Цікавість: корисна та шкідлива

Posted by on August 27, 2014

Цікавість

Що не кажіть, а її величність, пані цікавість займає величезне місце у нашому житті. Зрештою завдячуючи саме їй ви зокрема й маєте змогу читати цей текст, адже якби не було цікавості, то й не було б і жодного науково-технічного прогресу з усіма його приємними бонусами (типу безлімітного інтернету), а ми б і досі сиділи з вами в якійсь печері, збираючи на обід ягоди та полюючи на якогось ведмедя чи мамонта. Але в нас, людей, Богом було закладено цей надзвичайно важливий механізм, що зветься цікавістю, який все перевернув догори шкереберть, і ось ми вже ледь не освоюємо космос.

Загалом цікавість буває зовнішньою та внутрішньою, тут все просто: зовнішня цікавість направлена на оточуючий наш світ і саме їй ми завдячуємо науці, адже ще нашим далеким-далеким предками, якимсь печерним неандертальцям було страшенно цікаво дізнатись, чому гримить грім, чому міняється пора року, чому людина хворіє, чому йде дощ, чому відбувається те і те, яким чином все пов’язане між собою. Звісно спершу всьому цьому придумувались різноманітні фантастичні пояснення, які знайшли своє втілення у різноманітних поетичних міфологіях людства, а вже пізніше з’явились і справжні дослідники – перші вчені, ці поки що безіменні першопрохідці науки. Одному з ним ми, наприклад, можемо подякувати за вперше добутий вогонь, який так файно обігрів всіх мешканців племені, іншому за надзвичайно корисний винахід – колесо, яке стало справжньою науково-технічного революцією первісних часів, третьому, за те, що вперше обробив землю…

Цікавість внутрішня, направлена всередину самої людини, у її внутрішній світ, знамените гасло Сократа «Пізнай себе» і є вираженням цієї цікавості. Завдяки їй ми здобули всі наші культурні та духовні цінності, завдячуючи внутрішній цікавості ми отримали релігію, психологію, мистецтво. Дослідники внутрішнього світу, які бажали пізнати самих себе, своє місце у всесвіті ставали першими духовними лідерами людства, у чисельних язичницьких культах їх звали шаманами, друїдами, жерцями, а один з них, такий собі принц Сідхарта Гаутама, більше відомий як Будда і зовсім заснував першу світову релігію буддизм.

Зрештою цікавість внутрішня та зовнішня дуже пов’язані між собою, адже як говорить один з езотеричних принципів – «Що вверху, те й внизу, що й на небі, те й на землі». Він підтверджується і науково бо і в світі природи будова найменшого атома дуже схожа на будову найбільшої галактики. Тож пізнаючи себе, ми пізнаємо і зовнішній світ, а пізнаючи зовнішній світ, ми пізнаємо себе. Всі великі вчені, які досягли успіхів у пізнанні світу зовнішнього, були водночас містиками, знавцями світу внутрішнього. Яскравий приклад – Альберт Ейнштейн – справжній містик від науки, або Леонардо да Вінчі – видатний вчений і водночас ще більш геніальний художник, так як він передавав внутрішній світ людини на своїх картинах, це зробити не міг більше ніхто.

І рушійною силою цього пізнання є саме цікавість, всі ці великі люди, науковці і духовні лідери, були надзвичайно цікавими людьми, які бажали дізнатися, пізнати як все влаштоване, як все працює, чому сонце світить, а людина сміється, чому птахи літають, чому дме вітер, чому я сьогодні сумний (чи веселий), чому, чому, чому???

Все це корисна цікавість, яку ще в давнину мудрі старці називали таким словом – «любомудрие», себто мудрість, заснована на цікавості, мудрість вічного дослідника, який наче дитина, не перестає пізнавати, вчитись чомусь новому. Але поза цим буває й цікавість шкідлива – це цікавість, направлена на низинні речі, або кажучи по простому – пліткування, ось цей прообраз інтернету, інформаційна мережа ББС – баба, бабі сказала.

Коли ми замість того аби цікавитись чимось корисним (для нашої душі, наприклад) ми цікавимось якимись зовсім не потрібним для нас речами, там куди їздив цього літа двоюрідний брат кума племінника нашого сусіда. От для чого воно нам потрібно? Для чого цей дорогоцінний дар (цікавість) даний нам Богом задля нашого духовного вдосконалення ми використовуємо на такі дріб’язкові речі. Нажаль чимало людей цікавляться не тим чим треба – чужими життями, замість того, щоб цікавитись своїм. Ще й Ісус Христос свого часу зауважив, пригадуєте – «чого в оці брата свого бачиш і пилинку, а в своєму колоди не помічаєш?» Така цікавість, цікавість дріб’язковими речами, цікавість чужими життями, чужими стосунками, чужими справами, звісно є шкідливою, знову таки, передусім, для нашої душі, бо поки вишукуємо пилинки де-небудь, наші власні колоди поростають мохом. Чи не краще використовувати цей надзвичайно важливий дар цікавості з користю для себе?

Бажаю всім корисної цікавості.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Рубрики (Categories)

Последние комментарии (Recent comments)

Архив (Archive)


UA TOP Bloggers