Коли приходить Азраїл

Posted by on May 3, 2016
Журнал Пробудження

похорони у мусульман

«Те, що у вас, – убуває, а те, що у Аллаха, – залишається. І віддамо Ми тим, які терпіли, нагороду їм ще краще, ніж те, що вони робили. Хто зробив добре – будь то чоловік або жінка, він віруючий, Ми пожвавимо його життям благим». Цей, один з найбільш однозначних і суворих аятів Корану (сура «Бджоли») проводить абсолютну межу між часом і вічністю і відповідає – для тих, хто чує, – на головне, завжди хвилююче людину питання про смерть. Точніше – хвилююче нову людину, звільнену від язичницької свідомості. Бо як витончені метафізичні системи жерців, так і наївні міфології примітивних племен не приймали всерйоз кінець конкретного земного життя; особиста смерть не заслуговувала на увагу, не мала значення.

Тільки з тих пір, як людина прийняла авраамізм – ідею єдинобожжя, особиста смерть стає точкою відліку всього релігійного вчення. Вона стає центром світогляду, бо головне визначення Бога – аль-Хай – єдиний, який не вмирає, і тому гряде воскресіння з мертвих, – така Божественна мета.

Жрецькі доктрини різного штибу вчать про мандри духу по сходах світів, про нові народження в інших космосах або про незліченні перевтілення в нашому. Все це не має ніякого відношення до неповторної суті, якій дано унікальний шанс бути собою зараз, відчути всю красу і повноту Божественного світу. Ця істота – Людина. Для єдинобожжя істинна людина – це внутрішній свідок, що відображає єдність і єдиність Особистого Бога. Вона, ця людина, в цьому своєму єдиному житті може врятувати своє швидкоплинне, а й неповторне перебування в часі, повернувши його у вічність Творця. Це її унікальний шанс, який реалізується в її єдиному земному житті.

У Корані, так само як в Старому Завіті і в Євангелії, ми знаходимо жорсткий поділ на світло і темряву, різке розмежування між станом життя та відходом в пучину смерті. Народній релігійній свідомості важко осягнути цей поділ. Для неї життя і смерть існують тільки в змішуванні. Використовуючи ці особливості людської психіки, священство, в порушення авраамічних традицій, повернуло в теологічний вжиток чужі єдинобожжю уявлення про життя безпосередньо за труною, ще до Великого воскресіння з мертвих.

У чому полягає сутність смерті відповідно до ісламу? Вона – це стан очікування, який можна уподібнити глибокому сну без сновидінь. Коран говорить про цей стан: «Сприймає вашу кончину ангел смерті, якому ви доручені, і потім вашому Господу ви будете повернуті». Це стан лихоліття, в якому немає ні засвідчення, ні особистого досвіду. Згідно з Кораном, воскреслі в Судний день вважають, що вони провели в могилах «день або частину дня». Всі авраамічні традиції підкреслюють, що смерть є сон в землі, відсутність життя. У Старому Завіті говориться: «Бо знають живі, що вони помруть, а мертві не знають, що вони мертві». Це співзвучно аяту Корану: «Мертві вони, чи не живі і не знають нічого».

Сенс похоронних обрядів відповідає наміру, що міститься в кожній конкретній традиції. Однак саме загальне – сприяти безболісному поверненню проявленого – тобто тіла, психіки, тваринної душі – в непроявлене. У авраамізмі символ непроявленого – земля як образ першоматерії, що зберігає в собі всілякі невиведені назовні форми.

Відчувши наближення смерті, мусульманин повинен вимовити символ віри – шахаду: «Немає бога, крім Аллаха, і Мухаммед – посланник Його». Можливо, людина це зробити не в змозі. Той, хто поруч, повинен тихо сказати шахаду йому на вухо.

Похоронний обряд починається з повороту померлого обличчям в бік Мекки, куди звертаються живі під час молитви. Після ритуального обмивання тіло одягають у саван, що складається з декількох покривав. Померлому закривають очі, стягують на ньому похоронні шати, коліна пов’язують, руки складають на грудях. Після цього читають молитву – в будинку померлого або в мечеті. Обов’язково повинна бути прочитана сура «Йа Сін» (сура 36) Корану. За самогубців і невіруючих молитися заборонено згідно Корану: «І ніколи не молися ні про одного з них, хто помер, і не стій над його могилою. Адже вони не вірували в Аллаха і в Його посланника». Вважається, що той, хто був істинно віруючим, ніколи не позбавляє сам себе життя – адже воно не належить людині.

Особливе ставлення в ісламі до шахідів – тих, хто пішов на мученицьку смерть за справу віри. Для нього не потрібно ритуальне обмивання, бо він очищений і перетворений власним подвигом.

