Ця грузинська церква в древній родючій Картлі здавна називається Атенським Сіоном. Напис XI століття на одній з зовнішніх стін храму повідомляє про царську заборону будувати палац і місто у фортеці Атени, де є церква, «обитель святої Богородиці». Сіон – священний пагорб в Єрусалимі, по Старого завіту – «царство Боже». Чому ж це ім’я закріпилося за древнім християнським храмом?

Атенська церква побудована в стилі візантійської «тетраконки» – буквально «чотири мушлі», чотири півсфери. У Закавказзі цей тип хрестовокупольного храму вперше з’являється в VII столітті. Так довгий час і датували Атенський Сіон, поки не звернули увагу на напівзруйнований бapeльеф в східній стіні: ктитор, тобто замовник церкви тримає модель храму, але… зовсім не цього! У нього в руках базиліка зі сферичним куполом. А адже такі храми і називали в древній Грузії «Сіон»! Значить, атенська церква така як на моделі у титаря, була споруджена раніше VII століття, а потім сильно реконструйована.

Тетраконха спочатку не мала фресок. Із зовнішнього боку її прикрашали кам’яні плити з барельєфами – мабуть, уламки стін якоїсь стародавньої будівлі. На плитах сцени з біблійної історії та картинки життя царського двору, тут же якийсь вершник, морське чудовисько… У рельєфах немає особливої послідовності, це просто колекція майстерних зображень. А всередині церкву оштукатурили і коричневим контуром намалювали цегляну кладку.

Фрески з’явилися на початку X століття. Датувати їх допомогло зображення нових ктиторів – грузинських і вірменських царів. Справа в тому, що розписи робилися в пору замирення між войовничими феодалами Закавказзя. Картлі підкорилася абхазькому царю Костянтину. Його викликали на переговори суперники – «цар грузин» Адарнас і вірменський государ Сумбат. Переговори виявилися пасткою – Костянтина полонили і відвезли до Вірменії. Тоді абхази вирішили обрати своїм царем його сина Георгія. Сумбат, побачивши, що піддані вірні бранцю, звільнив Костянтина, повернув йому володіння і видав дочку за його сина. Так і зображені вони на фресці поруч – Георгій, дочка Сумбата, Сумбат. В основному ж розпис ілюструє житіє Богоматері та її матері святої Анни, бо по церковній легенді, Грузія була осяяна особливою увагою Діви Марії.