Де скарб ваш буде, там і серце буде. (Лука 12:34)

В Єрусалимі мені розповіли про одного поштаря. Той був поставлений складати в мішки листи, а мішки – в просторі приміщення. Листи, хоч і писані на всіх мислимих мовах, мають одну просту адресу: “Єрусалим, Господу Богу”. Їх покладено зберігати вічно. Маючи на увазі, що в будь-який момент пошту можуть затребувати до адресата. Розповіли мені про це в розмові, про таку не відразу збагненну річ, як Божественна присутність. Мій гід Віктор пояснював: Божественна присутність є усюди – і в каменях, і в кожній людині. Але в чомусь (або в комусь) вона проявляється з явною силою, а десь – не проявляється, бо її там мало. Я погоджувався особливо в частині, щодо людини.

Насправді: є музика, або слово поетичне, або витвір який створити людина, здавалося б, не може, настільки вони величні. Але, видно, Бог допомагав геніям долати непереборне. А камені… Що ж в них Божественного, крім того, що Бог їх колись створив?

Проте Віктор наполягав, приводячи в приклад один лише Єрусалим – як субстанцію з каменів і землі. Що змушувало різних по культурі і способу життя людей протягом тисячоліть без кінця відвойовувати один у одного це місто? Яке там у нього стратегічне значення? За свою історію Єрусалим майже сорок раз з боєм переходив від імперії до імперії, від царства до царства. Причому п’ять разів був повністю зруйнований. Інші міста від менших потрясінь зникали з лиця землі. А Єрусалим не тільки живе, а й став за цей час священним місцем чи не для більшої частини людства.

Відповідь одна. Тут, в Єрусалимі та на землі навколо нього, Божественна присутність відчутна як ніде. І це не обман почуттів чи навіювання яке-небудь. Інакше не стало би місто на краю пустелі центром трьох великих релігій. Люди, в Слово яких потім увірували мільйони, самі приходили сюди, щоб саме тут виконати своє призначення на Землі. Невже це випадковість? А ми, прості смертні? Нас, паломників, ніхто сюди навмисне не тягне. З доброї волі їдемо. Чому? Явна Божественна присутність полонить людину, вона дихає глибше, і крокує ширше, і думки просвітлюються і душа очищається.

Напевно, таких милостивих місць на світі багато. Але їх треба шукати. А Святу Землю шукати не треба. Вона всім нам дана від народження. Як друга батьківщина.

Зазвичай християни паломники починають свій шлях по Святій Землі з північної частини Ізраїлю. Там в Галілеї, пройшла більша частина земного служіння Ісуса Христа. Звідти родом більшість його апостолів. Там вони об’єдналися навколо Вчителя.

За якихось пару годин автобус домчить вас з аеропорту в нинішній центр Галілеї – місто Тверію. Воно стоїть прямо на березі озера Кінерет, яке нам звичніше називати по-старому – Галілейським морем. Але навіть якщо вікна вашого номера виходитимуть прямо на море, після прибуття туди ви не станете вдивлятися вдалину, намагаючись побачити Христа, що йде по воді аки по суху.

І ось чому. Головне, що з усією силою відчуваєш, перший раз опинившись в Ізраїлі, це відчуження. Ніщо, повірте, ніщо (!) не буде нагадувати вам про те, що ви опинилися на батьківщині християнства. Усюди буде наступати схід з великим списком його характерних проявів. Потрібно якийсь час, щоб звикнути до цього і, головне, усвідомити для себе дещо.

1. Сьогодні християнство живе в Ізраїлі досить скромними анклавами. Живе, охороняючи Батьківське вогнище, не більше. Ми тут давно вже лише в гостях. Як сини, які приїжджають зі столиці на побувку до батьків: все рідне, але вже тепер без тебе вирішать, як далі життя будувати. Тим більше що Свята Земля свята не тільки для нас. Юдеям вона дорога не менше. І мусульманам теж. Але ті й інші, на відміну від нас, живуть там і як можуть облаштовують її.

2. Християнство з плином століть стало символом і навіть основою західної цивілізації. Без віри в Христа не було б ні Європи, ні Америки. Але за місцем народження – це все-таки східна релігія. Християнську церкву починали побожні євреї – суто східні люди. Східний побут – звичайне місце існування перших християн.

3. І головне. Якщо ви відправляєтеся в Ізраїль подивитися навкруги і помацати руками святині, то може і не варто туди їхати. Навіщо плутати атракціон і досить серйозні речі. Там же не Діснейленд. Якщо ж ваша мета – знайти віру, або зміцнитися в ній, або розібратися в собі наодинці з вічністю, – тоді в дорогу.

Автор: Віталій Абрамов.

P. S. З цієї публікації ми починаємо невеликий пред великодній цикл статей присвячених подорожам по Святій Землі – «Дорогами Спасителя». Протягом наступного тижня разом з вами ми здійснимо віртуальну подорож по місцях, де 2000 років тому ходив Ісус Христос разом зі своїми вірними учнями – апостолами, місцям, що мають величезне значення для всіх віруючих християн.

P. P. S. Духи вещают: А еще при путешествии по святой земле, где когда-то ходили ноги Спасителя, из головы как то сами собой улетучиваются все суетные, земные мысли, и если, скажем, еще в аэропорту вы думали, например, о том, как перечислить деньги с одной карты на другую, то возле Галилейского озера, в Назарете или Иерусалиме они вмиг выветриваются из вашей головы.