Десять років тому в Рангуні мусонні дощі розмили грунт на пагорбі, де стоїть найбільша в світі 110-метрова ступа-храм Шведагон. Глибокий провал оголив печеру, але шлях до підземелля перегороджувала вода. Коли через рік розкопки поновилися, виявили склад зброї колишніх колонізаторів. Проте, в столиці Бірми знову заговорили про незчисленні скарби священного пагорба.

Багатства Шведагона («Золота ступа»), побудованого, як стверджує переказ, близько 2500 років тому, – не пуста вигадка. Буддійські храми і монастирі були великими землевласниками. Їх збагаченню сприяли і цінні підношення від можновладців. Наприклад, Дхаммазеді (XV ст.) при вступі на престол подарував Шведагону злитки золота вагою, рівною чотириразовій вазі себе і своєї дружини.

З ростом багатства збільшувалися і розміри ступи. Сучасного обсягу вона досягла до кінця XVIII століття. В її підставі (по периметру – 433 м.) знаходиться релікварій, де, згідно буддійської традиції, замуровані «істинні скарби» – 8 волосинок Будди, який нібито їх особисто подарував купцям Тапусі і Бхаліке, останні і заснували Шведагон.

«Золота ступа» спочиває на прямокутній платформі. Сюди, на 20-метрову висоту, ведуть 4 криті сходи, орієнтовані по сторонах світу. Стіни колоколообразної ступи, як грані єгипетських пірамід, глухі. Навколо тісняться 68 Дагон (ступ) трохи менше і ще 72 храмика з статуями Будд, що не представляють за рідкісним винятком художньої цінності.

Чудові зразки ювелірного мистецтва і карбування по золоту – на жаль, недоступні оку – знаходяться вгорі ступи, яку вінчають золоті кулі і флюгер. Ці деталі навершя інкрустовані майже 7 тисячами діамантів, рубінів та інших дорогоцінних каменів. До реєстру скарбів слід внести 13153 листа золота (загальна вага більше тонни), якими облицьована верхня частина ступи. Решта поверхні покрита золотою фольгою.

Шведагон височіє в центрі Рангуна і видно його з будь-якої точки міста. Вважають що прообраз ступи – міфічна обитель богів гора Меру, що цілком складається із золота і дорогоцінних каменів. Інші дослідники вважають, що цей вид культових споруд сходить до могильним курганів. Якщо ж запитати віруючих, то вони скажуть, що ідею ступи подав сам Шак’ямуні. На питання, як увічнити пам’ять про нього, Будда у відповідь розстелив чернечу тогу, поставив на неї догори дном чашу для подаяння і увінчав її своєю парасолькою. «Відтоді» три обов’язкових архітектурних елемента – підстава – платформа, саме тіло ступи і навершя у вигляді парасольки – притаманні всім буддійським ступам.

І в сьогоднішній Бірмі вершини пагорбів біля кожного селища прикрашені маленькими копіями Шведагона. Вони теж складені з цегли і каменю, але до багатств Золотої гори їм, мабуть, так само далеко, як рядовому буддисту до Просвітленого першовчителя.

Паломники, які прибули в бірманську столицю, можуть знайти безкоштовний дах в так званих «заятах» храмового комплексу Шведагон. У цих «будинках для прочан» замість стін – парканчик з паркану, замість даху – навіс на підпорах. Тут дотримуються особливої тиші. Час від часу лунає стукіт калатала – заклик до медитації. Ночами, трохи повіє вітерець, чути мелодійний передзвін півтори тисячі дзвіночків, що розгойдуються під «парасолькою» ступи. А коли на маківці Золотої гори загоряється перший промінь сонця, новоприбулі пілігрими поспішають в крамницю за крихітним шматочком сусального золота, щоб приклеїти його на стіну ступи і помножити свої заслуги на шляху до «просвітлення». А якщо до того ж вдарити три рази деревинкою по низько висячому Без’язичному дзвону – гігантові Махаганда, то вже напевно здійсняться всі мрії…

Автор: Вадим Розов.