Науково про міфологію. Частина третя.

Posted by on December 18, 2016
Журнал Пробудження

міфологія

У свідомості первісної людини між природним, реальним, буденним і містичним, надприродним не було чіткої межі. Світ, де жили люди, звірі, злі духи, боги був єдиний. Майже всі «великі» релігії світу — іслам, християнство та інші розділили єдиний світ надвоє: один світ — «буденний», де все «бруд і порох», інший — «божественний», містичний. Відбулася своєрідна спеціалізація страху, почуття, яке створило віру в надприродне, відбулася спеціалізація невігластва і безсилля перед світом. Виникла складна ієрархія Богів і святих, мучеників та лиходіїв, демонів і ангелів.

Первісна людина одушевляла всю природу, живу і неживу. «Ми і тварини подібні один одному»,— цю фразу можна почути і від індіанця Амазонки, і від пігмея Центральної Африки, і від папуаса Нової Гвінеї. Невідомі раніше тварини приймаються за людей. Небачені раніше люди приймаються за тварин. Так, бородатих європейців плем’я гереро (Південно-західна Африка) прийняло за левів. Австралійці прийняли перших побачених ними в’ючних тварин за дружин білих, так як вони тягнули багаж.

В міфічний період тварини були людьми, вміли говорити, володіли обожненими властивостями. Кожне плем’я мало свого міфічного «предка» – тварину, яка вважалася прабатьком і покровителем племені. З первісного одушевлення, олюднення і навіть обожнювання тварин народилися боги-звірі Стародавнього Єгипту, Індії, Китаю. Не уникла цього і християнська релігія.

«Мною угледівши в багатьох церквах ікони святого мученика Христофора, написані з псячою головою, що досить дивно звістку, що той святий таку думку мав і жахливо, хоча є недостовірна покрещения,— доносив Синоду православної церкви митрополит ростовський Арсеній у 1870 році, — Я звелів по всій єпархії моєї святого Христофора переправити, писати надалі з людською головою».

Митрополит клопотав, щоб Синод зробив те ж саме. Але його пропозиція була відкинута, і святий мученик залишився з собачою головою.

Притча про розмовляючу Валаамову ослицю також має своє коріння у первісних міфах, де тварини могли говорити, як люди. Словом, первісна людина і сучасний віруючий об’єднуються у своїй вірі в чудеса, тварин, людей, віру в незаперечний авторитет.

Різниця лише в тому, що у первісної людини, крім міфу, не було більш розвинених систем знаків, що моделюють світ. Сучасний ж віруючий нехтує цими знаковими системами. Світ для нього моделюється релігією.

Міф про прибульців

Первісний міф, що пояснює весь світ, керуючий поведінкою людини, в цивілізованому суспільстві зник. Але і в наш час іноді виникають міфи; правда, вони істотно відрізняються від первісних. Вони не охоплюють весь світ в цілому. Вони не керують поведінкою людей. Це скоріше не «міфи», а «міфіки». Вони не є самостійною, моделюючою світ системою знаків; вони посилаються на дані інших знакових систем — науки, мистецтва. В наш час починається освоєння космічного простору. Космос цікавить усіх.

Ось чому найпоширеніший з «цивілізованих» міфів — це міф про космічних прибульців, що колись відвідали нашу планету і, можливо, дали людям культуру і знання і навіть взагалі «посіяли» життя на землі.

Дані науки говорять про те, що, крім нашої планети, тільки в нашому «зоряному місті» — Галактиці — може бути від ста тисяч до ста мільярдів планет. Цілком можливо, що багато з цих планет заселені. Ймовірно, що там могло розвинутися мислення, схоже на наше, людське. Допустимо і те, що розумні мешканці невідомих світів здійснюють космічні перельоти, роблять візити «дружби» на інші планети.

Це — дані науки, вірніше, навіть не точні дані, а вірогідні наукові гіпотези. Посилаючись на них, вже на зовсім іншому, не науковому, а міфічному рівні народжується легенда про прибульців, які відвідали нашу землю. Жодного достовірного факту у прихильників цього космічного візиту немає. Є тільки міфічне тлумачення біблійних і шумерських міфів (сучасний міф на основі первісних), є настільки ж міфічне тлумачення даних астрономії, історії, геології, мистецтвознавства. (Так, наприклад, один відомий письменник-фантаст ухитрився виявити схожість календаря стародавніх інків з календарем планети Венери… в той час як період обертання Венери навколо її осі залишається невідомим вченим усього світу і донині). Є міф про літаючі тарілки — космічних прибульців, які спостерігають за людьми і вперто уникають контактів з ними.

Автор: А. Кондратов.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Рубрики (Categories)

Последние комментарии (Recent comments)

Архив (Archive)


UA TOP Bloggers