У Х сторіччі жив собі чоловік на ім’я Іван, який, втікши від суду болгарських царів, обрав місцем свого каяття далеку долину Рильського гірського масиву, одна з гір якого найвища у Болгарії. Висота її 2925 метрів, і розташована вона на відстані близько 100 кілометрів на південь від Софії. Дедалі більше число учнів приєднувалося до пустельника, нареченого Іваном Рильським. Вони селилися поблизу за кілька кілометрів від його гроту на тому місці, де було закладено підвалини майбутнього монастиря.

Іван Рильський помер 946 року. Його мощі перенесено спершу до Софії, потім у якесь інше місце. Врешті вони повернулися до Рили 1469 року, і його могила почала вабити до себе багатьох прочан. У XIII—XIV сторіччях монастир став великим духовним центром і завдяки пожертвам від кількох болгарських царів перетворився на багате земельне володіння. Незважаючи на постійні конфлікти з приводу права власності на земельні володіння, як сербські, так і болгарські правителі були віддані Рилі. Це підтверджується тим, що вони зображені на монастирських фресках поруч.

Стародавній монастир був ушкоджений пожежею 1335 року, але його врятував владика Хреліо, який обернув його на фортецю, поновивши його споруди. Зокрема, він звів у 1343 році 22-метрову вежу з прибудованою до неї каплицею.

Наприкінці XIV сторіччя оттоманські турки просунулися на Балкани, але вони шанували християнську віру і залишили монастиреві його свободи та привілеї, що у наступному столітті було підтверджено письмовим указом султана.

Болгарське національне відродження

З XIV по XIX сторіччя, будучи частиною Оттоманської імперії, монастир став провідним культурним центром південної Європи. Книги, написані тут, поширювались згодом по всьому православному світу. У монастирі розміщувалася бібліотека й архіви, тут були засновані релігійні та світські школи, створювалися ікони та випускалися дерев’яні різьблені речі. Монастирські свята приваблювали прочан з усього Балканського півострова. Рила мав зв’язки з іншими великими центрами православ’я — Константинополем, горою Афон та містом Охрид, і стародавня болгарська літургія збереглася без змін.

Роль монастиря значно посилилася, починаючи з XVIII сторіччя. Під проводом Неофіта Рильського — ченця й піонера, чий прихід відомий як початок болгарського ренесансу (друга половина XVIII та перша половина XIX сторіч) — монастир розбудувався та модернізувався. Такі відомі будівельні майстри, як Павло Міленко, Олекса Рілек та Крісто Дебірлю, допомагали прикрашати його, оскільки монастир приваблював до себе силу-силенну відданих народові добровільних майстрів. Три флігелі добудовано до монастиря між 1816 та 1820 роками.

Але 1833 року ці нові споруди зруйнувала пожежа. Катастрофа збурила всю країну. Пожертви, матеріали, будівельники та ремісники потекли сюди звідусіль, і будівлі повстали з руїн менше як за два роки. Така велика активність символізувала національне пробудження в Болгарії, перші ознаки якого з’явилися тут у Рилі з публікацією ченцем Паїсієм у 1762 році «Історії болгарських слов’ян».

На початку XIX сторіччя монастир стає своєрідним феноменом культурного національного життя і приваблює великих любомудрів та митців болгарського ренесансу. Культурне реноме цього місця — головна причина того, що й нині в колективній свідомості болгарського народу воно користується винятково високим престижем.

Десять століть монастирської архітектури

Залишився тільки невеличкий слід від ранніх споруд, зведених між X та XIV сторіччями; причина — численні пожежі та подальші перебудови. Однак певна кількість історичних нашарувань може бути визначеною.

Між 1834 та 1860 роками зведено різноманітні споруди комплексу, який можна побачити й сьогодні. Найбільша з них — прямокутна фортеця площею 4500 кв. м з двома головними брамами для захисту від ворожих нападів. Четверо її чотириповерхових крил оточені великими балконами-галереями, що виходять на просторий внутрішній двір з розмальованими фасадами. До кожного балкону можна дістатися зовнішніми сходами.