Небіжчика кладуть на ноші, які супроводжує похоронна процесія. У могилі тіло кладуть так, щоб його обличчя було звернене в сторону Мекки. Могила робиться по можливості просторою, з нішею, яка називається Лахад, щоб померлий міг сісти при появі ангелів смерті. Похований подібний зерну, яке очікує всходу на годину Воскресіння. Місце останнього спочинку відзначається надмогильним каменем з ім’ям покійного і аятами з Корану.

Такий, проте, шлях і обряд простих смертних, правовірних, яких мільйони. Але є ті, чий посмертний стан мине стадію сну, для них немає очікування. Покинувши земну юдоль, вони відразу, ще до кінця часів, отримують в спадок життя вічне. Це мученики, ті, хто віддали свої життя на шляху Господа. Коран говорить про них: «І ніяк Не вважай тих, які вбиті на шляху Аллаха, мертвими. Ні, вони живі! Вони у свого Господа отримують долю».

Мучеництво як шлях здобуття вічного життя найкоротшим шляхом – це моральне надбання єдинобожжя. Прикладів мучеництва на шляху Господньому багато в Старому Завіті, можна згадати лише історію отроків, увергнутих у вогненну піч жерцями Ваала. Християнство також бачить в мучеництві один з головних шляхів здобування Царства Божого. Згідно Коранічного вчення, в день Суду пекло буде відкрите, а рай наближений. Це означає, що вищі посмертні стани реальні вже зараз, як можливість, що існує лише для небагатьох. У духовній практиці ісламу є традиція шукання мученицької смерті, яка вінчає шлях містика до єднання з Богом. Найяскравіші представники цієї традиції – Мансур Халладж, Сухраварді, Хамадані. Вони свідомо вступали в конфлікти з владою свого часу, щоб знайти мученицьку смерть, бути страченим.

Воскресіння з мертвих – головне в авраамічній традиції. У Корані цьому присвячені сотні аятів. Воістину тема абсолютного торжества над фізичною і духовною смертю – це таємний нерв коранічного Одкровення. Безсумнівно, тому ісламська доктрина виявилася настільки близькою християнам, особливо в перші століття поширення ісламу на Близькому Сході і в Середземномор’ї.

Згідно з ісламом, кінець часів (асса’а) настане лише після перемоги справедливості, яку спільно встановлять Ісус Христос, який повернувся у Другому приході, і Махді – визволитель і вождь ісламу з числа нащадків пророка. Тоді ангел Ісрафіл затрубить в трубу, моря переповняться, зірки впадуть з небес, гори зрушаться з місця, і все живе помре. За другим гласом труби всі, що жили на землі оживуть і зберуться в одному місці (воно називається аль-махшар). Розпочнеться час стояння перед Богом, час, коли кожного спитають про свої вчинки.

Коли згорнеться (і згасне) сонце,
Коли (втрачаючи свій блиск) розпадуться зірки,
Коли (подібно міражу) прийдуть в рух
і зникнуть гори,
Коли верблюдиці, що несуть в утробі
останній місяць,
Будуть без нагляду,
Коли в стада зіб’ються звірі
(Без поділу на вигляд),
Коли набухнуть і проллються всі моря,
Коли розподіляться душі (по заслугам),
Коли зариту живцем немовля-дівчинку запитають,
За гріх який вона була вбита,
Коли розкриті будуть сувої
(Записів добра і зла),
І оголиться небо,
І розпалений вогонь вируючого Пекла буде,
Коли наближений буде Рай, -
(Тоді) пізнає кожна душа,
Що було нею уготовано вперед …
(Коран, сура 81 «Згортання», аяти 1-14. Переклад В. Порохової)

Коли всі діяння будуть зважені: цей аспект Судного дня називається йаумуль хісаб – «день рахунків». Пророк Мухаммед зустріне людей і буде заступатися за вас перед Богом за віруючих, просячи для них поблажливості. Всі люди повинні будуть пройти по мосту Ас-сірат, протягненому над пеклом. Для грішників він буде тонше волосся і гостріше леза меча, і вони впадуть, для праведників він буде широкий, і вони увійдуть в аль Джанна – «райські сади».

У нашій реальності головна святиня ісламу храм Кааба символізує місце воскресіння і збору всіх, коли часу більше не буде і коли сенс, зумовлений Творцем для всього творіння, буде відкритий і затверджений навіки:

«Що ж дасть тобі знати, що таке
День Суду? – У той день, коли душа
нічого не зможе для іншої душі, і вся
влада в той день – Аллаху».

Автор: Г. Д.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Рубрики (Categories)

Последние комментарии (Recent comments)

Архив (Archive)


UA TOP Bloggers