А скажіть шановні читачі, чи хотіли ви б мати можливість подорожувати в часі? Але не так глобально, як у деяких фантастичних творах, щоб за допомогою такої собі машини часу опинитися в середньовіччі чи античності. А лишень в рамках вашого власного життя: ще раз пережити вчорашній день, повернутись на кілька років назад, виправити (точніше вдруге не повторити) якісь свої життєві помилки, знову опинитися в дитинстві чи повторно відгуляти студентські роки, змінити своє життя, направивши долю по зовсім іншому шляху? Правда гарна можливість, та нажаль (чи на щастя) це що було колись вже ніяк не вернеш, але якщо пофантазувати… Нещодавно переглянув дуже гарний та повчальний англійський фільм – «About time» (власне «Про час», який чомусь абсолютно недоречно і некоректно переклали як «Хлопець з майбутнього»). Головний герой цього фільму мав таку чудову можливість – подорожувати в часі, знов і знов повертатись в своє минуле.

Мабуть всі перипетії того фільму розповідати не варто, а краще його самому подивитись, адже в ньому закладена дуже глибока думка – мандрівки в часі та намагання змінити минуле, виправити колишні помилки – справа може і корисна, але сама по собі вона не здатна принести щастя у наше життя. А секрет щастя дуже простий – це вміння цінувати кожний день життя, кожну його мить, наче неоцінений дар. До речі про це ж саме говорив Ісус у своїй нагірній проповіді, це вчив своїх учнів Будда, про це писав великий дідусь Лао-Цзи: жити тут і тепер, цінувати цю мить, проживати кожен день немов останній. Як каже гарна англійська приказка «Yesterday – is history, future – mystery, today – is a gift» (вчорашній день – історія, завтрашній – таємниця, сьогоднішній – дарунок).

Повертаючись до фільму та мандрівок у часі, в кінці фільму головний герой повністю відмовляється від цих мандрівок та постійних повернень у минуле, зрозумівши такий простий (але й водночас непростий) секрет щастя. А чи зрозуміли його ми? Адже ми весь час таки теж здійснюємо часові мандрівки, повертаючись у своє минуле, нехай не так явно як у цьому казковому кіні, ми повертаємось у своїх думках. Згадуємо, жалкуємо, от якби знов мені мої 18 років я б… Чи не так? Ні, іноді повертатись у минуле теж треба, адже у ньому є багато цікавих та важливих для нас подій, у ньому знаходиться великий (чи в кого як) досвід, зароблений зокрема якраз з тих колишніх помилок та стусанів долі без яких ну просто ніяк не сформувалась б наша сьогоднішня особистість. Але за всіма тими поверненнями варто не забувати про істинний дарунок – сьогоднішній день.

Бажаю всім гарного сьогодення!