Німецьке слово «вундеркінд» означає «чудова дитина». У середовищі професійних психологів, «вундеркінд» – це дитина, в якої проявилися ранні геніальні можливості. Раніше феномен «вундеркінда» досліджувався досить слабо внаслідок того, що було невідомо, що розглядати. В районі одного року, дитина раптом незрозумілим чином, стала дивувати оточуючих своїм феноменальним ставленням до навколишнього світу. Сьогодні ситуація з диво дітьми стала більш прозорою. Згідно голограмної педагогіки («Гугл», «Голограмний педагогіка») психолога з міста Києва, вундеркінд – це «рання геніальність» дитини, починаючи з шести місяців і до перших ознак розмовної мови. Перших ознак не слів, а саме простих логічних пропозицій (інтелектуальної діяльності).

«Середня геніальність» – починаючи з 1,5 років і до п’яти років. «Пізня геніальність» або період розвитку геніального інтелекту в психіці дитини (з п’яти до семи років). Ось вам три рівня дитячої геніальності. Самим цікавим у плані феноменального розвитку дитячої психіки, є два перших рівні геніальності. Якщо до п’яти років у психіці дитини буде закладено фундамент геніальних можливостей (феноменальна пам’ять, тотальна увага, казкова уява, тотальна допитливість, креатив, інтуїтив), то в п’ять років вона має всі шанси вийти на геніальний інтелект. Закінчити школу – в 14-ть років. Університет – 17-ть. І увійти в доросле життя геніально підготовленою людиною.

У голограмної педагогіки всі діти мають закладені в їх психогеномі геніальні можливості. Якщо їх психіку правильно розвивати (пройти періоди цвітіння дитячих феноменів), то до п’яти років не всі, але більшість з них, можуть розвинути вже не можливості, а геніальні здібності, про які я говорив вище. Тому центральним моментом у розвитку дитячої психіки є «середня геніальність». Рання геніальність під назвою «вундеркінд», теж має значення, але не в такій мірі як «центральна ланка» у психіці дитини. Навіть якщо не вдалося розвинути феномен «вундеркінда» до двох років, можливість вийти на другий геніальний феномен, під назвою «вундерблюмен», ще зберігається. «Вундерблюмен» – слово, що складається з двох німецьких коренів: «wunder – вундер» – «диво» і «blumen – блюмен» – «квіти». Так як в російській, українській, англійській та німецькій мовах існує загальноприйняте слово «вундеркінд», то щоб не порушувати традицію, я проект «Діти диво-квітів» назвав одним слово «вундерблюмен» – «диво-квіти». «Вундерблюмен» – це «диво-дитина», яка пройшла всі періоди цвітіння дитячих феноменів (тотальну допитливість, інтуїтив, феноменальну пам’ять і т. д.). Тому така геніальна дитина має відношення до «квітів» («цвітіння феноменів»).

Сьогодні в системі раннього розвитку дитячої психіки, утворилася занадто заплутана ситуація. Всі (батьки, вихователі, психологи з центру раннього розвитку, педагоги початкового навчання і раптом кинулися виховувати обдаровану дитину. Ще не визначено поняття: «Що таке обдарована дитина?». Але садочків, центрів, шкіл і навіть академій по вихованню обдарованих дітей, виникло дуже багато. Насправді, ті матері, які виховують своїх дітей за Глену Доманом, Марії Монтессорі або Макото Шичиде, за рекомендаціями з Інтернету або в центрі раннього розвитку, глибоко помиляються в розумінні того, що таке обдарована дитина. І не тільки матері, а й психологи разом з педагогами, до кінця не розуміють, кого вони виховують; «обдарованого генія» або «успішну особистість»?

