Звідки береться натхнення

Posted by on

Муза

Прийди о муза, прийди!

Натхнення, крилата нечемна муза, частий гість всіляких поетів, художників, митців, композиторів та інших творчих людей. Буває, прилетить, сяде невидима тихенько на плече, взмахне своїми чарівливими крильцятами і одразу хочеться щось творити, писати, співати, малювати, конструювати чи бринчати на гітарі (а може заодно і на сусідських нервах). Іноді вона може прилітати в самий несподіваний момент, скажімо, коли ми їдемо в переповненій маршрутці у час пік, хтось ззаду «елегантно» штовхається та не менш «елегантно» топчется по ногам, а тут раз і потік відкрився, натхнення прилетіло – і вже ллється у наших думках веселим струмочком, чудовим поетичним віршем ода вселенській маршрутці. Знаменитий іспанський поет Борхес на цей випадок постійно та всюди носив із собою блокнотик, (навіть в туалет) і як муза до нього прилітала, так одразу брався все записувати (по медленей, я записую).

Але й доволі частенько трапляється зовсім інше, бож муза та дуже нечемна, капризна, вредна, навіть вередлива панянка. Буває прилетить раз-другий, а потім десь візьме та подінеться і немає, день немає, тиждень, місяць, рік… По розумному це називають «творчою кризою» – коли нечемна муза натхнення десь довго вештається та не прилітає. А-я-яй, але як все таки цікаво, звідки вона береться, та муза, звідки до нас приходить натхнення, із яких таких теплих країв прилітає?

Всі мої колеги по перу (себто клавіатурі) товариші блогери добре знають, як подекуди важко почати писати нову статтю (чи взагалі бодай щось писати). О так, часом дуже важко, навіть перш ніж почати писати цю статтю мені десь пів години довелось гукати: «Прийди о муза, прийди!». Але музи все ніяк не було, чого я тільки не пробував робити, аби налаштувутися на творчий лад, і медитував, і мантри священні співав, і з шаманським бубном витанцьовував, а муза вредна все ніяк не хотіла являтись. Поки, нарешті, подумки не вирішив послати її куди подалі: «Раз ти така вередлива, то і не прилітай, сам без тебе справлюсь!». І через силу почав писати речення, одне, друге, третє. І тут раптом, бах і муза тут як тут, явилась незапилилась. Оце так справи, зараз вона сидить за моїм правим плечем і щось ото нашіптує, бачите?

Так само як апетит іноді приходить під час їжі, натхнення приходить під час роботи, а всі мої колеги по перу (себто клавіатурі) теж добре знають (принаймі, сподіваюсь, що знають): натхнення ніколи (чи майже ніколи) не приходить одразу, само по собі, а приходить вже в процесі роботи, коли ми починаємо щось робити, писати статтю, малювати картину, мити посуд чи вишивати хрестиком (а може й ноликом). Одним словом, якщо сидіти та нічого не робити, а тільки чекати поки з’явиться якесь натхнення чи муза прилетить, вона так ніколи і не прилетить. Бо просто не любить ледащих, які виправдовують свою бездіяльність тим, шо не має натхнення. Хоча звісно бувають і такі моменти, коли ти сидиш, нічого не робиш, а тут раптом натхнення як найшло, і бігом щось писати та творити. Але таке буває не часто, адже натхнення дама капризна, сьогодні прилетить, а завтра – ні. Ось і приходиться у творчому повсякденному житті, аби щось гарне створити чи написати цікаву статтю, завжди починати писати навіть і без натхнення, яке потім приходить, вже під час роботи, немов апетит під час їжі.

Але все таки, звідки береться те натхнення? Може від Бога, адже будь-яка справжня творчість – процес майже сакральний, містичний, коли людина-творець перетворюється на олівець в Його руках. Її вже не має, є просто творчість, художник, малюючи картину, зникає, розчиняється у своїй творчості, стає кісточкою та фарбами, поет перетворюється на римовані рядки, а музикант – на чудові ноти. «Хто стукає, тому відчинять», – гарно написано в Евангелії, тож, щоб вам відчинились чарівні двері натхнення, (які насправді є нічим іншим, а одною із стежок до Бога) доведеться трохи постукати, тук-тук. Бажаю всім віднайти своє натхнення, чи то до роботи, чи до відпочинку, чи взагалі до життя, яке є прекрасною грою, а гру цю було б файно зіграти натхненно, чи не так?

P. S. Духи вещают: А еще наличие или отсутствие вдохновение может даже зависеть от всевозможных внешних факторов. Скажем, хорошо обставленный кабинет руководителя хорошо влияет на его творческий полет мысли. И наоборот, если на рабочем месте полный бардак, то ни о какой крылатой музе вдохновения и думать не стоит.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Рубрики (Categories)

Последние комментарии (Recent comments)

Архив (Archive)


UA TOP Bloggers