Ще Фрейд звернув увагу на те, що історії, розказані пацієнтами, не завжди заслуговують повної довіри. Але тут цікаво от що: чому свідомістю пацієнта заволоділа саме ця, а не інша ідея, чому його відвідала саме ця фантазія? Тут і відкривається психоаналітику якась психічна реальність.

Щоб внести ясність в ці дивовижні потоки видінь, Гроф вводить поняття «специфічні констеляції пам’яті» (СКП).

Несвідоме – неосяжний материк, величезний і по суті невичерпний психологічний простір. Але не безформний. У ньому можна виявити деякі стійкі стандарти, що дозволяють зіставити потоки видінь. Вчений виділяє чотири типи міражів, кожен з яких має власні витоки і особливу природу.

Перший пов’язаний з абстрактним або естетичним досвідом даного чоловіка. Наприклад, він бачить незвичайні колірні плями, їх форма і тон міняються, народжуються картини фантастичних і екзотичних ландшафтів, непрохідних джунглів, буйних бамбукових заростей, тропічних островів, сибірської тайги або підводних скупчень водоростей і коралових рифів. Досить часто в його видіннях виникають абстрактні геометричні побудови або архітектурні стандарти, які складають основу всіх динамічних кольорових змін.

Про що свідчать видіння цього типу? Про те, що психологічні стани людини втілюються в естетичних образах. Цей калейдоскоп, хоча ще і не захоплює область несвідомого, сам по собі значний і багатогранний, відображаючи естетичні інтуїції.

Інша група видінь – ті, які відображають конкретний біографічний досвід. Як сказав поет, «це було зі мною …». За формою все це дуже нагадує сновидіння, і образи черпаються в основному зі сфери індивідуального несвідомого. Людина ніби заново проживає деякі події власного життя. Це можуть бути приємні враження дитинства або гіркі почуття, що колись травмували психіку…

Взагалі в процесі психоаналітичних сеансів пацієнти нерідко повертаються в дитинство. Цей тип видінь добре відомий психоаналізу. Вони викликані психодинамічними переживаннями, тобто тими почуттями, які розвиваються, міняють форму, тяжіють до повної реалізації. Химерне сплетіння кохання і ненависті, альтруїзму і егоїзму, співчуття і жорстокості. Картини, народжені у свідомості пацієнта, допомагають зрозуміти природу цих почуттів.

Але ось третій тип видінь не вкладається в рамки усталених поглядів в психології. Відкриття їх природи – свого роду сенсація. Вони розкривають щось несподіване: виявляється, перебування плода в утробі матері пов’язане для немовляти з незгладимими і різнобічними психологічними феноменами. Можна припустити, що перебування дитини в материнському лоні більш насичене і трагедійне, ніж земне буття…

Спробуємо спершу уявити двох близнюків, які мирно ростуть в теплому череві матері. Їх життя тече спокійно. Чи можна уявити світ більш затишний, ідилічний? Спокійний розвиток дитини супроводжується відчуттями безмежності, розслабленості, захищеності. В психоаналітичному сеансі спогади про утробне життя супроводжуються видіннями неба, раю, образами містичного злиття, космічної єдності…

Однак таке існування не вічне. Коли-небудь йому прийде кінець. Що тоді? Викладемо виниклу ситуацію мовою притчі. Припустимо, один з немовлят – віруючий, спадкоємець релігійної традиції, яка підказує йому, що після існування в утробі настане «нове життя». Така віра втішна. Другий немовля – досконалий скептик. Він не може повірити в «нове життя»: тому, чого немає в досвіді, немає місця в його уяві.

Перший брат каже: «Після нашої «смерті» ми опинимося в новому, величезному світі неймовірної краси, де нас чекають незвичайні враження. Ми будемо їсти ротом! Ми зможемо побачити те, що далеко, зможемо почути музику і голоси завдяки вухам, що розташовані у нас по сторонам голови». Скептик відповідає: «Дурниця. Ти хочеш знайти щось, що заглушило б твій страх смерті. Іншого світу для нас немає. Наш світ завалиться, а ми будемо віддані забуттю». Раптово води чрева скипають. Черево здригається. Розверзається пекло – удари, біль, страшні конвульсії, кружляння, поштовхи.

Віруючий брат поспішає назустріч новому досвіду і зникає в темному тунелі. Вибравшись з утроби, він виявляється зовні, він існує. Інший брат в жаху намагається втриматися. Він вражений тим, що трапилося, він сумує. Раптом він чує льодовий душу крик, а потім – безліч криків з темряви, потім настає тиша. «Ось жахливий кінець! – Вигукує він. – Все так, як я і передбачав».

