Святі місця

Posted by on April 3, 2014

Гора хрестів

Скрізь, де живуть люди, є святі місця. Це – каплиці і придорожні хрести на Російській Півночі і в Білорусії, це – домашні молитовні в хуторах Закарпаття, це – священні гаї у кавказьких народів. І майже скрізь в таких місцях на деревах і кущах паломники залишають кольорові клаптики матерії. Ці живі дерева для людей віруючих – символи Світового Дерева, яке пов’язує людину з Космосом.

Географія святих місць неозора. Я бачив священні колодязі і мазари в Таласській долині в Киргизії і табори прокажених у священних джерел в горах Вірменії, я пам’ятаю перевали, на яких водій зупиняв машину і піднімався на пагорб, щоб залишити там жменю монет. Святим місцем міг бути зруйнований землетрусом храм або камінь незвичайної форми. У степу можна побачити святилища – це купа каміння, в яку встромлена палиця, загорнута білими ганчірочками. У Середній Азії такі місця зазвичай пов’язані з могилами праведників. Святі місця відносяться до універсальних явищ світової традиційної культури.

Подорожуючи по Туркменії і Узбекистану, ми неодмінно відвідували святилища. Могила святого, як правило, величезного розміру, і на її глиняній поверхні лежать дари – відріз кольорової матерії, вузлики з сіллю, монети. Поруч на гілках старих дерев – маленькі люльки з ганчірковими немовлятами. Так з давнини і досі чинять бездітні жінки в надії, що Аллах змилується і пошле дитину в сім’ю. Біля селища Вагір, під Ашхабадом, ми бачили священний гайок з колючого чагарнику з вузьким проходом посередині; на кущах висіли дари – ножиці, леза, кольорові нитки.

Коли вичерпано коло реальних можливостей, а полегшення не приходить, коли хвороба невиліковна, коли не народжуються діти або народжуються, але помирають, тоді звертаються до ірраціонального. Не слід забувати, що протиставлення «розумного» і «нерозумного» досить умовне. Адже «ірраціональне» не поза, але всередині нас, воно лежить в основі нашої здатності мислити.

Святі місця не можна руйнувати, це – місця останньої надії. До тих пір, поки людина буде відчувати жах, відчай, горе – а це, схоже, буде завжди, поки людина живе, – у неї має бути захист у вигляді священного простору. Навіть у суспільстві майбутнього, яке, можливо, вирішить всі соціальні проблеми, «святе місце» повинно залишитися як можливість вільного вибору.

Автор: А. Юрченко.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Рубрики (Categories)

Последние комментарии (Recent comments)

Архив (Archive)


UA TOP Bloggers