Клен священний і щасливий. Продовження.

Posted by on

Клен

«Хто занурений в обробку кленового листа»? Всесильний бог Кохання», – стверджував Борис Пастернак. Через незвичайну форму свого листя, що нагадують серця, клен вважається деревом – покровителем кохання і закоханих.

Обриваються промови закоханих. Відлітає останній шпак. Цілий день осипаються з кленів силуети багряних сердець. Що ти, осінь, наробила з нами! В червоному золоті стогне земля. Полум’я пристрасті свистить під ногами. Купами листя ворушачи, – писав Микола Заболоцький.

Осінній багряний колір кленового листа збільшує його схожість з людським серцем. «Мені часто думається – Бог свою живу фарбу кистю з серця мого витягнув і переніс на ваші листи», – написав Борис Пастернак.

І ця схожість оточує клен ореолом вищої святості.

«А в Біблії червоний кленовий лист закладений на Пісні Пісень», – сказала Анна Ахматова. «Кленовий лист проступає крізь листи древніх любовних піснеспівів червоним обрисом серця, наче на мить переплелися воєдино Книга духу і книга природи, видані під однією обкладинкою», – коментує літературознавець М. Н. Епштейн.

В Японії червоний сонячний колір був символічним кольором кохання – від того так часто уособленнями кохання і закоханих виступають в японській поезії клени, що стають червоними восени, коли небесні коханці Волопас і Ткаля – зірки Альтаїр і Вега, розлучені Рікою Небес – Чумацьким Шляхом, з’єднуються, подолавши її бурхливі води в червоному човні – кленовому листі.

На листе кленовом выведу знаки —
Наши имена в сплетенье черт.
Письмена змеятся на красном лаке,
Разлучит их только смерть.
Поплывут они по теченью к югу,
На листе кленовом наши имена.
Будут о любви шептать друг другу.
Будут ждать, куда вынесет волна, — написала невідома японська поетеса – гейша з «веселого кварталу».

Японський клен

«Мінливим забарвленням» кленового листя захоплювався ще Овідій в «Метаморфозах» У латинській мові саме слово ацер (клен) означає «сліпучий, яскравий». Осіння краса кленового листя полонить всі серця; в Японії кленові гаї здавна шанувалися як камунабі – місця, де мешкає божество.

«Алой листя пляма попереду – не інакше якийсь храм», – писав знаменитий поет і дзенський монах Ёса Бусон: ці дерева садили в огорожах буддійських монастирів і храмів.

А інший поет, принц Канемі порівняв з їх обпадаючим листям паперові листки з текстами буддійських сутр: «За осені Тацута-діва (річка поблизу давньої столиці Нара) всесильним богам відсилає свої молитви з міріадами яскраво-червоного листя…»

«Фарби тисячі кленового листя серед осінніх гір» вважалися в Японії однією з найвищих духовних радостей, дарованих людині богами.

Після себе
Що я залишу на світі?
Квіти – навесні,
Влітку – зозулі наспіви,
Восени – червоні клени … – писав великий поет і дзенський монах Рекан у своїй знаменитій танку «Заповіт».

Одним з найпопулярніших свят японського традиційного календаря є момідзі-гарм – «милування полум’яніючим листям осінніх кленів». «За старих часів цей звичай був пов’язаний з осіннім святом врожаю – пишуть японісти С. Б. Маркарьян і Е. Б. Молодякова. – Коли були закінчені всі польові роботи, селяни могли дозволити собі трохи відпочити. Вони танцювали, співали пісні, плели вінки з листя клена. Потім цей звичай поступово трансформувався в поїздки на природу або в відвідування парків, щоб відпочити, милуючись осіннім листям клена. Є місця, що славляться своїми кленовими гаями, куди з’їжджаються тисячі любителів момідзі – яскраво-червоного або багряного листя клена.

Момідзі вважалися хорошою прикрасою інтер’єру будинку, і їх підносили як подарунок.

Після того як відцвіли хризантеми, пейзаж прикрашають тільки листя клена, і, милуючись ними, люди чекають приходу весни, а з нею і цвітіння сакури. Червоні листя клена відображені в японському фольклорі, літературі, образотворчому мистецтві та декоративно-прикладному – на знаменитих японських розсувних ширмах, лакових скриньках інро, фігурках нецке і керамічних тарілках. Нарозхват йде восени кондитерський виріб момідзі з бобової пасти кольору осіннього листя, вирізане у формі кленового листа.

Японський клен

ЛИСТОПАД

Кленові листки – наочне втілення буддійської ідеї короткочасності, скороминущості людського буття, приреченості, крихкості і беззахисності всього великого, всього прекрасного в цьому світі.

«О скорботний вигляд! Червоні знамена, червоні стяги, кинуті, подерті, плавали в морі, як багряні кленові листки, що вистилають води річки Тацута, зірвані поривами бурі», – пише буддійський монах про фінал протистояння феодальних кланів Мінамото і Тайра – морській битві при Данноура (1185 рік) в якій загинуло безліч рядових воїнів і шляхетних вельмож.

«Назавжди від нас пішла, відцвіла, як клена червоний лист», «немов серед осінніх гір червоний клен, виблискував так красою він!» – Оплакували японські поети знаменитих придворних красунь, які передчасно залишили світ.

Як я заздрю тобі!
Ти вищої мудрості досягнеш
І впадеш, кленовий лист, – вигукує поет Кагамі Сіко: всі йдуть, але вища мудрість не для всіх досяжна.

І у вірші Бориса Пастернака «У лікарні» (1952 рік) клен за вікном Боткінської клініки, що «відважував гілкою кострубатою хворому останній уклін», звертає думки поета, розпростертого на казенному лікарняному одрі з важким інфарктом міокарда, від дрібниць побуту до вищої мудрості, до думок про вічне: «О Господи, як досконалі діла Твої, – думав хворий».

«Раптова милість дерева, співчуття кострубатої гілки, – коментує поет і літературознавець Дмитро Биков, – та вища емоційна точка вірша, після якої звернення до Бога не виглядає ні пафосним, ні фальшивим, ні раболіпним». Бо Бог є Любов, і милість, і співчуття, і немає нічого прекраснішого тих, хто сповнений милосердя і співчуття, і любові.

Автор: Віра Бегічева.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Рубрики (Categories)

Последние комментарии (Recent comments)

Архив (Archive)


UA TOP Bloggers