Іконографія Богоматері – Агіосорітісса

Posted by on December 2, 2014
Журнал Пробудження

Богоматір Агіосорітісса

Згідно Церковному переказу, після Успіння Божої Матері одяг Її, у тому числі Її пояс, передавалися ієрусалимськими християнами з роду в рід. При візантійському імператорі Аркадії (395 – 408), сині Феодосія Великого, чесний пояс Приснодіви Марії був привезений з Єрусалиму до Константинополя, Імператор Аркадій повелів влаштувати для нього особливу скриньку, або ковчег, який після вкладення в нього реліквії був запечатаний царською печаткою.

У 408 році сестра візантійського імператора Феодосія Молодшого (408 – 450) перенесла святиню у побудований для неї храм, розташований поруч зі Святою Софією. Оскільки храм був збудований в ім’я Божої Матері для Її реліквії – пояса, – він отримав назву церкви Богоматері Агіосорітісси – «Богоматері святого релікварію», в якому зберігався пояс. Місце спорудження нового храму називалося Халкопратією, що в перекладі означає «мідний ринок», який колись був тут. Тому храм називали також церквою «Богоматері Халкопратісси» (Халкопратійської). Саме тут і знайшов собі місце зберігання чесний пояс Пресвятої Божої Матері.

Кожен константинопольський храм мав свою святиню. Зазвичай нею був один священний предмет або прославлений образ, але їх могло бути й кілька. Так, храм Богоматері Одигітрії зберігав однойменну Її ікону, Влахернський храм – Покров (головне покривало) Божої Матері і кілька шанованих ікон. Халкопратійський храм також мав кілька реліквій. До них належали: чесний пояс Божої Матері, ікона Христа Халкітіс і образ Богоматері Агіосорітісси (Халкопратісси).

Богоматір Агіосорітісса

Допомогою чесного пояса були чудесно вилікувані багато недужих, у тому числі дружина імператора Лева Філософа (886-912), цариця Зоя, яка страждала важкою хворобою. З образом Христа Халкітіс пов’язані перекази про гоніння на шанувальників ікон в часи іконоборства. Образ Богоматері Агіосорітісси шанувався чудотворним в столиці Візантії. Швидше за все, він входив у так званий «Деісус» (грец. «Моління») – вівтарну перешкоду, довгий час замінював іконостас (високий іконостас сформувався в XV ст.). Простий Деісус складався з трьох ікон: Спаса Пантократора («Вседержителя»), Богоматері деісусної і Св. Іоанна Предтечі. Два останніх були представлені в позі моління – в тричетвертному повороті по відношенню до Спасу і з піднятими (вправо або вліво від себе) руками. За переказами, Агіосорітісса представляла собою саме Богоматір деісусну. З часом Агіосорітісса виділилася з Деісуса і отримала окремі імена, такі як Параклісіс (грец. «Заклик», «Розрада»), на Русі – Боголюбська.

Один з варіантів «Богоматері деісусної» мав текстове джерело. Він ілюстрував слова псалма: «предста Цариця праворуч Тебе» (псалмів. 44, 10) і представляв Богоматір Деіеусну в царській одежі і з короною на голові.

Тип Агіосорітісси набув поширення вже в V столітті. Найбільш відомі приклади: емалева ікона «Хахульскої Богоматері» X століття в Грузії, мозаїка XІ століття Софійського собору в Києві, ікона Боголюбської Богоматері 1157 у Володимиро-Суздальському музеї, ростова деісусна ікона роботи Феофана Грека в Благовіщенському соборі Московського Кремля (1405), фреска володимирського Успенського собору, виконана святим Андрієм Рубльовим (1408), і фреска собору Різдва Пресвятої Богородиці Ферапонтова монастиря (робота Діонісія, 1502 року).

Богоматір Агіосорітісса

Постійні ознаки Агіосорітісси (деісусної): 1) одноличне, без Немовляти, подання Приснодіви; 2) наявність півоберта вліво або вправо до Спаса; 3) підкреслений жест моління – обидві руки, підняті до Спаса (в руці може бути розгорнутий сувій моління). Змінні ознаки: 1) напрям погляду: на глядача, на Господа вгору або вниз; 2) положення рук: майже складені разом, значно розведені, схрещені на грудях, взагалі відсутні (на оглавній деісусній); 3) вид зображення: ростовий, поясний, оглавний, в повороті вліво або вправо від себе (останній варіант рідкісний).

Окремі автори в силу ряду причин називали Агіосорітіссу (деісусну) іншими іменами, наприклад Елеус або Орантою. Справа в тому, що в давнину ім’я Елеуси служило особливим епітетом Божої Матері і, строго кажучи, до типу не відносилося. Крім того, ім’я Елеуса («Милуюча, Милостива») за змістом близько значенням Агіосорітісси, що молиться Спасителю за людей. Те ж можна сказати і про ім’я Оранта («Та що молиться»).

Але, незважаючи на смислову схожість цих імен, іконографічно деісусна не тотожна Елеусі: деісусне – це одноличне зображення, а Елеуса зображує Богоматір з Немовлям. Деісусна не тотожна і Оранті, так як у першому випадку обидві руки Богоматері підняті в одну сторону, а в другому – по різні боки від фігури.

Синонімічні Агіосорітіссі (деісусної) імена Халкопратісси і Параклісіс, а також Прохачки, особливо якщо Вона представлена з розгорнутим сувоєм в руці.

Автор: С. Вербицький.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Рубрики (Categories)

Последние комментарии (Recent comments)

Архив (Archive)


UA TOP Bloggers