З чого почати подорож по Святій Землі? Звичайно, з Капернаума. Адже тут все і починалося. Неподалік у Назареті, Ісус намагався проповідувати, але не вийшло. Там його знали як тесляра, але не Вчителя. І хоча Він вже зробив своє перше чудо, перетворивши воду у вино на весіллі в Кані, чудо це чи то не помітили серед загальних веселощів, чи то не повірили розповідям про нього. «Не буває пророка без пошани, хіба тільки у вітчизні своїй та в домі своєму», – сказав землякам Ісус (Матвій 13:57) і пішов у Наумове село (так з єврейської перекладається слово Капернаум). Він на самоті йшов берегом, побачив рибарів і покликав їх за собою. Ті кинули мережі і пішли.

Сьогодні Капернаум – це кілька невеликих обгороджених ділянок у самого моря, що належать різним християнським конфесіям. Але, судячи з усього, в Христові часи місто тягнулося вздовж берега досить протяжною вузькою смугою.

Зазвичай туристів привозять тільки в одне місце – у будинок апостола Петра і до руїн синагоги, які поруч. Там, звичайно все дуже доглянуте, немов у європейському музеї, біля входу круглий рік цвіте гігантська Бугенвіля. Але навколо є кілька чудових місць, які в первозданному вигляді зберігають пам’ять про Господа.

Церква монахів-францисканців поставлена над каменем, шанованим католиками як місце, де Воскреслий Ісус сказав апостолу Петру: “Паси ягнята Мої”, доручивши йому первосвященство в народжуваній Церкві. Храм стоїть на фундаменті будинку тещі Петра. Поруч зберігся причал, що виходив прямо до води. Може, саме тут виходили на берег після бурі перелякані і захоплені апостоли? Пам’ятаєте? Вони побачили Вчителя, що йде по морю. Подумали, що це привид, «і від страху вони закричали». А він сказав їм: “Не бійтеся”. І навіть дозволив Петру трохи пройти по воді.

Недалеко – інше священне місце. Там Христос нагодував п’ятьма хлібами і двома рибами п’ять тисяч, присутніх, мабуть, на проповіді. За Матвієм, місце це в той час було пустельним. Воно і зараз малолюдно. Берег, величезний камінь – за ним Він сидів. Тут же навіс і колоди замість лавок – це для нас. Думай про своє: навколо літають чайки, а вдалині по гладі озера стелиться вузька смужка світла. Її прозвали “доріжкою Христа”, по ній Він і йшов тоді, напевно.

І ще одне місці в Капернаумі, яке православному християнинові не можна не відвідати. Грецький храм з рожевими банями – церква Святих Апостолів. Вона порівняно нова, і стоїть якось на відшибі. Найкраще вийти до неї по берегу від руїн синагоги. Спочатку ви потрапите буквально в райський сад, за яким гуляють павичі, гігантського виду півні і розгодовані гуси. Ніхто вас не зупинить біля входу – днем тут завжди відкриті двері, а трьох собак, призначених заганяти живність на ввірену територію, недавно вкрали.

– Добрі були й розумні, ось хтось і зазіхнув, – журиться настоятель храму отець Іринарх. Молодий ще чоловік, він єдиний тут служитель. По господарству йому допомагають родичі, а на ньому – сам храм, що став ченцеві в повному розумінні будинком. Грецька православна церква послала його сюди сім років тому. За цей час отець Іринарх упорядкував господарство (зауважимо, що ім’я Іринарх означає “управитель Всесвіту”). І майже повністю провів розпис внутрішніх стін храму. До нього приїжджають художники з ескізами, він погоджується або робить поправки, потім всіляко допомагає їм у працях.

Сюди, слава Богу, туристів цілими автобусами не возять. Тепер мало де на Святій Землі можна побути у тиші і наодинці з собою. А тут можна. О. Іринарх візьме амбарного виду ключі, відкриє ними – спеціально для вас – храм, залишить вас серед ликів святих. Ви запалите свічку, дасте допомогу на храм. Помоліться. А виходячи, присяде під навісом – дивитися на Христову доріжку серед водної гладі. Хто – не хрещений – отець Іринарх охрестить. Ось Свята Земля. Ось Божественна присутність. Ось Ви.

