Таємниця золотої баби

Posted by on March 17, 2016
Журнал Пробудження

Золотая баба

Відомості про Золоту Бабу вельми суперечливі (можливо, хранителі священної статуї свідомо «заплутали сліди»). Навіть в тлумаченні середньовічних карт, які досить «одностайні», було виявлено дві тенденції. Одна з них пов’язує пересування Золотої Баби з давніми походами угрів спільно з готами на Рим (V століття); інші автори простежують її шлях з Китаю або Індії.

У солідному дослідженні: «Сибір в звістках іноземних мандрівників і письменників» автор, М. Н. Алексєєв, передбачає, що Золота Баба – це статуя бодхісатви милосердя Авалокітешвари, який в китайському буддизмі знаходить жіночий образ Гуаньінь – богині милосердя. Шанували її дуже високо, сприймаючи як Велику Матір Світу. Ця богиня також вважалася рятівницею тих, хто наражався на небезпеку при плаванні по морях і переходах через високі гори. Іконографія Гуаньінь не суперечить зображенню Золотої Баби на середньовічних картах. Можливо, у Гуаньінь був і давніший прототип – якесь індуїстське божество.

Ця версія пояснює ще один феномен, який пов’язаний із Золотою Бабою. У героїчному епосі якутів, де є легенда про Дьес Емігет, Мідну Статую, йдеться, що вона видає звук «як цвіркун».

Припускають, що звуки могли бути викликані трубами, але ні на одному з малюнків труб немає. Дехто думає, що звук йшов від спеціального свистка, від наявного в ньому вітру. Один автор припустив навіть, що сама Баба – це дзвін. Якщо ж мова йде про статую Гуаньінь, то можна згадати, що її статуя в Тибеті мала білу мушлю, що видає ніжний звук моря. Повідомляють, що при звуці раковини статуя випромінювала «м’яке сяйво» – і Дьес Емігет теж випускала «синій вогонь».

Куди ж перенесли буддійську святиню? До історично недавнього часу місцезнаходження Золотої Баби фіксували в районі лівої притоки Обі – Північної Сосьви. Це підтверджують деякі старовинні карти, а також розповідь кінооператора з Пермі М. А. Заплатина, який побував на витоках Печори (близьких до витоків Північної Сосьви). Старий мансі сказав Заплатину, що ближче до гори «давно-давно» не можна ходити, бо там була бур’яниста Еква ( «Золота Жінка»; інша її Мансійська назва – бур Най, «Золота Володарка»), і додав: «Вам її годі й шукати. Її кудись потягли наші старі і вбили самі себе».

Куди «потягли»? Вже не одне століття говорять про переміщення Золотої Баби на північ. В цьому відношенні цінне свідчення – карти знаменитого фламандського картографа Геральда Меркатора. На пізній (1595 року), посмертній карті «Океану семізвездієм» (Північного Льодовитого) він написав у гирлі Обі: «Zolotaia baba». Це південь півострова Ямал, за полярним колом, в зоні вічної мерзлоти.

Чому статуя з Центральної Азії виявилася так далеко від батьківщини? Чи тільки бажання врятувати святиню від військових конфліктів спонукало її зберігачів йти на північ? Висловлю своє припущення – не виключено, що арії прийшли в Центральну Азію 7-8 тисяч років тому з нині загиблих арктичних островів. Згодом хтось із їхніх нащадків відправився назад, на північ, в пошуках далекої прабатьківщини, і взяв з собою статую, яка, можливо, нагадувала тоді ще не забуту богиню жителів Арктиди, а потім стала святинею угрів. До речі, на карті Меркатора зображена не тільки Золота Баба в гирлі Обі, а й легендарні арктичні острови…

Автор: В. Нейман.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Рубрики (Categories)

Последние комментарии (Recent comments)

Архив (Archive)


UA TOP Bloggers