Обдарованість дитини – це вже сфера феноменальних можливостей «маленького генія». Те, що викладають сьогодні в центрах раннього розвитку і «гуляють» у великій кількості по Інтернету – це всього лише «маркетинговий хід» – на популярному бренді заробити гроші. І така ситуація не тільки в Україні, а й по всьому світу. Наприклад, базовим поняттям «обдарованості дітей» в США є три фактори: інтелект, творчість (креативність) і мотивація. Це типова помилка, оскільки інтелект не бере участь у розвитку: феноменальної пам’яті, інтуїції, тотальної уваги. Навпаки, інтелектуальний розвиток у вигляді розмовної мови (простих речень) гальмує, а то й знищує прогрес феноменальних можливостей у дитячій психіці. Тому, у дітей пройшли, які пройшли освіту в центрі раннього розвитку, в три року закриваються всі двері у світ феноменальних можливостей. Дитина, в кращому випадку, стає «успішною» в якомусь навчанні (наприклад, мовному чи прикладному), а в гіршому – переходить у розряд звичайних дітей.

Мені здається те, що помилкове поняття «дитячої обдарованості», було пов’язано з прагненням педагогів зробити навчальне середовище максимально насиченим. Всі психологи знають про те, що до п’яти років розвиток дитячої психіки залежить від навчального середовища. Якщо навчальне середовище буде слабо насиченим інформацією, то дитина відставатиме в розвитку. Наприклад, ті діти, які виховувалися у звірів, після п’яти років взагалі не здатні жити серед людей. Тому педагоги, разом з психологами пішли по шляху «прискореного зростання» дитячої психіки або методу акселерації. Саме на методі акселерації засновані всі навчальні методики, починаючи від: «Читати раніше, ніж ходити» (П. Тюленєв) і закінчуючи Масару Ібука «Після трьох вже пізно».

Психологи знають про те, що крім популярного сьогодні методу акселерації, існує ще забутий в даний час метод ампліфікації (повного проживання дитячого віку). Наприклад, діти, які живуть в сільській місцевості, не ходили в садок, а виховувалися самі, живучи серед людей. Задамо собі питання: «Добре це чи погано?» З повним знанням справи скажу про те, що однозначної відповіді не існує. Якщо ви хочете виховати високого інтелектуала, то краще щоб дитина ходила в садочок, відвідувала центри раннього розвитку і вправлялася вдома. Але тоді вам не варто міркувати про виховання «вундерблюмена» (геніально-обдарованої дитини), так як це звичайний метод прискореного зростання , який покликаний виховати «успішну дитину» з «чудової норми». Не важливо, який метод виховання ви оберете. Головне те, що починаючи з одного року, ви його будете виховувати інтелектуально, а значить в противагу феноменальному розвитку.

Обдарована дитина (вундеркінд, вундерблюмен, інтуїтив, креатив, диво-поліглот, диво-лічильник), має виховуватися не в інтелектуально насиченому середовищі («інтелобусі»), тим більше під керівництвом поводиря-психолога, а в інтуїтивно насиченому («інтуїтобусі»), а то й феноменально насиченому середовищі («фенобусе»). Найголовніше те, що в такому середовищі дитина вчиться сприймати ситуацію самостійно, весь час, тренуючи нове бачення («креатив») і інтуїтивне прийняття рішень («інтуїтив»). В результаті, дитина трьох років за рівнем свідомості стоїть на два порядки вище (креатив, феномен) не тільки своїх однолітків, а й дорослих людей, що мають в своєму активі всього лише примітивний інтелект.

