Всеволод Михайлович Запорожець (1910-2007) – вчений-геофізик, який присвятив своє життя науці, у віці 70 років перейшов на бік містики. У цьому вельми похилому віці він серйозно зайнявся дослідженнями загробного життя, більше того, вважав, що довів його науково. У світі спіритуалістів його знають під псевдонімом ВЕМЗ, який йому довелося взяти в ті часи, коли заслужений професор в галузі науки не міг собі дозволити захопитися потойбічним.

Свої дослідження Запорожець проводив за допомогою азбучного кола з буквами, використовуваного для спіритичних сеансів, медіумоскопа і талановитого медіума. Результатами його досліджень стала книга «Контури світобудови», видана в 2007 році. У цій книзі на 500 сторінках він описує історію спіритизму, роз’яснює його поняття, дає приклади креслень медіумоскопів, і описує методику по доведенню реальності загробного життя.

До своїх спіритичних досліджень Запорожець прийшов в результаті спіткалого його нещастя. Після смерті дружини, балерини Великого театру Валентини Лопухіної, він у тузі за нею став цікавитись світом духів і тією інформацією, яка є на цю тему. Для цього йому довелося вивчити не менше, аніж 1500 томів Ленінської бібліотеки. Для нього з Англії виписували додаткові книги, серед яких були всі твори Конан Дойля з парапсихології.

Запорожець прийшов до висновку, що всі, хто серйозно вивчав спіритизм, переконалися в реальності посмертного існування, проте ніхто не знайшов способу це науково підтвердити. Запорожець придумав методику доказу посмертного життя. Він зв’язався з досвідченим медіумом, за допомогою якого спілкувався з іншим світом. Зокрема, його співрозмовником став дух Петя.

В результаті такого спілкування, Запорожець з’ясував умови, в яких існують замогильні жителі. Потойбічний світ є продуктом матеріалізації бажань людей при їх житті. В основному вони живуть там молодими і красивими. Вони здатні відчувати задоволення від життя. Кохання і закоханість там можуть зберігатися, або знаходитись знову, правда, ці почуття позбавлені сексуальності, але і не схожі на дружні. Дітей при загробному житті теж не народжують. І їжі вони не потребують, але звичку їсти зберігають. Харчуються переважно фруктами, які ростуть там вдосталь. Вони не сплять. Духи можуть давати поради живим. Користуватися нюхом, смаком, іншими почуттями медіума, що викликає його на спіритичний сеанс.

Кожен дух проходить своєрідне сортування, в результаті якого він продовжує своє життя відповідно до своїх прижиттєвих переконань, у тому числі і релігійних. Олдос Хакслі, наприклад, вважав, що християнина після смерті очікує Страшний суд, буддист чекає реінкарнації, а от атеїст отримує своє «ніщо». Як стверджував В. М. Запорожець, шляхом спіритичних сеансів він часто мав можливість спілкування з дружиною, яка і по той бік продовжувала танцювати.

Потойбічний світ В. М. Запорожець розглядав як природний перехід на новий етап життя. Це свого роду безсмертя, але не фізичне, а психічне. На його думку, прагнення людини за життя до безсмертя не приведе ні до чого хорошого, навіть якщо і стане можливим, тому жити вічно набридне, життя в одній іпостасі стане одноманітною мукою. А ось перехід допомогою смерті в інший світ урізноманітнює людське буття. З такими переконаннями, людині зовсім не страшно залишати тлінну землю, що до кінця життя і демонстрував В. М. Запорожець. Помер Всеволод Михайлович у віці 97 років. Хто знає, може тепер Запорожець сам спілкується з яким-небудь медіумом і дає живим поради.

Автор: Володимир Єфімов.