Новий рік в серці Азії

Posted by on December 30, 2014
Журнал Пробудження

Новий рік у Тибеті

Свято Нового року у всіх народів світу саме радісне і веселе, наповнене хвилюючими очікуваннями. З надіями, що все погане вже сталося в старому, що минає, а в новому кожен день буде щасливим. Це нове щастя для послідовників тибетського буддизму – тибетців, монголів, калмиків, бурятів, тувинців – багато в чому залежить від Цаган Убугуна – Білого Старця, який разюче нагадує Діда Мороза чи європейського Санта-Клауса. Цей «буддійський Санта-Клаус» – мудрий довгожитель, що живе в гармонії із землею і водою, горами і деревами, тваринами та птахами. За переказами, Будда Шак’ямуні під час прогулянки з учнями зустрів Білого Старця, оточеного дикими, але зовсім ручними тваринами. Вони довго розмовляли, і переконавшись в мудрості Старця, Будда заповів своїм послідовникам любити і шанувати його. Буддисти вважають Білого Старця подавцем багатства, щастя і довголіття. Напередодні Нового року його просять дарувати вдачу і примножити доходи, збільшити приплід худоби і примножити сімейство.


Цаган Убунг

Але до зустрічі Нового року необхідно ретельно підготуватися, інакше очікувані щасливі зміни можуть і не статися. Перш за все, в переддень свята потрібно провести генеральне прибирання всього будинку, звільнитися від мотлоху і непотребу, а разом з ними позбутися всіх нещасть і бід, що трапилися в минулому році. У переддень Нового року господині повинні всю сажу, що накопичилася за минулий рік на кухні, зібрати в горщик і викинути його на перехресті доріг разом з домашнім сміттям. Вважається, що злі духи, що живуть там, будуть задоволені, отримавши такий подарунок. Після того як сажа викинута, потрібно оглянути всі кути і закутки в будинку. Жінки роблять це, тримаючи в руках палаючий смолоскип, а потім з криками і шумом вибігають з дому, щоб викинути світильники за околицю. Намагаються викинути, попередньо зламавши, всі непотрібні предмети: у новому році і жити треба по-новому, і речами користуватися бажано новими.

Коли з прибиранням житла покінчено, потрібно подбати про свій зовнішній вигляд. Всі домочадці миються, стрижуться і одягаються у все нове і чисте. Якщо кошти не дозволяють, то одягають старий одяг, але чисто випраний, вичищений і ретельно зашитий.

Вранці в день настання Нового року прийнято ходити в гості, приймати гостей у себе, сидіти за святковим столом. Господині залишаються, щоб стіл ломився від усіляких частувань. Страви готуються з надлишком, щоб можна було пригостити смачною і різноманітною їжею якомога більше число гостей, та щоб вирушаючи в гості до сусідів з поздоровленнями, прихопити з собою якомога більше частувань. І велика кількість приготовленої їжі, і бажання нагодувати досхочу якомога більшу кількість гостей і відправитися з привітаннями до всіх знайомих – всі ці дії символізують побажання, щоб будинок в Новому році був повною чашею.

Звичай вимагає пригостити і духів-охоронців будинку і місцевості. Рано вранці в перший день нового року всі жителі від малого до великого, одягнені в святковий одяг, йдуть з різноманітними стравами до вершини священної гори чи височини, де знаходиться обо – кам’яний насип, увінчаний прутами шелюги з прив’язаними до них різнобарвними клаптиками. Там найстарший із присутніх вимовляє молитву, благопобажання на честь духів-охоронців. Обходячи обо по Сонцю, він залишає на ньому принесені харчі, а за ним по черзі обходять обо і всі інші. Потім відправляються додому продовжувати свято: обмінюються подарунками, співають пісні, слухають казки, грають на морін-хуре (струнний інструмент), загадують загадки, ворожать.

обо

Так виглядає обо.
У буддійських храмах відбуваються служби, присвячені п’ятнадцяти чудесам, вчиненим Буддою в Шравасті. Святкування завершуються «святом підношення», або «святом квітів і масла».

Збереглися описи того, як він проходив колись в столиці Тибету Лхасі. На великих монастирських дворах чи вздовж міських вулиць виставляли великі щити з шкур яків, укріплені на дерев’яних стовпах. До поверхні щитів приліплювали скульптурні рельєфи з масла, пофарбованого в різноманітні кольори. На них зображувалося все, що підказувала уява: від декоративних композицій до багатофігурних сцен з буддійських джатак. У створенні рельєфів брали участь ченці під керівництвом лами-наставника. Масляні рельєфи відрізнялися високим мистецтвом пластики і вишуканою кольоровою гамою. Увечері під кожним щитом на спеціальних столиках встановлювали світильники. Вогонь, підсвічуючи зображення, змушував їх сяяти чарівним світлом. Це диво, подивитися на яке приходило все населення столиці та мешканці околиць, тривало лише кілька годин. До ранку від масляних рельєфів не залишалося й сліду: їх перетворювали на грудочки масла, які використовувалися для світильників або віддавались жебракам.

Автор: Т. Сергеева.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Рубрики (Categories)

Последние комментарии (Recent comments)

Архив (Archive)


UA TOP Bloggers