Виходить парадоксальна ситуація. Вчитися у дорослих людей їй нічому. Вона бачить далі і глибше людей, які носять інтелектуальні окуляри. І взагалі, життя в інтелектуальному середовищі стає чужим для її високої свідомості. Таких феноменально-навчених дітей сьогодні мало, і вони не зможуть «робити погоду» в інтелектуально перенасиченому світі. Але ці нові вже стукають у вікно. Наприклад, в Японії Макото Шичида, на рівні національної ідеї, намагається зробити ранній розвиток дітей креативно орієнтованим. У цій Японії, рахунок на «соробані» (японські рахунки) для дітей диво-лічильників, впроваджено в шкільну програму. На українському телебаченні часто можете побачити дітей диво-поліглотів, дітей, які феноменально знають всі види динозаврів або всі види мінералів, картини знаменитих художників. Все це говорить про те, що у дитини розвинена феноменальна пам’ять. Вона не користується інтелектуальними знаннями. З’являється «картинка» і рішення виникає миттєво або інтуїтивно. На базі тотальної (повної) уваги і максимально ефективної допитливості, вона феноменально запам’ятала «картинку». Коли «картинка» з’являється в правій (образній) півкулі мозку, без часу на обдумування, з’являється інтуїтивна відповідь в лівій півкулі. Так працює мозок «вундерблюмена».

Як розробник проекту «Діти диво-квітів» (для дітей «вундерблюменів»), з повною відповідальністю можу заявити про те, що та інформація, яка сьогодні є в Інтернеті і в центрах раннього розвитку на тему виховання обдарованих дітей, хибна за своєю суттю і шкідлива для застосування. Ніякого відношення до обдарованих дітей вона не має, хіба що за винятком Макото Шичиди і ще двох-трьох новаторів в системі освіти. Вона розрахована на виховання високого інтелектуала і виконавця; чужої волі, волі суспільства, волі держави. Великий мудрець Сходу Ошо (Раджніш) сказав би з цього приводу: «Вітаю вас, ви виховали раба. Раба чужої волі, раба освіти і раба держави».

Краще взагалі відмовитися від ранньої освіти, як це не парадоксально звучить. І зайнятися з дитиною «повним проживанням дитячого віку» (метод ампліфікації). Не треба навчати дитину. Створюйте ситуації, при яких дитина буде виробляти власну думку і приймати інтуїтивне рішення. Залишаючись наодинці з самим собою і світом насиченим спеціальною (креативною, інтуїтивною або феноменальною) інформацією, її мозок буде змушений працювати максимально винахідливо. Він у будь-якій ситуації буде шукати своє рішення, і бути активним творцем своєї долі. Наприклад, Вадим Зеланд, у своїй книзі «Вершитель реальності» говорить про те, що мозок знаменитого професора, в частині винаходу нових ситуацій (креативний розум) поступається мозку авто-слюсаря професіонала. Зрозуміло, якщо підвести інтелектуальну базу, то IQ у професора вище. Але сьогодні IQ не головне в житті. Існує ще CQ (креативний коефіцієнт якості) і FQ – феноменальний коефіцієнт усвідомлення ситуації.

Для феноменально обдарованої дитини («вундерблюмена») пізнання світу – це не навчання і не школа, а саме життя. Життя в: самонавчанні, самоосвіті і самодисципліні. Якщо ви ці три базові якості виховаєте в психіці дитини, плюс інтерес до пізнавального процесу, то її геніальний розум буде здатний творити чудеса. З іншого боку, в інтуїтивно-розвинених дітей дуже тонка психіка. Часто діти «вундерблюмени» страждають підвищеною плаксивістю (хвороблива чутливість) або навпаки, активним бунтом проти всього того, що їм нав’язують крім їх волі (синдромом дефіциту уваги з гіперактивністю). Тому батьки як до одних, так і інших, повинні ставитися дуже уважно, враховуючи характерні індивідуальні якості їхньої психіки.

У короткому есе розгорнути таку глибоку і революційну тему дуже складно. Тому всім хто цікавиться темою феноменального навчання диво-дітей, можу запропонувати в електронному варіанті (безкоштовно) дві свої книги: «Голограмна педагогіка» і «Феноменально-навчальне середовище». В інтернет-журналі «Пробудження» (Павло Чайка, м. Львів) можете прочитати мої статті для попереднього знайомства з основами нової педагогіки.

Олександр Гален. Розробник проекту «Діти диво-квітів».

E-mail: codgalena@gmail.com