Чому церква схожа на церкву? Або трохи про християнські храми.

Posted by on

церковь святого Андрея

Напевно, у багатьох не раз виникало питання: чому старовинні храми так не схожі на інші будівлі! Як і чому виникла їх своєрідна конструкція! І дійсно, чим обумовлений вигляд церков – одними лише особливостями віровчення та культовими потребами, або тут відображено певні вимоги будівельного мистецтва, вимоги архітектури, бути може, якісь історичні чинники, словом, обставини, які не залежать від ірреальних устремлінь замовників, а мають цілком визначену раціональну основу.

Будь-який будинок, в тому числі і церковний, – продукція будівельного виробництва. Його стан і можливості залежать не тільки від досягнень науки і техніки, не тільки від конкретної історичної обстановки в період виконання робіт, а й від накопиченого до того часу досвіду, від традицій. А вони, як відомо, досить стійкі, змінюються вкрай повільно. І щоб відповісти на поставлене запитання, доведеться заглянути в давні часи.

ЗНЕХТУВАНА СПАДЩИНА

Історія будівельної техніки йде в глиб не століть, тисячоліть. Вже в Стародавньому Єгипті, за 2-3 тисячі років до нашої ери, знайшли широке поширення так звані стійко-балкові системи. Їх елементарним конструктивним осередком була відома з незапам’ятних часів пара стійок з поперечиною нагорі. В Єгипті стійки ці отримали характер колон, що мали певні пропорції, а поперечна тесана кам’яна балка, яка з’єднувала їх нагорі, стала основою перекриттів. До наших днів збереглися залишки величезних колон, що підпирали настільки ж масивні перекриття з кам’яних же балок і плит. Такі споруди говорили стародавнім єгиптянам про надлюдської мощі і величі. А це, по суті, і було основним завданням зодчих. Монументальністю цих будівель вони прагнули висловити непорушність влади богів і фараонів над людьми.

Єгипетський храм

Стародавні греки продовжували розвивати ту ж стоічно-балочну систему храмів. Але вони глибше єгиптян проникли в таємниці гармонії, що визначала пропорційність цілого і його частин. Їх досвід успадкували і вдосконалили стародавні римляни. Блискуча епоха розвитку античного мистецтва, яка залишила рідкісні зразки вічної краси, хилилася вже до заходу, коли на історичній сцені з’явилося християнство. У перші століття нашої ери ще зберігалися багато прекрасних споруд, збудованих на честь античних божеств. Однак вони не стали зразками для ранньохристиянських храмів. Навпаки, з поширенням нової релігії багато були зруйновані.

Парфенон

Причини цього крилися не в одній тільки лютій боротьбі адептів християнства з язичницьким багатобожжям. Адже відомо немало випадків, коли богослужбові приміщення інших релігій пристосовували під християнські церкви. В античних релігіях храм цей бачили як вмістилище і житло божества, і ритуальний церемоніал в його честь розвертався головним чином зовні будівлі. Тому особливого значення надавалося зовнішньому вигляду святилища – саме він повинен був справляти на віруючих відповідне враження. Ось чому всю винахідливість античні зодчі віддавали пошукам зовнішньої гармонії, зовнішнім композиційним рішенням. Внутрішні ж приміщення храму, де знаходилася статуя божества, мали чисто службове призначення і звичайно не були ні просторі, ні достатньо добре освітлені.

Іншим було призначення християнського храму. «На вечерю Господню прийдіть разом!» – Цей споконвічний заклик християнства вже розкривав характер богослужіння і роль храмової будівлі як місця молитовних зібрань. За думкою перших християнських проповідників, саме в спільності, в соборності віруючі по-справжньому долучаються до Христа. Для таких спільних молитовних зібрань, для богослужінь всередині храму язичницькі культові споруди в більшості своїй не годилися.

ДАВНЬОХРИСТИЯНСЬКІ ХРАМИ

Зразком для ранньохристиянського храму послужила антична громадянська будівля – базиліка. Вона була найбільш місткою з усіх відомих у той час закритих громадських споруд. В базиліках засідали правителі, відбувалися публічні суди, торги. Сама назва «базиліка» виникла ще за часів Криту і Мікен (II тисячоліття до н.е.), де басилевсами іменували правителів. Можливо, слово «базиліка» спочатку мало сенс, близький до сучасного «правління».

Базиліка

Остаточно як тип будівлі базиліку відпрацювали римляни. Описав її у своєму трактаті «Десять книг про архітектуру» римський архітектор та інженер Вітрувій (I ст. до н. е.). Найчастіше це була довгаста будівля, витягнута в довжину приблизно на дві ширини. Всередині вона поділялася кількома рядами несучих колон (стовпів) на поздовжні приміщення – нефи (від латинського «корабель»). Середній неф робився ширше і вище бічних. В його стінах, що височіли над дахами бічних нефів, залишали віконні прорізи. Вхід в базиліку влаштовували зазвичай в торці, причому для цього споруджували окреме приміщення – нартекс, або притвор. Іноді він мав вигляд поперечної прибудови, розширювали будівлю біля входу.

церква святого Петра

Базиліки були великими будовами. Базилікальна церква апостола Петра в Римі, зведена в IV столітті нашої ери, досягала 124 метрів в довжину, не рахуючи відкритого дворика – атріуму, що входив в комплекс храму, і 65 метрів завширшки. Це вельми значний будинок навіть за сучасними поняттями. Відомі, правда, і зовсім невеликі базиліки, наприклад церква в Отріколі, квадратна в плані, зі сторонами всього 10 метрів, але таких було мало.

Ідеологи церкви в свою чергу намагалися хоч якось витлумачити її форми і деталі в світлі релігійних доктрин. Наприклад, Н. Покровський, один з православних церковних істориків 19-го століття, намагався пояснити в дусі релігійної символіки прямокутну форму християнського храму в такий спосіб. Прямокутна форма, писав він, краща тому, що два перпендикулярно складених прямокутника утворюють хрест – символ християнства. Чотирикутну форму, за свідченням блаженного Августина, мав Ноїв ковчег, який міг послужити прообразом храму. Чотирикутному каменю по твердості у вірі повинен бути подібний кожен християнин. У формі прямокутника був побудований храм Соломона, а так як у Христі виконання всього Старого заповіту, то християнський храм повинен походити на Єрусалимський. Пророк Ізекеїль представляв новий храм у вигляді чотирикутника, що нагадував своєю формою землю, у чому він був не самотній. Апостолам Петру і Іоанну в їх видіннях земля теж відкривалася як чотирикутний плат, Іоанн бачив понад те ще й чотирьох ангелів, що стоять по кутах цього плата.

Продовження читайте в наступній статті.

Автор: С. Першин

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Рубрики (Categories)

Последние комментарии (Recent comments)

Архив (Archive)


UA TOP Bloggers