Загадкова Модхера

Posted by on August 24, 2014
Журнал Пробудження

Модхера

Село Модхера, що розташоване в районі Мехсана в північному Гуджараті, прославилося своїм чудовим храмом Сонця, побудованим ще в роки правління царя династії Чалукьев Бхіми I. В «Сканда Пурані» у другому підрозділі «Глав про Брахму», пойменованому «Дхармаранья Махатма», область сучасної Модхери згадується під назвою Дхарма Раньян-кшетра. У заключних розділах «Махатма» говориться, що це місце – кшетра – називалося Дхармаранья в період кріта-юга, Сатьямандіра – в період трета-юга, Ведаб-Хава – в період двапара-юга і Модхера – в період калі-юга. Модхера, відома також як Модхерапура, Модхерака і Мундера, знаходиться на лівому березі річки Пушпаматі в 30 кілометрах на південь від Патана. В давні часи тут жили брахмани з касти Модха. Згідно з місцевим переказом, це село вони отримали в подарунок з нагоди весілля Рами і Сіти.

Храм Сонця і прямокутний храмовий ставок – Кунда – розташовані в західній частині села. То був один з кращих храмів Гуджарату, і навіть зараз, напівзруйнований, він вражає величною красою.

Модхера

Храм звернений на схід і побудований так, що в дні рівнодення промені вранішнього сонця освітлюють сабхамандапу і проникають в святилище. Руїни храму свідчить про те, що спочатку він складався з квадратного приміщення гарбхагріха, або святилища, оточеного церемоніальною галереєю з невеликими дверима по двом її сторонам; гудхамандапи, віднесеної трохи в сторону; сабхамандапи і Кірті-тора – «арки слави», розташованої перед входом до храму.

Головна частина храму, що складається з гарбхагріхі і гудхамандапи, – прямокутної форми. Підземне приміщення святилища нині пустує, в ньому немає статуї Сонця. Як відзначає Берджесс в книзі «Архітектурні скарби північного Гуджарату», святилище було двоповерховим, і його нижній поверх йшов в землю на 3,45 метра. У підземному приміщенні не було дверей, в нього спускалися через люк по драбині. «Перекриття, що розділяє поверхи, а також частина даху обвалилися», – писав Берджесс. Зараз у ньому немає навіть уламків.

Модхера

До святилища примикає гудхамандапа, покрівля якої покоїться на восьми колонах. Разом з чотирма колонами, розташованими навпроти святилища, вони утворюють восьмикутник. Зверху донизу кам’яні колони рясно вкриті різьбленими зображеннями богів і богинь, У підставі колони восьмигранні, а ближче до верхівки – круглі. Над центральною частиною мандапа колись височів витончений різьблений купол, посередині якого знаходилася прикраса у вигляді підвіски. Все це, однак, було знищено мусульманськими завойовниками. На внутрішній поверхні стін мандап порівняно мало прикрас, але в кутових нішах поміщені зображення бога Сонця у високих чоботях з перехрещеною рискою на халявах. У верхній частині халяв і деяких інших місцях зображені сім коней, які носять Сонячну колісницю.

Тендітною і багато прикрашеною частиною храму є сабхамандапа (або рангамандапа), розташована якраз навпроти його основної частини і відокремлена від неї вузьким проходом, який у місцевій традиції відомий як Сита-чітаваді. Колони цієї будови покриті безліччю різьблених фігур богів і богинь. Скульптурні зображення, поміщені в підставах колон, розповідають історію вигнання Рами і походеньок Крішни. Консолі колон увінчані декоративними гостроверхими арками – Тораном. Одна з арок знаходиться навпроти східного входу в сабхамандапу, біля сходів, що ведуть до Сур’ї-Кунда. Від арки нині залишилися тільки різьблені бічні стовпи, в той час як їх капітелі і фронтон втрачені.

Модхера

Ставок, що знаходиться навпроти храму, називається Сурья-Кунда. Його берега влаштовані у вигляді ведучих до води щаблів. По трьох його сторонах розташовані невеликі святилища. Те, що розташоване на західній стороні, присвячене божеству Сешасаі, а те, що на північній, – Сіталамате. Святилище на південній стороні в даний час пустує. Крім цього, безліч висічених з каменю божеств знаходиться в стінних нішах. Тут ви зустрінете зображення ваман – карлика, демона Балі, Трівікрами, Нарасімха – людино-лева, Вішну, Чандри, Равани, Харіхари.