Народження за своїми глибинним проявам виявляється типологічно близьким смерті – в цьому полягає одне з грандіозних відкриттів сучасної психології. Плід виходить з лона матері. Розриваються всі колишні біологічні зв’язки. Народження, стало бути, виявляється критичним моментом людського буття. В результаті емоційного і фізичного зіткнення зі смертю в психіці плода відбуваються глибокі зміни: виникає почуття страху, небезпеки для життя, хоча джерело загрози поки неясне; в глибинах підсвідомості закладаються архетипічні образи: скажімо, міраж печі, виру, який захоплює в свої безодні; образ чудовиська, дракона, що заковтує здобич. Ці стани і фіксуються в досвіді галюцинаторних видінь, коли людина стає вже дорослою.

У містичній духовної традиції їм відповідає така символіка, як загублений рай, падіння ангела, сходження в підземне царство, в гроти, блукання в лабіринтах. Плоду належить з’явитися на світло. Але він ще бореться за своє існування в материнському лоні. Народжуються величезні потоки енергії. В глибинах психіки виникають символічні образи вулканів, штормів, стихійних потрясінь, смерчів… Цьому стану відповідають архетипічні теми – сцени судного дня, схлести героїв, титанів. Міфологічні образи і космічні сутички за участю демонів, ангелів, богів.

Наближається остання, заключна стадія пологів. Після гострого болю і напруги настає мить повного розслаблення. Морок змінюється сліпучим світлом. Перерізана пуповина, і людина починає самостійне існування. Здавалося б, у цій стадії всі архетипічні образи повинні зникнути – тепер виникає індивідуальне буття. Але саме в цей момент матриця пам’яті заповнюється символікою.

Стало бути, Гроф і його колеги натрапили на здатність людини «подорожувати» по зонах своєї психіки, викликати з глибин підсвідомого образи прожитого життя. Але саме вражаюче – людина, виявляється, може, «звернувши час назад», повернутися до таємниці свого народження, дійти до витоків своєї психіки, її перших проявів. Більш того, вона здатна викликати в пам’яті картину пришестя на цей світ і пережити ефект смерті, який передував новому тілесному втіленню.

Тепер, нарешті, останній тип видінь, як він описаний Грофом. В психоаналітичному сеансі чоловік бачить картини, які взагалі не мають ніякого відношення до його власного досвіду. Від чого він згадує себе вершником монгольської кінноти, рабом на галері, австралійським мисливцем, іспанським грандом? Цей досвід скоріше можна назвати трансперсональним, тобто таким, що належать до сукупного вселюдського надбання.

Що ж, сучасні експерименти підтверджують давню ідею метемпсихозу, концепцію перевтілення душ? Гроф і його послідовники залишають це питання відкритим. Вони не стверджують, що людина багато разів, в різних втіленнях, являється в цей світ. Задача вчених саме в тому, щоб накопичити матеріал для радикальних висновків. Однак безсумнівно, що в ідеї метемпсихозу виражене уявлення про єдність всього сущого.

В експериментах Грофа людина згадує епізоди з життя своїх предків і навіть бачить образи з області расового або колективного несвідомого. В деяких випадках вона ідентифікує себе з різними тваринами, виходячи за рамки специфічно людського досвіду, і зливається зі свідомістю тварин, рослин, мінералів.

Багато пацієнтів відчувають себе переслідуваними жертвами – в’язнями інквізиції, концтаборів, нещасними, що опинилися в епіцентрі землетрусу. Матриці пам’яті відтворюють середньовічні битви, хрестові походи, битви на барикадах, революції проти тиранії, битви з морськими чудовиськами. Частіше за інших виникають релігійні сцени – видіння в дусі Старого заповіту.

Роботи Грофа роблять величезний вплив на сучасну наукову парадигму. Наведемо такий приклад. В психоаналітичному сеансі жінка несподівано згадує себе єгиптянкою. Вона починає говорити на найдавнішій мові. Фахівці фіксують: це дійсно втрачена гілка мови, якою користувалися ще до спорудження пірамід. Як поставитися до цього знання? З одного боку, з відомою настороженістю, адже воно отримано нетрадиційним шляхом. Але з іншого – людина здатна воскресити давно забуте, стерте навіть з історії. Вона немов живий нерв сущого, чутлива мембрана універсуму.

Можна вказати на глибоку єдність всього живого на Землі. Зв’язок між рослинами, тваринами, людьми виявляється, судячи з усього, набагато більш нерозривний, ніж це уявлялося традиційній науці. Всі відчувають, що істоти на Землі скріплені якимись незримими узами. Але місце людини в цьому багатоликому світі, безсумнівно, особливе і таємниче.

Автор: П. Гуревич.

P. S. Да, как видим согласно теории Станислава Грофа рождение человека и его перинатальные переживания имеют порой просто таки огромное значение. Поэтому порой даже консультация гинеколога перед родами может быть очень важной и иметь влиянии на дальнейшую судьбу вашего ребенка.