СИЛА ВОЛІ

«Як слабоволим той мусить бути
Хто не може сам себе поворухнути».

Так співає англійський поет Денієль. Бо характер формується не тільки добрим прикладом; для цього потрібна ще й тверда сила волі. Лише ця сила дає людині змогу побороти в житті всі перепони і йти прямим шляхом правди. Сила волі — це корінь характеру; пень характеру, це мудрість, використана на добро людям. Людина, яка живе в світі без жодної цілі, не бере участі в житті своєї громади, подібна до води, що стоїть на одному місці мертвим, запліснявілим озером. Людина, яка вживає свого розуму на те, щоб показати іншим кращу дорогу, дорогу просвіти — це та вода, що розведена млинівками, обертає колеса млинів, тартаків та інших фабрик.

Коли характерна людина перейметься якоюсь думкою і береться до діла, то вже не оглядається дуже на те, як ідуть її власні справи. Вона всією силою своєї волі втримується на своєму шляху. І тут показується така людина справжнім героєм. Як громадяни поклали на неї якийсь народний обов’язок, то вона виконає його якнайкраще, бо знає, що від того залежить доля її народу. За вигоди, за гроші, хоч би й найбільші, вона не зрадить народної справи, бо її характер — це скеля, об яку розбігаються всі спокуси ворогів.

СПРАВЕДЛИВІСТЬ

Чоловік сильної волі, роботящий, але без почуття справедливості, без доброго серця, — це справжній бич божий на людей. Він робить багато, виконує багато, але лише на користь собі, а людям на шкоду. Таких людей було вже чимало на світі. От таким безжалісним, але і сильним чоловіком був великий французький завойовник Наполеон. Він і сам не мав моральних основ та й про всіх людей мав невисоку думку. «Люди то — свині, які тішаться золотом», сказав якось він. «Я кидаю їм золото і веду їх опісля, куди хочу». Зрештою такої думки про людей є не один диктатор, що, певна річ, має багато спритності, розуму, сили волі — але ніякої моралі. Такі то грошиками водять за собою стада безхарактерних людей. А такого безхарактерного цвіту не мало носить і наша земля. Чи мало ж то таких у нас, що за гроші або почесті готові запродати не лише громаду, але й увесь народ? (Лишень погляньте на наш сучасний український політикум, а стаття ця написана на початку минулого століття, як бачите нічого не змінилось, все більш ніж актуальне і тепер. Прим. редактора)

СУМЛІНІСТЬ

Чоловік з характером є й сумлінним. Він не вчинить нікому кривди, хоч би мав до того нагоду. Сумлінний не дуже то держиться «документу», у нього документ у — серці. Сумлінний заплатить і без векселя, він з кожним порозуміється справедливо, без судів і параграфів. Чоловік характерний вкладає своє сумління в своє діло, в своє слово, в кожну свою справу.

Чоловік із характером також сповнений пошани для високих цілей, чистих думок, благородних намірів, для великих людей минувшини, для борців і героїв сучасності. Пошана конечна до щастя людини, родини, народу. Без пошани не може бути вірності, не може бути віри, довіри, не може бути суспільного спокою, суспільного поступу.

БЛАГОРОДНИЙ ДУХ

Один письменник каже, що чоловіка з благородним серцем вчить його власний розум і його досвід, як має він поступати. Що він робить, робить із замилуванням. Він любить добру славу, і боїться сорому. Він знає, що розум — це не пустий дар природи, отже він сам кермує своєю долею. Правда є його богом. В товаристві людей є він серцем, що його ясне сяєво кермує кроками всіх. Він приятель мудрого, приклад для нерішучого, лікар для проступного. Старість пізнає він більше по силі свого духа, ніж по ослабленню свого тіла.

ВЕЛИКІ МУЖІ

Сила волі та творчість — є душею кожного великого характеру. Де є вони — там є життя; де їх недостає, там є безсилля, безпорадність і залежність. «Великий муж та водоспад» — каже англійська приказка — «пробивають собі самі дорогу».

Енергійний, великодушний провідник промощує не лише собі самому дорогу, але веде нею ще й інших за собою. Кожне його діло свідчить про силу, незалежність, віру в свої сили й збуджує повагу, подив. Такою сталістю характеру визначався в американців їхній перший президент – Джордж Вашингтон, а в нас Тарас Шевченко, який волів терпіти тяжку десятилітню неволю, ніж гнутися перед неправдою на землі.

Великий чоловік вмирає, але не цілком. По ньому лишаються його думки, його діла і вони безнастанно впливають на нове покоління та формують його характери. Мужі, що прагнуть до найвищого й найблагороднішого, подібні до маяків на морі, які показують вночі кораблям, куди їм плисти.

ЧИ ДІЙСНО ЗАСЛУГОВУЮТЬ ВЕЛИКІ МУЖІ НА ПОШАНУ?

Це цілком природна річ, що ми шануємо великих мужів. Вони роблять народ, до якого належать знаним, вони підносять не лише тих, що живуть у їх час, але також тих, що ще колись по них прийдуть. Їх слова і діла — це невичерпаний скарб. За їх словами й ділами будуть поступати не лише сучасні, але й майбутні покоління, будуть прагнути до всього, що благородне й чесне. Великі мужі є запорукою, що завдяки їх впливу буде і в майбутньому доволі людей з твердим як скеля характером і високими намірами.

ВЕЛИКИЙ ХАРАКТЕР НЕВМИРУЩИЙ

Великий характер, що проявляється в думках і ділах, ніколи не гине; його думки переживають цілі століття, говорять до нас, наче голос із гробу. Так говорять до нас Мойсей, Давид і Соломон, так говорять Сократ і Цицерон та інші великі мужі-філософи, хоч як давно вони жили. Вони звертають і сьогодні увагу на себе, вони впливають і сьогодні на наш характер.

Автор: Семюель Смайлс, перекладено на українську та відредаговано паном Тимощуком.