У нашій минулій статті ми торкнулись такої важливої і глибокої стихії як вода. Сьогодні ж поговоримо про її (води) одвічного супротивника – вогонь. І трохи зігріємось, може.

Справді, не можна собі уявити людину без вогню. Із самих початків людської історії вогонь мав сакральне, священне значення, адже без нього просто неможливо уявити побут первісних людей. Давайте подумки перенесемось у далеке минуле – ви живете не у теплій зручній квартирі, а в холодній сирій печері і треба якось зігрітись (особливо в нічний час), приготувати їжу (якого впольованого ведмедя чи мамонта, бо самими ягодами точно ситий не будеш), та і просто освітити темну печеру. Одним словом вогонь мав не лишень важливе й життєдайне значення, процес його добування носив характер священної містерії, а зберігання – не менш священного обов’язку. І не було в первісному суспільстві злочину більш страшного і святотатственного, ніж втрата вогню (це сьогодні ми маємо сірники, запальнички, а спробуйте но розвести багаття без цього всього).

Цікаво, що пам’ять про святенність вогню глибоко вкорінена у колективне підсвідоме людства і продовжує жити у наш час. Особливо, коли ми йдемо в якийсь похід на природу (чи наші чарівні Карпати) з рюкзаками, палатками, гітарами, або навіть просто їдемо на шашлики у ближній ліс, ми так чи інакше розпалюємо багаття і сидячи колом біля вогню, відчуваємо себе немов первісними людьми , які щойно вполювали ведмедя. І то нічого, що «ведмідь» був куплений у ближньому супермаркеті, а на дворі вже 21-е століття, для нас це не має значення, коли горить вогонь, який точно так само горів і десятки тисяч років тому.

Вогонь – саме те, що об’єднує людей всіх епох, всіх поколінь. І ще кохання. Бо у всі часи люди кохали і палили вогонь, тому й частенько кохання символічно порівнюють з вогнем, пристрасним, палким, таким, що обпікає, або ж лагідним і теплим – зігріваючим. Вогонь зігріває тіло, кохання (і в широкому сенсі любов) зігріває душу, кохання є нашим внутрішніми вогнем, який може й зігріти інших людей (як у гарній пісні Андрія Макаревича «Костер»).

Так само як і вода, вогонь знайшов своє втілення багатьох світових релігіях. Найбільше звичайно у зороастризмі – давній релігії кочових народів середньої Азії. Недарма послідовників цієї релігії ще по іншому називали «вогнепоклонниками». Згодом ці народи прийняли іслам, але незважаючи на це вони й надалі продовжують шанувати особливу велич вогню.

Наші предки, давні слов’яни вірили в очисну силу вогню здатну спалювати в людині всіляку скверну. Саме з цією вірою пов’язаний знайомий всім обряд стрибання через вогонь на Івана-Купала. У християнській традиції з вогнем пов’язане запалення свічок, чиї маленькі вогники символізують душі звернені до Бога – Вселенського Вогню.

І на завершення пропоную послухати ту саму гарну пісню від рок гурту «Машина часу» з дуже філософськими словами, які можна по-різному інтерпретувати. Особисто я думаю, що пісня ця присвячена Ісусу Христу, саме він віддав весь свій вогонь і обігрів всіх нас…

P. S. І ще дуже хочу подякувати Андрію Макаревичу, та іншим відомим російським рок-музикантам: Юрію Шевчуку (рок-група ДДТ), Борису Гребенщікову (рок-група Акварім), Вячеславу Бутусову (рок-група Наутіліус Попмпіліус) за підтримку України у нещодавніх політичних подіях. За нашу і вашу свободу!