Таємниця пустелі Наска. Шар третій – таємниці.

Posted by on September 23, 2013

Наска

До сих пір мова йшла про зовнішній, поверхневий шар насканських загадок. Спробуємо очистити далі нашу цибулину. Для цього потрібно тільки відволіктися від думки, що малюнки і фігури на плато Пампа-де-Наска унікальні, і задатися питанням: а чи є ще де-небудь на планеті що-небудь подібне? Є! І багато.

Майже в тисячі кілометрів на північ від Наски, в районі річки Санта, поблизу міста Чимботе нещодавно знайдені лінії і малюнки, схожі на насканські.

Американський мандрівник, натураліст і кінооператор Тоні Моррісон, супутник Дж. Хокінса по експедиції в Пампа-де-Наска, стверджує, що він часто натикався на геогліфи в Перу і Болівії. У віддалених гірських болівійських селах Моррісон бачив чимало храмів і святинь, з’єднаних «геогліфічними» прямими лініями, що абсолютно ігнорують топографію місцевості. Під враженням побаченого Тоні Моррісон навіть висунув власну гіпотезу, за якою виходило, ніби то у стародавніх південноамериканських індіанців була ціла концепція прямолінійності – концепція священна і потаємна.

Культ прямої лінії? У цьому щось є! На півострові Паракас, ще одному центрі доінкської культури, розташованому недалеко від Наски, теж знайдені геогліфи. На березі моря, на схилі, що спускається до Тихого океану, зображений тризуб – чи то стилізований кактус, чи то уособлення «древа життя», чи то символ якоїсь невідомої нам тріади. Якщо фігури Наски – позитив, то ці геогліфи – негатив: з моря він видно як темний малюнок на світлому фоні. Зазначимо: з моря. Значить, це послання призначалося не «небесним глядачам», а тим, що пливуть по воді. Кому? Чужим? Своїм? Немає відповіді…

Наска

Якщо ми перенесемося в Північну Америку, то знайдемо геогліфи і там – на місці, де сходяться прикордонні лінії штатів Арізона, Невада і Каліфорнія. Техніка виконання та ж, що і в Насці: зняття темного верхнього шару ґрунту, оголення світлої підкладки. Фігури зображають людей і звірів. Розміри зображень обчислюються десятками метрів. Наприклад, жіноча фігура, розташована на плоскому високому березі каньйону річки Колорадо на північ від міста Влайт: довжина – 52 метри, розмах розпростертих рук – 48 метрів. У фігури гротескно збільшені колінні і ліктьові суглоби, витягнута шия, злегка зміщений вправо живіт; кварцитовими камінчиками викладені очі, ніс, рот.

Відомо, хто створив ці геогліфи – індіанці групи ЮМВ. Коли? Це не настільки виразно: між серединою XVI і серединою XIX століття. Адже це вже майже наш час. Фігура створювалася мало не на наших очах, і присутності гостей з космосу ніхто не помітив…

Ми бачимо, що в Новому Світі різні культури, віддалені одна від одної простором і часом, займалися одним і тим же – «геогліфікою». І головне, комусь адже адресували індіанці ці дивні малюнки-письмена. Може, все-таки нам, нащадкам?..

Наска

Давайте уявимо собі цих людей – насканців. Живучи в сухому краю, вони буквально билися за воду: будували акведуки, рили водоводні тунелі – та такі, що в деякі, не згинаючись, могла увійти людина середнього зросту. Водою пояснювалися всі походи, всі завоювання. Миролюбними насканців не назвеш: вони постійно вели війни з сусідами. Відрубані голови носили як знак доблесті на поясі, підвішували до руки, зображували відрубані голови на кераміці, на тканинах. Подібною кровожерністю (вона мала ритуально-культову основу) відрізнялися багато доінкських культур, але Наска – особливо.

Археологи поступово розкопують столицю держави Наска – місто, що знаходилося на території нинішньої асьенди Кауачи. Кінця роботам не видно, а загадок з кожним роком додається. Розкопано загадкове святилище (його назвали Естакерія). Складається воно з сотень стовбурів мескитового дерева. У центрі Естакеріі – дивна, квадратна в плані колонада, мабуть, це місце було якось пов’язано з календарем…

Створення малюнків вимагало великих зусиль сотень і тисяч виконавців. Хто притягувався на ці роботи? Бранці, яким ще не встигли відрубати голови? Свої? Мабуть, цивілізація процвітала, якщо мала можливість виділити багато робочої сили для непродуктивної праці. Добровільну працю або підневільну? Рабство? А хто керував роботами? Чи були незадоволені? Повстання? Індіанський Красс проти індіанського Спартака? Мовчить історія …

Наска

Насканці робили чудову поліхромну кераміку – химерних форм, яскравих забарвлень. Більше десяти квітів використовували художники для розпису судин, зображали на них рослини, звірів, риб, птахів, людей. Багато малюнків на кераміці збігаються з геогліфами в пустелі (невідомо, звичайно, що первинне – малюнки на кераміці або геогліфи). У північно-східній частині розмальованої пустелі є зображення зубатої косатки з якимось відростком в нижній частині тулуба. Людина, не знайома з насканскими судинами, буде губитися в здогадах. А для фахівця по кераміці тут все ясно: «відросток» – це відрубана людська голова. Індіанці олюднювали морського хижака (можливо, навіть обожнювали) і наділяли його атрибутами відважного воїна, в тому числі і «прикрасою» у вигляді голови ворога.

