Релігія древньої Месопотамії. Боги.

Posted by on

ворота Иштар

Спонсор публикации – электронные сигареты, помогающие сохранить здоровье заядлых курильщиков, ведь именно электронные сигареты часто стают первым шагом к тому чтобы бросить курить.

Колись давно, причому не просто так давно, а неймовірно давно, ще до початку часу не було нічого, лиш темрява навкруги… І темрява та звалась Тіамат, вона була кругом та всюди. Так було доти, доки не появився він – бог Мардук. Не питайте мене, звідки він появився, звідки прийшов у куди веде його шлях, як то кажуть: «та Мардук його знає». Оцей самий Мардук озброєний луком та величезною палицею і в компанії чотирьох небесних вітрів та сім бурь вступив у жорстокий двобій із тією панянкою – богинею темряви Тіамат. І як то водиться у різноманітних казках та міфах, добро має схильність перемагати зло, Мардук переміг Тіамат, тіло її розсік на дві частини, з одної зробив небо, а з іншої землю. Ось така цікава давньомесопотамська легенда про створення світу, правда вона чимось перегукується з такими ж самим у інших язичницьких віруваннях?


Мардук

А це він, пан Мардук, чи не головний серед чисельних богів давньої Месопотамії, так званий «бог богів», адже йому були підвладні не тільки люди, а і всі інші боги, це саме йому присвячувалась знаменита вавилонська башта, якій ми нібито маємо завдячити тому, що розмовляємо на різних мовах. Хоча, як на мене, легенда про вавилонську башту не стільки реальна (хоча допускаю, що таки була якась там башта), скільки символічна, адже, часом, навіть люди з одної мовної групи (а деколи навіть однієї родини) цілковити не розуміють одні одного (і байдуже що говорять українською, російською, англійською, китайською чи ще якоюсь мовою), але Вавилонська башта то мабуть тема для окремої статті, а ми повернемося до пана Мардука та інших месопотамських богів. За вавилонськими міфами одним з його головних творінь звісно були ми – люди, яких він створив за своїм образом і подобою (нічого не нагадує?).

І що найцікавіше, халдеї (вавилонські жерці) ще десь у середині 1-го тисячоліття до н. е. таки промовились – насправді всі чисельні боги їхнього пантеону лишень різноманітні втілення пана Мардука, який був не просто одним з богів, а Богом (з великої літери), тим самим Богом якому служать та поклоняються люди в усіх куточках світу, чи то християни, чи то євреї, чи то мусульмани. А релігія давньої Месопотамії, (як і багато інших язичницьких вірувань) на перший погляд хоч і здавалась багатобожною (для простого народу), але дійсно було однобожною (але вже для посвячених жерців). Між іншим, месопотамські жерці частенько були навіть неграмотними, зате свої знання передавали одні одним виключно в усній формі, а записувати стали вже в пізніший період свого існування.

Шамаш

Шамаш – ще один знаний месопотамський бог, Шамаш – бог сонця, а сонячні боги в усіх народів були файно шановані. Фактично Шамаш месопотамський колега нашого слов’янського Ярила, єгипетського Ра, грецького Геліоса та індійського Сурьї, робота у нього хоч і монотонна, зате важлива – кожного дня світити всім нам своїми теплими промінчиками. У вавилонській міфології Шамаш є одним з синів Мардука.

Енкі - Дагон

Енкі – бог світового океану, морів, річок, та взагалі усякої води та водяної стихії, чимось нагадує грецького Посейдона (чи римського Нептуна), хоча в сонмі чисельних богів месопотамського пантеону пан Енкі відіграв вельми важливу роль, адже самі розумієте, вода для месопотамців мала чимале значення, а ритм тамтешнього життя багато в чому підлаштовувався під ритми великих річок Межиріччя – Тигру та Євфрату, від їхніх розливів багато в чому залежав врожай, та взагалі благоустрій давньо месопотамських мешканців. Тож бог Енкі, патрон водної стихії у месопотамців ще й ототожнювався з богом мудрості та процвітання, йому приписують винахід садівництва, огородництва, землеробства та заодно всіляких огородно-землеробських знарядь, там плугу, лопати. А оскільки Енкі все таки водяний бог, то іноді його і зображали немов якусь русалку, з тілом людини і рибячим хвостом замість ніг. Схожий бог був дуже шанований у давніх фінікійців (вони, чи не перші мореплавців, фактично жили з моря), та називався Дагон. От тільки нещодавно завдяки багатій уяві англійського письменника Говарда Лавкрафта Дагон, напівлюдина-напівриба перетворився на один з злих персонажів його книжок жахів.

