Іконографія Ісуса Христа – Спас Нерукотворний

Posted by on April 7, 2015
Журнал Пробудження

Спас Нерукотворний

Образ «Спасу Нерукотворного» ліг в основу всієї іконографічної системи типів зображення Ісуса Христа, створеної історичною традицією візантійського мистецтва. Чому ж це сталося? На мій погляд, причина в тому, що це був прототип Христа, переданий Ним Самим посланцеві одного із земних царів. Це образ свідчий та історичний.

Велика частина зображень Ісуса Христа написана відповідно до тексту Святого Письма. Однак «Спас Нерукотворний» – не ілюстрація тексту. Це пам’ятний прижиттєвий образ, в основі якого – особлива схема зображення одного лише лику Христа, що дивиться прямо на глядача. Цей образ називають також «Спас на обрусі, або на платі», «Спас царя Авгаря», «Едеський образ». Історія його така. На Близькому Сході, в сирійській провінції, з 137 року до нашої ери по 216 рік існувало Едеське царство, або Осроена (нині Орфа, або Урфа в Туреччині). Родовим прізвищем, а можливо, і титулом його правителів було ім’я «Авгар» (або «Абгара»).

За переказами, 15-му за рахунком з володарів Едесси, Авгарю V Чорному (або Ухкомо), хворому на проказу, на його прохання і надіслав Христос Свій образ. Цей образ був створений незвично: Ісус омив обличчя водою і осушив його хустиною. Хустина з Нерукотворним ликом і стала першою іконою Христа. Отримавши її, Авгар вилікувався від хвороби і став християнином. Авгар V правил Едессою, за одними даними, з 4 року до нашої ери по 7 рік, за іншими – з 9 по 46 роки або з 13 по 50. Переказ про чудесну хустину відомий з IV століття.

Образ Христа став святинею Едесси і прославився багатьма чудесами. У 944 році, під загрозою захоплення міста арабами, Едесса була змушена віддати святиню візантійцям. З тих пір образ перебував в одному з храмів Константинополя, поки не був захоплений хрестоносцями-латинянами (Четвертий хрестовий похід, початок XIII століття) і не загинув, згідно з легендою, під час бурі разом з кораблем, на якому його перевозили до Європи.

Найдавніші збережені відтворення оригіналу відносяться до VI століття. Зараз відомо три варіанти цього іконографічного типу:
1) «Спас на хустині»
2) «Спас на чрепії»
3) «Хустина Вероніки».
Кожен з цих варіантів має власну історію і переказ.

Спас Нерукотворний

…Одного разу Едессу оточили вороги. Їх було так багато, що жителі вирішили заховати свою святиню надійніше. Вони замурували образ «Спасу Нерукотворного» в міській стіні, перед тим прикривши Його Лик черепицею та запаливши перед ним лампаду. За не цілком ясної причини місцезнаходження образу було забуто. Коли ж через багато років замурований образ випадково відкрили, перед ним все так само горіла невгасима лампада, а на черепиці, що прикривала Першообраз, залишився його відбиток. Цей відбиток і стали називати відтоді «Святою чрепією». У загальних рисах він збігається з основним типом «Спасу Нерукотворного», тільки колір «чрепії» – мідно-червоний, черепичний, а не білий.

«Хустина Вероніки» – це вже не східний, а західний варіант. За переказами, на шляху до Голгофи Христос зупинився, втомлений, щоб витерти піт на обличчі. Жінка на ім’я Вероніка простягнула Йому свою хустину. Ісус приклав її до Ліку, а потім повернув їй. З тих пір хустина відома під ім’ям «Хустина Вероніки». Від основного типу «Спасу Нерукотворного» його відрізняє те, що Ісус на ньому представлений в терновому вінці і зі слідами крові на обличчі.

Дослідники часом плутають назви цих трьох варіантів, називають основний тип зображення «Спасу Нерукотворного» «керамідою» або «Веронікою». Це невірно. Родовим іменем Спаса даного типу може служити назва «Спас Нерукотворний», тому допустимо називати «чрепії» і «Хустина Вероніки» цією більш загальною назвою, але не навпаки.

Спас Нерукотворний

Постійні ознаки класичного «Спасу Нерукотворного» – це фронтальність представлення образу, оглавний тип зображення, хрещатий німб. Зображення може бути самостійним або входити в який-небудь сюжет (наприклад, «Деісус»); в найбільш ранніх іконах воно буває оплечне, може не мати німба (або ж німб простий, а не хрещатий). Допустимі описані вище варіанти основного типу – «чрепії» і «Хустина Вероніки».

Найбільш відомі приклади «Спасу Нерукотворного»: 1) образ з Латрана VI століття; 2) Лаонський образ XII століття; 3) зображення на іконі Святих Сергія і Вакха VI століття; 4) «Анчісхатський Спас» VI-VII століть; 5) фрески VIII-IX століть в Цромі і Теловані в Грузії; 6) мініатюра в Алавердського Четвероєвангелія 1054 року; 7) новгородська ікона XII століття в Третьяковській галереї.

Навіть цей короткий перелік свідчить про те, що «Спас Нерукотворний» здавна особливо шанувався у Візантії, Закавказзі, а потім і на Русі. Цей чудотворний образ – пам’ять про живого Христа – входив до складу розпису храмів і в іконостаси.

Автор: С. Вербицький.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Рубрики (Categories)

Последние комментарии (Recent comments)

Архив (Archive)


UA TOP Bloggers