Наска

Більш грубі судини використовувалися в господарстві – по суті, для цього їх і робили. А ось самі вправні поробки, найяскравіші, відмінно обпалені, насканці … розбивали! Навіщо? Ніхто не знає. У ритуальних судин було заокруглене дно – на стіл не поставиш. Зате для піску таке дно – те, що треба. Значить, судини розставляли на плато, а потім розбивали, так чи що? До речі, Дж. Хокінс знайшов у Пампа-де-Наска масу уламків кераміки. Прикинув – на 150 квадратних кілометрах валялися осколки 225 тисяч (!) предметів начиння. Ритуальний бій посуду серед геоглифів? Ще одна таємниця…

Далі, насканці були чудовими ткачами. По суті, епоху розкішного ткацтва почали ще їхні попередники – індіанці культури Паракас. Тканини та плащі Паракас – найбагатші, майстерно розшиті – деякі знавці вважають кращими текстильними виробами стародавнього світу. Найтонша робота: плащ дуже щільний і в той же час легкий. Ми, мабуть, зараз таких тканин і не знаємо.

Насканска тканина була під стать паракаській. Особливо ретельно майстри працювали над саванами – гігантськими шматками матерії, в які загортали муміфіковані тіла. Окремі савани, знайдені в південному Перу, були до 28 метрів в довжину і до 6 метрів в ширину. Адже це 160 квадратних метрів! А виготовлялася така тканина єдиним шматком: ніяких слідів зшивання не видно (який же для цього був потрібний ткацький верстат!).

Наска

Гігантські насканські полотнища були відкриті в 1925 році. З тих пір їх багато разів досліджували, і ось що з’ясувалося: нитки, з яких виткані ці плащ, теж не мають ні вузлів, ні жодних інших сполук. По суті, кожен саван – це єдина нитка довжиною від 100 до 180 кілометрів! Як же ткали таке? Виходить, що прядіння і ткацтво були ланками єдиного безперервного технологічного процесу. Адже шпульок начебто ткачі не знали, а представити моток, в якому вмістилася б така нитка, просто неможливо.

А що якщо так? Розкладали нитки на величезному плоскому майданчику, розтягували між дерев’яними стовпчиками, потім – ткали… Адже неспроста, має бути, всі фігури в пустелі намальовані методом одної лінії – контур утворений без єдиного перетину. Дуже зручно розкладати нитки – не заплутається, не розірветься, не зіпсується: дощі на плато вкрай рідкісні.

Зрозуміло, це всього лише нова гіпотеза, багато в чому вразлива. Але все-таки щось починає складатися, з’являється якийсь ключ. Здається, ще трохи, одне зусилля – і мозаїка складеться!

«Людьми, які створили на цій спаленій сонцем поверхні гігантські малюнки, провели багатокілометрові прямі лінії, розчистили величезні прямокутники та інші фігури і розставили дорогоцінні посудини, мали керувати спонукання, найглибшим чином пов’язані з їх світовідчуттям і світоглядом».

Наска

Ні, не складається поки мозаїка. І, на жаль, насканці нам не допоможуть, не розкажуть про свій світогляд. Ми нічого не знаємо навіть про їх мову: «Не збереглося ніяких письмових пам’яток, а усні перекази дуже мізерні. Ніщо не дійшло до нас. Між сучасними вченими та розумовими процесами древніх насканців лежать багато століть і прірва, обумовлена розходженням культур. «Прірва розумового сприйняття», за вдалим висловом одного психолога».

Ось вона, таємниця ! Навіть так: таємниця, хвилююча, що чекає свого Шлімана, свого Шампольйона. Стародавні насканці – непізнані, недосяжні; хоча й сусіди наші по планеті, а все одно, що інопланетяни. Ми так мало про них знаємо, а вивчати їх, право, набагато цікавіше, ніж харчуватися міфами про «зелених чоловічків» з зірок. Таємниці цих земних інопланетян вистачить ще на покоління романтиків… Втім, чи вистачить?

Естакерію Кауачи вже майже розібрали туристи і цікаві. Більшість насканских гробниць розграбовані уакерос – могильними злодіями. Дерев’яних стовпчиків, яких колись було безліч в пустелі (чому вони служили – розмітці малюнків, натягуванню ниток або астрономічним потребам?), залишилося зовсім мало. Книга Деникена пробудила до Наски колосальний інтерес, і разом з археологами, письменниками, художниками, навіть композиторами (про пустелю Наска написана симфонія!) туди їдуть і їдуть туристи, які мріють про зустріч з прибульцями. І безцінні фігури затоптуються ногами, стираються шинами автомобілів. Навіть свята цих місць, почесний громадянин міста Наск Марія Райхе – і та не без гріха. Вона так хотіла довести астрономічну природу малюнків, так ретельно розчищала їх контури, великі простори прямокутників, трикутників і трапецій, що … безліч найцінніших свідоцтв, які можливо знаходилися там, зникло. Їх вимела «мітла» господині.

Над плато все частіше проливаються дощі. Димлять промислові підприємства в сусідніх містах – Наське, Іці, щосили працюють заводи важкої індустрії в Марконі – в лежачому поблизу центрі видобутку залізної руди. Волога конденсується на частинках сажі, збирається в хмари… Малюнки чекали розгадки півтори тисячі років, а погубити все це, так і не розгадавши загадки, можна і за десятиліття.

Автор: В. Бабенко, В. Гаков.

P. S. Духи вещают: Подумалось, а ведь о загадочных рисунках пустыни Наска можно было бы снять увлекательный фильм, документальный или художественный. И думаю, среди фильмов онлайн он пользовался бы большой популярностью, ведь сейчас действительно очень мало качественных познавательных фильмов, все больше боевиков с компютерными спецэффектами, но совершенно лишенных всякого смысла.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Рубрики (Categories)

Последние комментарии (Recent comments)

Архив (Archive)


UA TOP Bloggers