Російські старовіри на Алясці. Частина перша.

Posted by on February 19, 2013
Журнал Пробудження

Аляска

Останній, відірваний від усього світу, не запльований куток землі. Навіть США, передаючи прогноз погоди, ігнорують свій 49-й штат. Територія, інформація про яку всіма почерпнута в основному з книг Джека Лондона. Щось далеке, холодне, безлюдне, країна сильних і витривалих людей. Самі аляскінці культивують цей дух. На всіх без винятку автомобільних номерах напис: «The last frontier» – «Останній рубіж», остання незвідана територія. Цей вираз є другою назвою штату Аляска.

І ось ми на літаку, що летить в Анкорідж. Гори із засніженими вершинами, темно-зелена тайга, озерні блюдця, численні вигини річок і повна відсутність будь-яких ознак людини. Починаємо знижуватись. З літака Анкорідж виглядає величезною плямою, оточеною горами і океаном. За площею – одне з найбільших міст світу, але населення – всього лише близько 250 тисяч чоловік.

Анкорідж

Пересуваючись по Анкоріджу, неможливо зрозуміти, у місті ти перебуваєш чи за його межами: соснові переліски змінялися листяними, і скрізь розкидані 1-2-поверхові будинки. Вночі в місто часто забрідають лосі, очевидно, теж не розуміють, де місто, а де передмістя, створюючи вранці труднощі для поліції та водіїв. На що, втім, ніхто не звертає великої уваги – звикли. Достаток тварин і риби на Алясці вражає. Навіть починаючий мисливець чи рибалка, вперше взявши в руки рушницю чи спінінг, при такій кількості живності відчуває себе професіоналом, і успіх йому гарантований.

Наш шлях лежить в Хомер, на півострів Кенай. Від’їхавши на кілька десятків кілометрів від Анкоріджа, ми несподівано залишаємось одні на шосе. Тільки рідкісні зустрічні машини, ще рідше яке-небудь житло, і якби не хайвей, то склалося б враження, що ми залишились на землі одні. Дорога в’ється в оточенні 2-3-кілометрових гір. Несподівано попереду з’являється якась тінь. Різко гальмуємо, тінь з величезною швидкістю наближається і перетворюється в задумливого лося з розмахом рогів не менше метра. Поміркувавши ще трохи, лось повільно ховається в придорожніх кущах. Знижуємо швидкість, і не дарма: на 400-кілометровому шляху нам зустрічаються ще два лося, і обидва теж, чомусь не поспішаючи, з зупинками, переходять дорогу. Цікаво, що за такі важкі філософські думи у них в голові? Так, зіткнення з такими гігантами на швидкості нічого доброго ні нам, ні їм не принесло б.

лось

Знову гори, ліси і кілометрів через 200 від Анкоріджа дорога виходить на берег океану. За весь шлях попадається лише 5-6 невеликих селищ. Ось і Хомер, маленьке прибережне містечко, з трьох боків оточене горами, а з півдня омивається Тихим океаном. У місті кілька готелів, де можна орендувати будь-яке рибальське спорядження: від спінінга до 20-30-метрового риболовного човна. Тут же протікає річка Кенай, Мекка всіх рибалок світу. Лососеві починають йти на нерест в травні і, змінюючи один одного, йдуть до кінця вересня. Горбуша, кета, кижуч, нерки, чавичі, – є все і в таких кількостях, що хочеться вигукнути слідом за Станіславським: – Не вірю!

Аляска

У Хомера нас зустрічає богатир з густим басом і добродушним характером. Діонісій – російський американець. Капітан риболовецького човна, щасливий мисливець і уставщик православної старообрядницької церкви. Ще 30 хвилин по дорозі, що йде в гори, і ми на місці. На висоті 700 метрів над рівнем моря, в гірському виярку, розташувалося селище Ніколаєвськ, громада старообрядців.

Аляска

Розпочаті в 1654 році патріархом Никоном реформи призвели до розколу церкви. Никон проголосив свою церкву православною, а своїх супротивників – розкольниками. Насправді ж супротивники Никонівських нововведень не здійснили жодної крамоли, вони лише залишились вірні своїм давнім церковним обрядам. Втім, крапка в цій історії була поставлена лише в 1971 році. На помісному Соборі православна церква визнала помилку, зроблену патріархом Никоном, і засвідчила, що старі обряди «рівночестні і спасительні», а реформи Никона незаконні, тому що «не мали ні канонічних, ні історичних підстав». Але це зараз, а в XVII столітті старообрядці стали йти в Керженець і далі на схід. Предки Діонісія осіли на Амурі. Але в 1920 році довелось його покинути, далі – Харбін, життя з нуля. Коли в 1945 році Червона армія прийшла в Китай, відразу були заарештовані всі дорослі чоловіки. Жінок з дітьми вислали в Гонконг. Потім – Бразилія, і, нарешті, на початку 60-х – США.

Розміщуємося в маленькому готелі при церкві. Діонісій запрошує на вечірню службу. Невелика церква з трьома цибулинами куполів. Чоловіки в каптанах, жінки – у сукнях, пошитих за моделями XVII століття. Вся служба ведеться на старослов’янській, церква заповнюється гучним гуркотом, що стоїть на криласі чоловічого хору. Якби не шум сучасної системи кондиціонування з тепловими завісами, то – повне відчуття переходу в допетровські часи. У голову приходять сумні думки. Такі ж, як і ми, православні, змогли обігнути половину земної кулі, пройти «крізь Крим, Рим та мідні труби», але зберегти віру. Коли ж, як і де, ми розгубили її?

староверы

Після служби нас запрошує матінка Ірина на млинці. Кілька видів копченого лосося, краби, пироги з грибами і ягодами, французьке біле вино. Млинці з ікрою, охолоджена горілка, фрукти. І хліб, випечений в російській печі за рецептом, якому вже кілька сотень років. Після нього будь-який інший хліб здається сурогатом. Матінка Ірина – досить моложава жінка, навіть не віриться що у неї 11 дорослих дітей. Вона живе з чоловіком – священиком місцевої церкви отцем Кіндратом – у величезному двоповерховому будинку. Каналізація, центральне опалення, російська піч, зроблена як данина минулому і використовується тільки для випічки хліба. Розговорились, матінка Ірина розповіла про свою любов до їзди «з вітерцем» на автомобілі. Ми подумали – жартує, але через кілька днів вона зустрілась нам за кермом величезного сріблястого «форда», що їхав зі швидкістю ніяк не менше 80 км. на годину.

Продовження буде.

Автор: Володимир Сеньков.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Рубрики (Categories)

Последние комментарии (Recent comments)

Архив (Archive)


UA TOP Bloggers