Модхера

В індуській міфології Вамана – Трівікрама є п’ята іпостась бога Вішну. Легенда свідчить, що мати Індри Адіті звернулася до Вішну з молитвою, в якій просила його з’явитися в черговій іпостасі у вигляді її сина і врятувати небесне царство Індри від демонів – асурів. Бажання Адіті виповнилося, і її син (карлик) Вамана відправився в палац Балі, правителя демонів. Молодий брахман попросив у царя Балі в подарунок стільки землі, скільки він зміг би відміряти трьома кроками. Цар погодився на це, хоча його наставник Сукрачарья і попереджав, що молодий брахман зовсім не той, за кого себе видає. Коли подарунок був обіцяний, маленький карлик перетворився на велетня Трівікраму. Першим своїм кроком він покрив всю землю, другим – все піднебесся і потім запитав Балі, куди ступити втретє. Розуміючи, що не може виконати обіцянки, цар схилив перед ним голову і попросив втретє ступити на неї. Після цього Балі відправився в пекло (Патала-лока), а Індра отримав назад своє царство.

В одній з ніш на південній стороні ставка зображені карлик і Балі, які дивляться один на одного, перебуваючи по протилежні сторони жертовного символу. Карлик зображений тут у вигляді красивого і міцного молодого брахмана. Права рука статуї вище ліктя відколена, а в лівій він тримає посох. Він тягне вперед ліву ногу, тим самим у глядачів як би створюється враження, що зараз він вийде і отримає обіцяний йому царем подарунок. Праворуч від нього з гордовитим виглядом стоїть Балі. Зліва – Гаруда: А праворуч від Балі – його наставник Сукрачарья.

Модхера

У північному кутку ставу відвідувач знайде ще одне незвичне зображення Вішну – у вигляді велетня Трівікрами. Воно значно відрізняється від фігур, виконаних за класичними канонами. Зазвичай в цій іпостасі божество зображують з високо піднятою правою ногою, до якої припадає Брахма, що приносить у якості жертви воду з Гангу. Тут же велетень зображений абсолютно по-іншому: його високо піднята ліва нога торкається підборіддя демона.

Якщо звернутися до «Найшадхія-чарітре», то виявиться, що це – зображення демона Раху, адже там йдеться, як Трівікрама, піднявши ногу, торкається нею голови Раху. Трівікрама з величчю в погляді дивиться на Раху. Він зображений Восьмируким. У трьох правих його руках – диск, палиця і спис, четверта притиснута до грудей. З чотирьох лівих рук три до теперішнього часу відбиті, а четверта лежить на стегні. На його голові вінець, з правої руки звисає довга мантія. Праворуч внизу від Трівікрами зображений Гаруда в позі Анджали – зі складеними і піднятими до чола на знак вітання руками. Зображення Гаруди легко впізнати завдяки двом крилам, які видно у нього за спиною. Зліва, в просторі під піднятою ногою велетня, поміщені фігури карлика, Балі і Сукрачарьі. На барельєфі Балі підносить карлику дар. За спиною царя стоїть Сукрачарья і переконує його утриматися від подарунка. Таке зображення Трівікрами унікально в південній індійській скульптурі.

Модхера

Прямокутний ставок Кунда простягнувся на 58 метрів з півночі на південь і на 36 метрів зі сходу на захід. Його тераси, що спускаються до води прикрашені безліччю зображень богів і богинь.

По вертикалі фасад храму ділиться на три основні частини: пітха, мандорвара і шикхара. Храм стоїть на пітха, або платформі, що складається з однакових, покритих різьбленням блоків. У самому низу вони прикрашені зображеннями осіб в стилі грасапатті, трохи вище слідує ряд зображень, відомих під назвою гаджатхара, – це фігурки слонів, а ще вище, у верхній частині пітха, поміщений ряд зображень людей в різних позах – наратхара. Над пітха розташована мандовара, або основний фасад, що складається з панелей, прикрашених фігурами богів і богинь. Найбільш помітні панелі із зображенням бога Сонця. У нішах мандовари поміщені фігури жінок, танцюристів і музикантів. У самих маленьких нішах – фігурки пустельників і аскетів. Верхня частина храму, яка, за традицією, складалася з низького пірамідального даху над фронтальною частиною храму і високою вежею шикхара над святилищем, на жаль, не збереглася.

З книги Берджесса ми знаємо, що чужоземні завойовники, не задовольнившись знищенням храмової скульптури, заклали в підвал святилища мішки з порохом і підірвали храм. Вибух не помилував і вежу.

Автор: Харіпрія Рангараджан.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Рубрики (Categories)

Последние комментарии (Recent comments)

Архив (Archive)


UA TOP Bloggers