Продовжую тему, розпочату в минулій статті. А саме, про систему знань описану в книжках Карлоса Кастанеди. Ця система передає велику мудрість, носіями якої з давніх часів були справжні американці – корінне індіанське населення Америки, ще задовго до того як її відкрив Колумб. Колись давно на території сучасної Мексики існувала дуже розвинута цивілізація тольтеків, яка славилась своєю мудрістю. Тольтеки є найзагадковішою мезоамериканською цивілізацію, оскільки відомо про них дуже і дуже мало.

Знаємо лише, що ця цивілізація занепала та була знищена, причому значно раніше того часу, коли на територію американського континенту вперше ступила нога білої людини. За легендами, цивілізація тольтеків була зруйнована під ударами інших войовничих індіанських племен, які назвали себе ацтеками. Згодом самі ацтеки теж створили дуже потужну цивілізацію, яка проіснувала до тих пір, поки до них в гості не завітали перші туристи з Європи – іспанські конкістадори (завойовники). Ось так одні завойовники завоювали інших.

Однак не зважаючи ні нащо, вчення мудрих тольтеків відоме, як шлях воїнів, продовжувало зберігатись. Воно передавалось з покоління в покоління, від вчителя до учня, в усній формі. Люди, що були носіями цих знань, умовно називали себе “ті що бачать” (в російському варіанті – “видящие”) і тримали свої знання в глибокій таємниці, особливо від своїх завойовників (чи то ацтекських індіанців, чи іспанських конкістадорів). Отак дійшло то знання і до наших часів. А старий, мудрий індіанець із племені Які на ймення дон Хуан Матус, що очікував свого автобуса на автобусній зупинці десь у штаті Арізона, як раз і був одним з таких людей. Коли до нього підійшов знайомитись молодий студент Карлос Кастанеда, він вирішив взяти його у свої учні та поділитись своїми знаннями.

Сама мудрість дона Хуана, його шлях воїна, дуже сильно перегукується з езотеричними вченнями різних релігій світу (Тому вчення дона Хуана і належить до езотерики). Дивовижно як люди, перебуваючи у різних куточках землі, хтось в Індії, хтось в Америці, хтось в Китаї, хтось в Іудеї, хтось в Греції, приходили до одних і тих самих думок.

Почнемо з самої ідеї воїна. Воїн то не солдат і не чоловік з мечем (чи гвинтівкою, базукою, танком, тощо). Воїн в езотеричному розумінні, то не той, хто воює з іншими людьми, а воїн – це той, хто воює з собою, з своїми недоліками, гріхами, тощо. Ідея воїна присутня у всіх релігіях: в Християнстві монахів-подвижників називають воїнами Христовими, а битву, яку вони ведуть – духовною бранью. Одною з ключових ідей Ісламу є джихад – священна війна. Пророк Мухаммад мав на увазі зовсім не той джихад, який ведуть сучасні мусульманські терористи типу Усами бен Ладена. Справжній джихад – це джихад серця, та сама війна з своїми гріхами, і лише та людина, що веде такий джихад у серці, може називатись воїном Аллаха. В системі дона Хуана все то саме, також велике місце приділяється заняттям медитацією. Так, так, американські індіанці теж з давніх часів займалися медитацію. А саму медитацію дон Хуан називав зупинкою внутрішнього діалогу, і частенько заставляв лінтюха Кастанеду її практикувати.

А тепер коротко головні ідеї вчення дона Хуана, які мають практичну користь і застосування у нашому повсякденні. (Описані у третій книжці Кастанеди – “Мандрівка в Істклан”)

1. Слухати світ. Тобто бути більш уважними до світу навколо нас, адже світ (чи Бог?) насправді постійно з нами говорить, але чи чуємо ми це? Будь-які події, що трапляються навколо є не випадковими і можуть бути знаками (і порадами) чогось. От наприклад їду я в маршрутці і думаю над якимось своїм питанням, тут в сусіднього незнайомого чоловіка дзвонить мобільний телефон, він починає говорити, і в його розмові чую відповідь на своє питання. Або наприклад подумали ми про щось таке хороше, цікаве, тут бамц і листочок впав перед нами (або чайник на кухні закипів, або когут закукурікав). Дон Хуан це дуже поетично називає – в такі момент, світ говорить, що він згідний.

2. Стерти свою особисту історію. Ця ідея трохи складна для розуміння, (а ще важка до виконання) я сам її не одразу зрозумів. Коротко її суть полягає в тому, щоб менше розповідати багатьом людям про себе, менше вести (точніше взагалі не вести) пустих розмов. Або ще коротше – взагалі чим по менше говорити. Шлях воїна передбачає серйозні внутрішні зміни самої людини, а таким змінам на заваді часто стають інші люди. Бо на шляху людина починає змінюватись, але інші люди продовжують сприймати її такою, як вона була раніше, і це їхнє сприйняття сильно стримує саме просування на шляху воїна.

3. Позбавитись почуття власної важливості. Це найважливіша (і теж не проста, а з іншого боку дуже проста) ідея всього вчення, адже через почуття власної важливості ми постійно маємо купу негативних емоцій, ображаємось, злимось (як нас таких хороших посміли рухнути), заздримо, боїмось, лінуємось (якщо покопатись у свідомості, то лінь є теж похідною від почуття власної важливості). На нього витрачається ціла купа нашої енергії, через нього народжується пихатість, фальшивість, лицемірство, боягузливість, жалість до себе, дратівливість, брехня та ще багато всього. Позбутись його теж дуже не просто, але то і є головна мета воїна.

4. Постійно пам’ятати про свою смерть. Воїн постійно пам’ятає, що він смертний і час його перебування на цім світі може в будь-який момент скінчитись. Через це воїн не марнує свій час на заняття різними непотрібними речами, а кожен свій день живе немов останній.

5. Нести відповідальність за свої вчинки. Перед тим як прийняти якесь рішення чи зробити якийсь вчинок воїн має добре все обдумати, але вже після того як рішення прийняте, воїн діє без сумнівів та жалкувань, щоб там не було. Це і означає приймати відповідальність за свої вчинки.

У вченні дона Хуана є ще багато всього цікавого, але ось оце як на мене основне. На цьому крапка.