З незліченної безлічі портретів Данте тільки два визнаються справжніми. Один з них написаний знаменитим живописцем Джотто, другу Данте, на стіні капели у Флоренції. Пройшли століття. Флоренція не грали вже колишньої блискучій ролі ні в історії, ні в мистецтві. Час наклав свій відбиток на все. Палац, де знаходилася капела, був перетворений на в’язницю, сама капела перетворена не те в комору, не те в склад, а про фреску із зображенням Данте ніхто вже й не згадував.

Про неї заговорили лише тоді, коли флорентійський антикварій Морені видав невелику брошуру, в якій нагадав співгромадянам про Джотто і з сумом розповів, що два роки марно домагався дозволу хоча б поглянути на те місце, де знаходилася знаменита фреска.

Тоді Флоренцією правили австрійські ерцгерцоги, яким не було діла до великих людей Італії. Але все ж і вони під тиском громадської думки зробили деякі кроки до реставрації фрески. Однак, дозволивши в 1840 році реставрувати фреску, уряд заборонив знімати копії з портрета Данте.

Але англійський художник Кіркоп, який більш інших клопотав про реставрацію портрета, знайшов таки спосіб порушити заборону. Він навмисне образив поліцейського, і був відведений до в’язниці, де знаходилася знаменита капела. Домовившись із сторожем, Кіркоп зняв копію з портрета Данте. Багатогодинна робота плюс приниження потрібні були художнику, щоб зробити портрет поета суспільним надбанням. Справа була в 1850 році.

P. S. Духи віщують: Ось таке воно мистецтво – вічне, так що навіть незважаючи на будь що (включаючи і бюрократичну павутину) воно житиме. До речі, мистецькими можна робити самі різні речі, скажімо стільниці. Ось за адресою http://www.bravo97.com.ua/catalogue/post/30 ви можете переглянути гарні приклади мистецьких стільниць, вироблених фірмою Браво 97, а оскільки все мистецьке ще й довготривале, то такі стільниці точно прослужать вам дуже і дуже довго.