Коли розшукують сліди найдавніших святилищ, в якому б то не було місці, найкраще спочатку спробувати зрозуміти, шляхом багатоденних ходінь, «священну топографію» цього місця, виявити ті його точки, де здається блюзнірським будувати звичайні будинки, де можна тільки молитися. У середній смузі Європи, як правило, чисті моренні пагорби, порослі ялівцем та соснами. На Валаамі ж – якщо слідувати цим критеріям – майже на кожному пагорбі повинно ставити храм. Як же знайти тут найпотаємніші, найвищі місця?

Відповідь підказує історія монастиря. Прагнучи піти від суєтного світу, Валаамські ченці нерідко віддалялися в скити. За час існування монастиря тут виникло без малого два десятки скитів – серед лісів і фіордів Валаама і на далеких островах. Дальні, важкодоступні острова! Коли пливеш до них на човні, здається, що піднімаєшся до гірських вершин. Як у Висоцького в його «Гімні морю і горам»: «Сиві гриви хвиль чисті, як сніг на піках гір»…

Три вершини здіймаються з ладозьких вод навколо Валаама: з північного сходу – Святий острів, з північного заходу – Предтеченський і з півдня – Дивний. На Святому – скит преподобного Олександра Свірського; на Предтеченському – Іоанно-Предтеченський скит; на Дивному скиту немає, там стоїть поклінний хрест посеред язичницького кола каменів, але поруч з Дивним – Ємельянів Острів, де до 20-х років минулого століття розташовувався скит преподобного Авраамія Ростовського.

Ці острови сильно відрізняються один від одного. Святий – як цитадель з неприступними мурами, що обриваються на десятки метрів в глибину вод. Острів, порослий соснами, пронизаний світлом. Дерев’яна церква XIX століття, кам’яний хрест, напівзруйнований будиночок – звичайні скитські споруди, але сприймаєш їх тут не так, як якщо б вони стояли на головному острові. В чому причина? Важко сказати. Може бути, справа в історії острова?

На Святому, на береговому обриві, зберігся дерев’яний хрест середини XVIII століття (він старший за всі будівлі нинішнього Валаама!). Нижче хреста вирубані в скелі сходи ведуть в печеру Олександра Свірського. Утоптана підлога, камінь, на якому кріпилася дерев’яна Лазка – єдиний предмет начиння. У печері досить сухо. Через віддушину проникає світло. Десь на кам’яній стіні кріпилася ікона. У XV столітті, коли тут оселився чернець Олександр, церкві на острові не було, і сама келія-печера служила самітнику храмом.

Ще в XVIII столітті Святий острів іменували «Старим Валаамом». Може бути, правий усний переказ, який стверджує, що в печері на Святому трудився ще преподобний Сергій – зачинатель чернечого життя на Валаамі?

Восени, коли узбережжя Ладоги вже обклали хмари і йде холодний дощ, на Валаамі нерідко ще сонячно. Особливо добре це видно зі скель Святого острова. Далеко внизу-нерухома вода, але цей штиль не схожий на безтурботний спокій літа. Безмовні осінні води навколо Святого острова відливають сталлю, як булатний клинок. У теплому повітрі – тривога. Шторм вже поруч, він готовий розірвати гладь глибокої протоки між Святим і Валаамом високими стоячими хвилями, в яких на довгі години застряють човни. Буває, Святий закривається туманом, «не пускає», як тут кажуть… У його берегів нерідко зустрінеш уламки човнів. Хто плив на них? Відчайдушні шукачі монастирських скарбів? Чи не вони розбили вівтарні плити скитської церкви?

Предтеченський острів набагато ближче до Валаама, ніж Святий, проте і його не завжди легко досягти. У вузькій протоці часто дме сильний вітер, і човен може винести в Ладогу, розбити об каміння. Предтеченський видається в озері могутньою скелею. Скитська церква і келійний корпус ховаються серед дерев, а над урвищем, відкритим вітру і негоді, стоїть гранітний хрест – такий же строгий і природний, як сосни, що обвили корінням скелі. Сосну, що росте в звичайному грунті, буря легко вивертає з корінням. На Валаамі ж сосни так міцно тримаються за каміння, що іноді переломлюється неподатливий смолистий стовбур і дерево гине, а коріння, як відрубані руки титанів, як і раніше стискають рідні скелі.

Предтеченський острів, як і Святий, нагадує колосальну сторожову вежу, що оберігає Валаам. Можливо, як стверджує переказ, саме цей острів вкрив тих небагатьох ченців, які вціліли після шведського розорення 1611 року і залишилися на Валаамі. У густому лісі, в середині острова з тих пір стоїть напіврозвалена хатинка, яку непросто розшукати.

Так, в глибині острова можна було жити. А на горі – там, де стоїть хрест, перед лицем неба і вод, які зливаються з ним, – навіть розмова здається блюзнірством. «Священна топографія» тут явлена особливо сильно. Пливе над Ладогою холодний туман, і летить йому назустріч увінчана хрестом і соснами скеля. Тихо, велично і грізно. У повітрі ніби розлита безшумна музика – тому безшумна, що не витримало б її звуків людське серце”.

А на південь від Валаама стоїть над Ладогою острів Дивний. Мабуть, в архіпелазі він загадковіше всіх. Він спочатку представляється язичницьким царством, що обступило поставлений в минулому столітті поклінний хрест. На Дивному ростуть густі ялини з величезними, що стеляться по землі лапами. Стовбури обросли сивим мохом. Вічна напівтемрява панує в цьому чаклунському лісі. Коли ж з Ладоги насувається туман, він обходить Валаам, ближні скелі залиті сонцем, а замість суворого, різко окресленого Дивного вже клубочиться над потемнілою водою білий дим гігантської холодної пожежі. Неможливо визначити, на якій відстані знаходиться острів. Туди вже не потрапити на човні – помилишся і підеш у відкриті води. Туман здіймається горою над Дивним. Гора змінює обриси, огортається вихорами або раптом стає білою і щільною, як льодовик, який тисячі років тому покривав Валаам.

У такі хвилини думаєш, що не так вже простий Дивний з його льодовиковою таємницею. Неподалік – острів, де знаходився скит Авраамія Ростовського. Скит був пізній, але чому присвятили його пам’яті одного з перших подвижників Валаама? Що якщо Авраамій жив саме тут ще в X столітті?

Автор: Д. С. Лічахев.