ГАЛІЛЕЙСЬКІ ПАГОРБИ

Навколо Капернаума досить багато місць пов’язаних і ім’ям Господа. По дорозі з Тверії – гай на місці колишнього села Магдани. Тут Ісусу вперше зустрілася в той час ще грішниця Марія Магдалина. Хто знав тоді, що їй судилося першій побачити воскреслого Господа?

Зараз там, де Христос виганяв з неї бісів, стоїть невелика, в чомусь навіть домашня церква Марії Магдалини на Джерелі (поруч дійсно б’є гаряче джерело). Маленька проблема – церква примикає до автотраси, тому ворота перед її територією бувають часто закриті. Стукайте сильніше, монашки відкриють.

На півночі Ізраїлю, в одному з гірських витоків Йордану, збереглися руїни Кейсарії Філіппової. Це місто побудував Філіп, один із спадкоємців Ірода Великого. Кейсарія була в Палестині справжнім римським оплотом. З усіма язичницькими принадами і вадами. Зрозуміло, що Він не міг не прийти сюди проповідувати.

У центральній частині Галілеї, навколо Назарета, є також містечко Кана і велика ділянка розкопок зниклого з лиця землі римського міста Ципори. Там всюди ступала нога Господа: десь він проповідував, десь здійснював чудеса. Загалом, жив серед людей.

Але поки ми ще в Капернаумі – потрібно побувати на Горі Блаженств. По суті, вона не настільки вже й висока, щоб називати її горою. Але в Писанні не пагорби, а гори. У тридцяті роки минулого століття за наказом Беніто Муссоліні вся верхівка була відкуплена італійцями. Зусиллями трудового італійського народу тут з’явився цілий парк – прекрасний і запашний, в центрі якого архітектор Берлучі звів каплицю з балюстрадою. До речі, Берлучі мав щастя (іншими словами не назвеш) побудувати над святими місцями кілька храмів – храм Преображення на горі Фавор, храм Моління про чашу в Гефсиманському саду.

Купол каплиці Блаженств оперізують цитати з Нагірної проповіді, яку, як вважається за традицією – Христос вимовив саме тут. Але на цей рахунок існує і інша думка. У Євангелії від Луки сказано, що Христос зійшов з гори і став на рівному місці перед тим як виголосити проповідь. Та й в Євангелії від Матвія (де Нагірна проповідь викладена найбільш повно) хоч і сказано, що Він зійшов на гору, але яку? Важко уявити, що з висоти, де зараз стоїть каплиця Блаженств, його добре б чули внизу.

– Подивися туди, – запропонував мій гід Віктор. – Бачиш, трохи правіше і трохи нижче пагорб? Швидше за все, Христос розташувався перед проповіддю там – на узвишші, але зовсім поряд з людьми. А тут на горі, Він, як сказано у Луки, молився на самоті.
– Так підемо туди! – Загорівся я.
– Не можна. Цей шматочок землі – приватне володіння. Там поруч старе мусульманське кладовище.

І все-таки наступного ранку, майже на світанку, ми приїхали на місце Нагірної проповіді. Навколо запустіння, якісь іржаві сільгосп знаряддя. Але сонце піднімалося над Галілейським морем, вдалині на хвилях гойдався човен, і тільки пташки щебетали посеред тиші: “Якщо око твоє буде здорове, то й все тіло твоє буде світле” ( Матв. 6:22 ). Не можна побувати в Капернаумі і не піднятися сюди, нехай навіть порушивши (трохи) чиєсь право приватної власності.

Автор: Віталій Абрамов.

P. S. Духи вещают: А еще, наверное, было бы здорово сделать отдельную карту всех христианских святых мест, по которым некогда ходил Иисус и его ученики. Впрочем, такую карту можно было бы сделать не только в Израиле, но и других местах, где также были свои святые люди. Например, в России сразу видна река Кубань на карте, сделанной умельцами из mapsoid.ru, но еще можно было бы помимо чисто географических атрибутов нанести на такую карту и разные метки – памятные места, достопримечательности, древние монастыри, места путешествий разных святых людей. Думаю, такая карта была бы очень ценна.