Сирним, або Сиропусним, називають цей останній перед великим постом тиждень – у книгах церковних, Масляна – в народі. Церква на дні Масляної встановлює напівпіст: дозволяються страви молочні, яйця, риба, але забороняється м’ясо. У глибокій давнині – коріння звичаю святкування Масляної. У Західній Європі вона сходить до часів грецьких і римських вакханалій і сатурналій, які пізніше видозмінилися в карнавал, що святкується від дня Богоявлення до вівторка першого тижня великого посту. У наших предків слов’ян це було весняне свято сонця, зустрічі весни або проводів зими. Сенс і призначення цього язичницького свята – покликати сили природи, щоб допомогли вдало посіяти, щоб вродили хліба, трави, плоди, здоровою була худоба, розмножувалися дикі лісові та польові звірі та птахи для полювання.

Свято починалося з особливого чаклунського заклинання – закликання Масляної. Вона представлялася їм у вигляді жіночого духу – символу, що дає життя на землі. І заклик цей поручався дітям. Висипавши гурьбою на вулицю, вони влаштовували снігові гори і дзвінко, весело проговорювали привітання – заклинання: «Кличе чесний Семик широку Масляну до себе в гості у двір: «Душа ти, моя Масляна, перепелині кісточки, паперове твоє тільце, цукрові твої уста, солодкий твій язик! Приїжджай до мене в гості на широкий двір .. »… Входила чесна Масляна, широка бояриня до Семика під тесовий терем, сідала за дубовий стіл.. Як і вона чесна Масляна, душею потішалася, розумом весело, промовою насолоджувалася».

Після цього дітлахи збігали з гір і кричали: «Приїхала Масляна! Приїхала Масляна! »

Масляний тиждень – найцікавіша сторінка народного життя, з якої, крім незмінної вірності традиціям предків, ми дізнаємося і про устрій народного життя, про ті моральні принципи, побут, стосунки між людьми, і насамперед – внутрішньо-сімейні, які виявляли і зміцнювали свято Масляної.

Зустріч Масляної починалася з відвідин рідних. Невістку з ранку на цілий день відправляли до батька з матір’ю. Увечері і самі свекруха зі свекром приходили до сватів у гості. За святковим столом вирішувалося, як проводити дні, кого запрошувати в гості, до кого самим іти. У понеділок пекли млинці. За традицією перший – віддавався жебракам на помин покійних. У деяких селах був звичай класти млинець на слухове вікно, при цьому примовляли: «Чесні батьки наші, ось для вашої душі млинець».

У понеділок же матері вчили своїх дочок, які тільки що вийшли заміж, пекти млинці. Запрошення тещі вважалося великою честю і викликало схвалення рідних і сусідів. Звана теща повинна була з вечора неділі прислати в будинок дочки і зятя все необхідне: таган, сковороди, половик і діжку для опари, а тесть – мішок гречаної муки і коров’яче масло. Неповага зятем цього звичаю вважалася безчестям і образою.

Масні млинці пеклися з гречаного або пшеничного борошна на маслі, молоці та яйцях, круглі, на весь обсяг сковорідки. До них подавалися ікра, сметана, яйця.

У вівторок, на «загравання», хлопці та дівчата з ранку запрошувалися покататися на горах, поїсти млинців. У багатих будинках брати влаштовували для своїх сестер гори серед двору. Мати посилала позиваток до рідних і знайомих кликати дочок і синів з наказом: «У нас гори готові і млинці спечені – просимо приходити». Менш заможні влаштовували катання з гір на сільській вулиці, але, крім святкових веселощів, це була можливість молодим «вивідати» собі суджених. Як правило, після великого посту, на Червону гірку, ті що покохали один одного йшли під вінець.

У середу – на «ласуни» – теща запрошувала зятя, намагалася йому догодити – і млинцями, і оладками, і сирниками, і зеленим вином.

З четверга – він недаремно називався широким – починався веселий масляничний розгул. Вся хрещена Русь вдавалася до всіляких потіх. У містах влаштовували балагани, крижані гори, гойдалки, в селах – катання на санках-самокатах, лубках, були кулачні бої, ходи, галасливі розваги.

У п’ятницю – на «тещині вечірки» – зяті запрошували тещ, пригощали млинцями і намагалися надати їм якомога більше почестей.

У суботу – на «посиденьки зовиці» – рідних запрошувала до себе молода невістка. Якщо її зовиці були ще дівчатами, невістка скликала своїх подруг, якщо заміжні – запрошувала заміжню рідню. Невістка обдаровувала зовиць подарунками.

Проводи Масляної супроводжувалися різними обрядами: спалювалося опудало – символ Масляної, співалися пісні про прощання зі святом до наступного року.

Останній день Масляної називали «Прощеним днем». З заходом сонця люди ходили з будинку в будинок і з схиленою головою, тихим голосом просили вибачення – передусім у тих, кому в році частіше завдавали образи, – і кланялися в ноги. Гріхи вважалися відпущеними, якщо у відповідь на прохання про прощення цілували в уста. Цей звичай дотримувався неухильно насамперед всередині сім’ї: спочатку молодші падали в ноги старшим, потім навпаки. Широко розповсюджений був звичай просити вибачення у тих, що пішли: приходили на цвинтар, ставали на коліна біля могил дорогих, відважували три земні поклони і зі сльозами просили вибачення за завдані при житті засмучення. Потім залишали на могилах принесені млинці, масляні наїдки і йшли.

Безумовно, церковні встановлення, які зв’язали Масляну з великим постом, додали святу закінченість і багатозначність, проте в Масляній зосередилися переважно язичницькі і народні звичаї – про це свідчить і символіка всіх етапів свята! Наприклад, спалювання соломи, накопиченого непотребу, який зносили на околицю села, – залишки вірувань, що таким чином проганяються шкідливі для людини, її господарства, врожаю духи. Це залишки слов’янського зимово-весняного обрядового очищення вогнем. Обряд вигнання нечистої сили проглядається і в традиційному масляному катанні на конях з дзвінкими дзвониками: відомо, що злі духи, крім вогню і води, бояться дзвону металу і всякого шуму (дзвін у церквах також бере початок в цих віруваннях). Снігові крижані гірки, які роблять діти на Масляну, а по закінченні розтоплюють вогнем, – також сліди магічного обряду слов’ян, за допомогою якого прагнули вплинути на закінчення зими і танення снігів.

Автор: А. Шмеман.

P. S. Духи віщують: А ще якби наші предки мали б можливість знімати відео, то певно із святкуванням цього свята було б знято чимало різних відео приколів, які б потім розмістились на сайті lulz.club, чи ще десь, звісно, якби в давнину вже був інтернет.