Валаам – твердиня чудес. Частина четверта.

Posted by on May 20, 2016

Валаам

Коли з околичних островів повертаєшся на Валаам, до його храмів та модринових алей, квітучих садів, незвичних для Півночі, до його троянд, чий аромат доноситься до храмів під час служби, намагаєшся зрозуміти, яку ж таємницю оберігають острівні бастіони? Унікальний природний об’єкт, облагороджений працею людини? Без сумніву. І все ж це з області наслідків, а не причин. Якби хоч трохи підняти завісу, яка приховує вхід в царство валаамських чудес…

Деякі жителі Валаама помітили, що тут буває важко зорієнтуватися за компасом, причому коливання стрілки особливо великі там, де є храми або поклонний хрест. Здавалося б, нічого дивного: Валаам складається з магнітних порід. Але чи немає системи в магнітних аномаліях на архіпелазі?

Якось я поставив собі за мету: виявити (хоча б в загальних рисах) магнітну структуру Валаама. Було зроблено близько ста тридцяти вимірів біля храмів, каплиць, окремо розташованих келій і хрестів. Їх при закладці орієнтували по сторонах світу. І якщо компас, в свою чергу, зорієнтувати по храмах, то його стрілка відхиляється від півночі – іноді на схід, іноді на захід.

Валаам

Звичайно, заміри на око не точні. Не можна нехтувати і порадами досвідчених археологів. Вони знають, що церкви часто орієнтували на схід сонця в день того свята, якому вона присвячувалася. Правда, на Валаамі далеко не скрізь можна побачити схід сонця на лінії горизонту: його заступає гористий острів. Але ченці могли просто покладатися на інтуїцію ігумена. Мабуть, є і локальні відхилення від загальної схеми розподілу магнітних вихорів. І все ж схема простежується. Вона особливо помітна на заході і північному заході Валаама, де багато храмів і каплиць. Створюється враження, що в цій частині архіпелагу найбільш ясно виявилася його магнітна структура, а в інших місцях острова вона залишилася непроявленою.

При круговому обході Валаама відхилення стрілки компаса від півночі дванадцять разів змінює свій знак. Лінії однонаправленного відхилення сходяться до Спасо-Преображенського монастиря, утворюючи як би дванадцять пелюсток квітки або променів зірки. Порушення цієї структури помічені на півдні, у Хрестового озера (до речі, звідти недалеко до Дивного острова), і на березі Монастирської бухти, у Покровської каплиці. Однак загальну картину це майже не змінює. У центрі ж зірки – три сильних магнітних вихори. Ними відзначено вівтар Преображенського собору, робітного дому XIX століття і «бугор», як його називають в побуті. Це височина на схід від собору, на якій, за спогадами місцевих жителів, завжди рясно росли всілякі трави. Помітно відхиляється стрілка компаса і на всьому протязі пихтової «алеї одинокого монаха» (між собором і «бугром»).

Валаам

Чи не є все це спробою виміряти грубим приладом Вишню благодать? Здається, богословських протиріч тут немає. Все, що бачать наші очі або вимірюють створені нами пристрої, – це явища створеного, матеріального світу. Різні бувають такі явища, і коли ми відчуваємо в них невловиму присутність чогось безмірно високого, ми говоримо: вони божественно прекрасні. Але хіба вищий початок проявляється тільки в красі? Хіба цілюща сила острова-магніту слабкіше естетичного почуття?

Ось ще один фрагмент (1918) з щоденника о. Бориса, де він описує сновидіння, розказане йому ченцем Онуфрієм: «Біля церкви апостолів Петра і Павла (надбрамна церква монастиря) стояла ця свята ікона «Споручниця грішних» на повітрі, на всі боки ікони було чотири сонця. Сяйво було велике. Внизу, під цією іконою – три корони царські, а в стороні на повітрі стояли три собору». Чи не вказують ці три собори на триєдину структуру самого місця, де розташований монастир? Складна система валаамських скитів і каплиць – в основному, плід подвижницької діяльності отця Дамаскіна, знаменитого Валаамського ігумена 19-го століття. В молодості він проходив послух як лісовий обхідник. Бути може, тоді він і пізнав Валаам – видимий і невидимий, пізнав і потім десятки років трудився, щоб втілити хоча б частину своїх знань і залишити в строгих лініях храмів і доріг заповіт тим, хто продовжить його справу. «Слідом за мною прийде будівельник. Скажіть йому – я знав».

Валаам

Дванадцять променів зірки Валаама – як дванадцять святих дів навколо Богоматері в баченні преподобного Серафима Саровського, як дванадцять апостолів навколо Христа, Бога-Сина. Іпостасі Бога нероздільні, а значить, посеред апостолів таємниче присутня Трійця – і в центрі нашої діаграми є трійчастий знак. Така форма цього знака – у вигляді трьох кіл – була знайома християнському мистецтву древніх кельтів. Може бути, і преподобний Сергій тисячу з гаком років тому знав про невидимий троїчний вигляд монастирської гори і не випадково присвятив Трійці перший християнський храм Валаама. Але чи можлива поява священних символів в лініях магнітного поля землі? Хто знає…

Одна з мешканок Валаама, прекрасно знаюча і щиро любляча його, сказала якось, що з повітря він схожий на долоньку людини, яка просить про допомогу. Напевно, образ прохача доречний при описі нинішніх турбот Валаама. Але цей його сумний вигляд минущий. Хай світить над ним і інший образ – незримої зірки цілющих променів острова, що, як лотос, піднявся до сонця з темних холодних глибин стародавнього озера Нево.

Автор: Д. С. Лічахев.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Рубрики (Categories)

Последние комментарии (Recent comments)

Архив (Archive)


UA TOP Bloggers