ХАРАКТЕР НАРОДУ

Як окремі люди, так і народи мають мати свій характер. А ті самі якості, які повинен мати характер людини, повинен мати й характер народів. Коли який народ не великодушний, не справедливий, не чесний і не відважний, то інші народи ним легковажать і він не має в світі ніякого значення. Той народ має характер, у якого є високі прагнення. У котрого ж нема високих прагнень, у котрого немає вищого бога над розкіш або гріш, той іде по сумній дорозі.

ПІДДАНІ ТІ, ЩО НИМИ ПРАВЛЯТЬ

Які громадяни, такі й ті, що ними правлять. Коли громадяни совісні, чесні, то й ті, що ними правлять, поступають чесно й справедливо. Коли ж громадяни зіпсовані, самолюбні, нечесні, коли вони не зважають ні на правду, ні на закон, то ясна річ, що й правителі їх самі хапуги і злодії. Народ складається з людей. Отже характер людей є великою вагою. Коли люди не мають гарного характеру, то й народ його не має. Політичні права, хоч би й найбільші, не піднесуть народу, коли його люди зіпсовані. І саме ми пізнаємо правдивий характер народу от хоч би тоді, коли він вибирає своїх заступників (президентів, мерів, депутатів) до якої-небудь установи. Бо ж тоді виходить такий заступник народу, якого вибрала більшість. Складається та більшість із чесних, справедливих громадян, то й вибрані заступники чесні й справедливі, що певно подбають про добро народу. Як же та більшість складається з самих зіпсованих людей, то й вибрані представники такі самі. Отже є правилом: коли люди не мають моралі, то немає моралі і в політиці.

ВПЛИВ МИНУВШИНИ НА СУЧАСНІСТЬ

Народи, як і люди, находять силу й опору в свідомості, що вони нащадки славних предків, що вони спадкоємці їх слави. Коли народ має славну минувшину, яка йому може стати за зразок то це не є малої ваги. Славні події, благородні терпіння й смілі діла мужів минувшини підтримують життя в сучасності й надають йому благородний напрям. Життя народів, як і життя людей, є великим скарбом досвіду. Минувшина вчить синів, у чому батьки помилялися, куди їм треба йти, щоб рідний край став славним і могутнім. Минувшина вчить, як треба любити рідний край.

ЛЮБОВ ДО ВІТЧИЗНИ

Те, що зветься в теперішні часи любов’ю до рідного краю, буває часто лиш облудою. Любов до рідного краю полягає не на пустих словах, а на ділах. Правдиво любить свій рідний край той, хто своєю справедливістю та невсипущою працею підносить добро свого народу; правдиво любить свій рідний край той, хто любить його минувшину, хто шанує великих предків, які не жахалися й страждань, а боронили свою землю, мову й віру до загину; правдиво любить свій рідний край той, хто на кожному кроці старається прислужитися рідному народові, хто при кожній нагоді боронить свій народ і край від ворожої наруги.

КОЛИ НАРОД ВЕЛИКИЙ?

Не той народ великий, що численний та заселяє, великі простори. Народ ізраїльський не був численний, а проте який великий вплив мав він на долю людства! Афіни мали менше мешканців, ніж яке-небудь інше нинішнє столичне місто, а проте як високо стояло там мистецтво, література, філософія й любов до вітчизни! Римська держава була спочатку невелика, а пізніше обійняла весь відомий тоді світ. Що ж була за причина, що як Афіни, так і римська держава впали? Причина ясна. Як афіняни, так і римляни жили спершу чесно, їх ціллю було – служити своїй вітчизні. Коли ж обидва ці народи набули значення, то попали в зіпсуття й їх ціллю стало: жити вигідно і в розкошах. Тоді їх життя було бездільне, за них працювали раби-невільники й їх значення проминуло на все. І так діється завжди. Ліниві народи мусять згинути, а їх місце займають пильні й енергійні.

Одного разу спитав Людовик XIV свого міністра Кольбера, що це за причина, що він, король такої великої держави, як Франція, не в силі перемогти маленької Голландії. На те відповів йому Кольбер: «Пане, сила краю не залежить від його величини, але від характеру його мешканців. А голландці пильні, помірковані, енергійні і це є причиною, що Ваша Величність не може їх перемогти”.

ПОСТІЙНІСТЬ ХАРАКТЕРУ ЛЮДЕЙ ТА ЗНАЧЕННЯ НАРОДУ

Лише той народ сильний і буде сильний, що його люди мають непохитний характер. Без такого характеру людей народ не може існувати, хоч він є багатий і освічений: він стоїть на краю прірви та мусить впасти. Коли народ живе лише сам для себе, коли його ціллю є лише приємно й вигідно жити, то він засуджений на загибель і він певно загине. Де характер народу впаде зі своєї висоти, там треба вважати народ майже пропащим. Коли народ вже не цінить таких якостей як любов, правда, чесність, справедливість, то він не заслуговує на те, щоб жити. І коли в якому краю настав час, де народ так зіпсований багатствами, або так винищений розкошами, або так засліплений партійною боротьбою, що честь, лад, справедливість і довіра видаються йому безвартісними, то там немає іншої ради, як піднести характер людей.

Автор: Семюель Смайлс, перекладено на українську та відредаговано паном Тимощуком.