (1837—1902) був одним із перших західних дослідників, хто намагався визначити ознаки містичного переживання. Наводимо дев’ять описаних ним особливостей: почуття єдності; цілковитої об’єктивності та реальності; позачасовості та позапросторовості; почуття святості; глибоке почуття вдоволення; парадоксальності (досвід сприймається реально попри всю суперечність аристотелевій логіці); неможливості словесного опису; миттєвості; а також, як наслідок, позитивні зміни у переконаннях або в поведінці.

Ймовірність того, що СБС є містичними переживаннями, лишається. Позачасові й незалежні від смерті, вони все ж належать до спектру звичайних людських переживань. Якщо погоджуватись із цим, то можна пояснити, чому не кожен із тих, хто перебував у близькому до смерті стані (стані клінічної смерті), мав подібні переживання і чому це не загальне явище.

Чи підтверджують СБС існування персональної свідомості після смерті? Люди, які їх пережили, відповідають ствердно. Але для прийняття цієї позиції ми мусили б перейти за межі науковості, яка не вважає суб’єктивні враження за доказ. Тільки шляхом створення нових наукових канонів, які таки дозволять досліджувати й оцінювати суб’єктивні людські переживання, ми зможемо вирішити, чи справді є факт мислення за механізмом СБС або навіть можливість подовження особистої свідомості».

Автор: Пітер Фенвік.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

UA TOP Bloggers