Монастир налічує понад 300 чернечих келій та кімнат для гостей, побудованих і оздоблених у дусі різних болгарських міст (що дає уявлення про архітектурну географію країни), чотири каплиці, розташовані у крилах, бібліотеку, вітальні кімнати, трапезні та інші службові покої. Перший поверх починається з велетенської кухні, де можна було готувати їжу для сотень душ. Димар у вигляді бані, побудований за вельми сміливим проектом, підтримується арками і сягає 22 м заввишки.

Вежа Хреліо — кам’яна башта у внутрішньому дворі — уникла вогню і пережила мінливості історії з 1335 року. Вона має п’ять поверхів. На горішньому міститься родинна ораторія, оздоблена фресками XIV сторіччя з колом танцюристів та групою музик; їхня тема — рідкість у настінному живописі візантійської традиції в цьому регіоні.

Каплицю, яка колись тулилася до вежі, зруйновано на початку XIX сторіччя, щоб вивільнити місце для головної церкви Успення, завершеної 1837 року. Церква має три центральні бані, три нефи та хори. Стіни й галереї прикрашають фрески з зображенням 1200 різноманітних сцен та груповими портретами. Різьблений дерев’яний іконостас (переділка з іконами, що відокремлює неф від вівтаря) є одним з найбільших та найдивовижніших на Балканах. Але територія Рили не обмежується будівлями, зведеними вздовж периметру внутрішнього подвір’я. За його межами — монастир Ортиця.

Споруджений у XV сторіччі, він має фрески XV—XVII сторіч. Трохи пізніше з’являється церква Введення до храму та скит св. Луки з двома церковцями XVIII сторіччя і монастирська школа. Ще пізніше з’являється скит святого Івана Рильського зі славнозвісним гротом, де перебував пустельник. У 1795 році ченці добудували церкву з портиком, де зберігаються його мощі.

Монастирі водночас і робочі общини, про що свідчать комплекс надвірних споруд бджолярського господарства, селянські житла та церковця (1834), монастирська піч (1866) і таємний завод, що виробляв порох для оборони монастиря.

Музейний комплекс

Нині монастир належить до держави. У 1961 році він був визначений як національний музей, територію якого взято під охорону. На ній розміщується історико-етнографічний музейний комплекс. Приміщення мають стародавній вигляд, але обладнані сучасними технічними засобами. Тут розташовані музейні експозиції, а також центр дослідження і вивчення музейної справи та соціології. Багата колекція предметів і манускриптів переносить нас до минулих століть історії монастиря. Серед них і відомий хрест, який поклав собі на спину чернець Рафаїл і двигав протягом дванадцяти років (1790—1802), щоб створити епітафію владиці Хреліо, і пергаменти з текстами глаголицею X сторіччя. Тут і золоті вироби, етнографічні колекції, 4000 документів у архівних фондах, ікони, різьблені дерев’яні речі, ілюстровані манускрипти XVIII сторіччя, килими та костюми — всього 41000 експонатів.

Комуністи не забороняли монастиря, яким керувало чернецтво згідно з його кодексами. Рила вирізняється серед сотень болгарських монастирів не тільки як центр духовного та інтелектуального відродження болгарської ідентичності, тривалий час пригнічуваної Візантією та Оттоманською імперією, а й як святе місце, де релігійна діяльність тривала майже десять століть. Це найславетніший у Болгарії релігійний осередок.

Автор: Крістов Чікле.

P. S. А ще на протязі багатьох століть Рильский монастир неоднарозово перебудовувався, змінювалося його планування, і як добре, що в часи середньовіччя монахам не потрібно було узаконювати ці перепланування та займатися різною бюрократією з цього приводу. Натоміть у наш час навіть перепланування квартири не така проста процедура, адже для цього потрібні і дозволи з БТІ та багато всього іншого. Більше про то все ви можете дізнатися на сайті http://advokat-bti.com.ua/services/.