Ану

Ану – бог неба та повітряної стихії, мабуть, якби у давніх месопотамців вже були літаки то пан Ану, був би покровителем усіх месопотамських льотчиків. Але, погодьтесь, на нашій мові назва цього бога звучить дещо кумедно, «Ану давай сюди молитися Ану, «ану», – сказав Ану». Насправді бог Ану був не простим собі хлопцем, у месопотамців він втілював ідею влади і вважався покровителем всіляких правителів, шефів та начальників. (Мабуть сама назва цього бога – покровителя давньомесопотамських начальників мотивувала його підлеглих працювати: «ану працюйте, а то Ану за всім з неба дивиться, ану».)

Енліль – теж вельми непростий бог, син бога Ану (та) та богині землі Кі, у месопотамській міфології на відміну від інших богів зображений вельми злим та хитрим. З одного боку він нібито привчив людей до культури, але з другого боку, коли в нього поганий настрій він любить насилати на землю всілякі урагани, смерчі та катаклізми. Більше того, саме енлілю приписують спробу знищити людство світовим потопом, однак один мудрий чоловік на ймення Ут-Напишті якось дізнався про цей намір та збудував ковчег. Отак, у давніх месопотамців так само був міф про всесвітній потоп, а той пан Ут-Напишті та відомий всім з Біблії Ной фактично один і той самий чоловік.

Іштар

І на останок чи не найцікавіша месопотамська богиня Іштар, одна російська фолк-група «Мельница» навіть пісню про неї придумала. І справді ця панянка, Іштар заслуговує на пісню, може й не одну, адже Іштар то не просто собі якась там богиня, Іштар – богиня чи не найдорожчого скарбу у всесвіті – кохання. Дослідники порівняльної міфології часом її порівнюють із грецькою Афродітою, римською Венерою, єгипетською Ісідою та слов’янською Ладою. О так, Іштар у давніх месопотамців є персоніфікацією кохання, але звісно не тільки кохання платонічного і романтичного (там зітхання при місяці), а і звичайного пристрасного, земного, еротичного, сексуального. Якось коли богиня Іштар була ув’язнена в потойбічному царстві, на землі зникло будь-яке кохання та еротична пристрасть, і все в мить перестало народжуватись, інші боги підняли паніку і негайно відправили посланців у потойбічний світ з вимогою звільнити цю богиню. Вдячні вавилоняни на честь цієї богині навіть збудували свої знамениті сині ворота, власне відомі як «ворота Іштар».

ворота Іштар

Трохи пізніше Іштар трансформувалась у іншу популярну месопотамську богиню – Астарту, її культ був вельми популярним на території Межиріччя і не тільки. Астарта вважалась покровителькою усіх жінок, і особливо… повій. Це сьогодні мешканці межиріччя здебільшого правовірні мусульмани, що живуть по суворим законам шаріату, жінки носять паранджу, за прелюбодіяння чоловікам у деяких місцям можуть запросто відрізати те саме місце, а жінок і зовсім побити каменями. Однак у давні часи на цих землях все було зовсім інакше, представниці найдревнішої професії не вважались вже такими поганами та розпусними, а навпаки, вони були собі не просто так, а жрицями -жрицями богині Іштар (Астарти). Храми, присвячені цій богині, були свого роду релігійними борделями, і взагалі таке явище, як храмова проституція було вельми поширеним у давні часи. Тим більше у такому теплому та родючому місці як Межиріччя. Але то вже знов тема для окремої статті.

Зовсім на завершення пропоную послухати ту саму гарну пісеньку про богиню Іштар.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Рубрики (Categories)

Последние комментарии (Recent comments)

Архив (Archive)


UA TOP Bloggers