Межі Таїланду на карті роблять його схожим на величезну голову слона, одне вухо якого дивиться на Бірму, інше тягнеться до Лаосу і Кампучії. А хобот немов п’є воду з Андаманського моря і Сіамської затоки. Але не тому Таїланд називають Країною білих слонів. Священний білий слон – символ держави, що нагадує про великі перемоги.

До цього дня владою Таїланду слони присвячуються в дворянство. Вони діляться тут, за традицією, на три категорії: білі; видатні; звичайні. Священні білі слони містяться в королівському саду і отримують імена, які личать лише придворним. Титулами нагороджуються тільки «чоловіки». У виняткових випадках – якщо у жінки-слонихи особливий зріст, надзвичайно великі бивні, вона може отримати благородне ім’я.

Ритуали і звичаї тайців дивуються навіть їхніх сусідів по півострову Індокитай. Що ж, на відміну від інших розташованих на ньому країн колишній Сіам ніколи не був колонією, завдяки «завісі» і збереглися тисячолітні традиції.

У повсякденному житті тайці йдуть слідують не тільки традиціям, а й забобонам. У страху їх тримає символіка людського тіла. Найбільш шанована частина його – голова: вона займає найвище становище, а ноги відповідно ганебна (тому-то носок чужого черевика, звернений до тайця, настільки образливий). В голові, переконані тайці, живе Квун – дух-хранитель людини.

Волосся ще більш шановане, ніж голова. Коли таєць звертається до високоповажного пана, він використовує слово «волосся» (Пхам) в значенні «я». Це означає, що не просто людина розмовляє з земним богом, а найвища, благородна частина її…

Як би не боялися тайці священного Квуна, ці страхи меркнуть в порівнянні з владою таємничого Щось. У тайських будинках роблять високі пороги: злий Щось не може пробратися через такий поріг. Звичайно, є ще чорний хід, але Щось вважає нижче своєї гідності пройти в будинок з задвірок. Головний вхід в багатьох оселях завішаний важкими шторами: влізти в бічну щілину і могутній дух не може…

Будинок духу побачиш і в особняку багатія, і в халупі жебрака, і в розкішному готелі, і навіть в джунглях. Це такий маленький, строкато розфарбований, орнаментований тайський храм. Він стоїть на високій колоноподібній підставці і нагадує майстерно зроблену годівницю для птахів. Завжди в гірляндах квітів, Будинок духу «чергує» біля входу в людське житло – охороняє його. Він розташований біля стіни кращої кімнати, до неї не можна ні притулятися, ні торкатися. Ліжка господарів поставлені неодмінно ногами до Будинку духу, головою на схід – сакральної частини житла.

Будинок духу – символ добрих духів, які населяють його. Головний з них – Тьауті. Йому щодня потрібно приносити данину – хоча б дрібку рису. Таїланд – рай для ворожок і астрологів. Перед тим як приступити до якої-небудь справи, тайці обов’язково відвідують їх.

Безліч заборон щодо дітей. Не можна показувати на дитину пальцем, ні в якому разі не можна гладити її по голові. Нешкідливі, завжди спокійні люди мяо-яо приходять в лють, якщо хто-небудь поплеще малюка по плечу (та й дорослого не слід), особливо лівою рукою, яка вважається у мяо менш благородною, ніж права.

Люди кочового племені мяо ніколи не звертаються до лікарів: хвороби лікують ритуальними танцями, а також змовами і заклинаннями. Магія – помічник і в любовних справах. Деякі племена вірять, що організм вагітної жінки володіє особливими чарами.

У Таїланді кажуть, що дружина – це… задні ноги слона, а чоловіки – передні. Тайські жінки – сама покірність. Однак чоловік радиться з дружиною, перш ніж ухвалити важливе рішення; вона розпоряджається сімейним бюджетом, торгує на базарі. Багато хто відзначає, що ритуали покірності поступово сходять нанівець. Але одне залишається непорушним: тайська дівчина повинна дотримуватися своє ім’я. Не пити спиртного, не робити настільки поширене серед тайців «магічне» татуювання; якщо європеєць подасть їй руку при виході з машини. Боже упаси взяти її: тут недозволено чужій людині, навіть співвітчизнику, торкатися жінки. У селах доторкнувшись до дівчини чоловік платить штраф, розмір якого залежить від того, до якої частини тіла доторкнувся чоловік.

Тайські дівчата до вступу в шлюб зберігають цнотливість. Хто це правило порушить, втратить добре ім’я, а його вже ніякими гречними вчинками не відновиш: духи предків не пробачать такої образи…

Забобонами, прикметами пронизані всі свята, навіть таке веселе змагання, як запуск повітряних зміїв. Воно стало справді масовим спортом в Таїланді. Але і тут переслідується певне магічне «надзавдання»: розганяти хмари, зупиняти дощ.

І все-таки етичні норми поведінки тайців встановлюють не стародавні марновірства, а буддизм – чільна релігія країни. Буддійські монахи керують життям тайського села. До них звертаються за порадою, вони вирішують суперечки. Ченці викладають мирянам модель «ідеальної поведінки», розмовляють з ними про сенс життя, про співвідношення хороших і поганих діянь, ведуть багатогодинні уроки в школах.

Суворий етикет і для королівської сім’ї. У палаці ні сісти, ні з’їсти, ні слова сказати всупереч встановленому раз і назавжди розпорядку. Сам король пов’язаний путами етикету. У нього свої священні обов’язки. Тричі на рік він з церемоніями переодягає Смарагдового Будду – символ королівської династії. Чудове творіння, висічене древнім майстром з цілого шматка нефриту, стоїть в головному храмі Бангкока – Ват Пра Кео…

Тайці – народ скромний, працьовитий, дуже стриманий, з почуттям власної гідності. Навіть бідна людина ніколи не заговорить про свою нужду: невдоволення долею розцінюється як неповага до основ Світобудови.

Ідеал тайця – «холодне серце». Гнів, страх, ненависть для нього не існують, в зовнішньому прояві, звичайно. У цьому вмінні зберігати незворушність, коли бушує самолюбство, а лють рветься назовні, – безумовна перевага Сходу над Заходом…

Автор: Маргарита Ломунова.

P. S. А ще окрім всього іншого у тайців існують свої ритуали та забобони щодо вступу у кредитно-грошові відносини. Так загалом за буддійської доктрини позичати гроші взагалі небажано, але вже як є така потреба, то робити це треба з чистими намірами та у перевірених закладах, таких як скажімо Wearelivinglocal – loans lender (це міжнародна кредитна компанія).