Поки що ми знайомили читачів (в минулій статті) із загальними міркуваннями про походження вампіричних сюжетів. Але це лише далекі підходи до пояснення тієї дивної популярності, яку придбала тема вампірів у сучасній культурі. Її не можна скільки-небудь переконливо прояснити, не проникнувши в іншу, менш досліджену.

Мова йде про вплив таємних організацій і ініціатичних товариств на наш сьогоднішній світ. Зараз майже загальновідомо, що таємні ордени і містичні спільноти грали величезну роль в житті традиційних цивілізацій. Суфійські братства (тарікати) і лицарські ордени, наприклад, багато в чому визначали середньовічну східну і європейську політику. У Новий час, звичайно, багато чого змінилося, і раціональні закони помітно потіснили «пережитки темних епох» … І все-таки, все-таки… Залишимо осторонь езотеризм, його вплив на політику – проблема туманна, а от вплив ініціатичних організацій на сучасну культуру цілком помітний. Безсумнівно, містичний фактор грав дуже істотну роль в естетичному і духовному формуванні багатьох діячів культури, навіть таких, як засновники жанру суто сучасного реалістичного роману Бальзак і Золя: вони пережили захоплення езотеризмом, перебували в таємних організаціях. Що ж говорити про символістів, декадентів, романтиків і т. п., чия творчість без врахування містицизму взагалі не піддається ніякій мало-мальськи прийнятній розшифровці?

Випадок з вампірами не є винятком в цьому ряду. Автор найбільш відомої версії «Дракули» Брем Стокер був членом вельми цікавої магічної організації «Золота Зоря» («Golden Dawn»), заснованої англійськими розенкрейцерами і масонами вищих ступенів спеціально для занять оперативною магією і вивчення найнебезпечніших і могутніх сторін західного езотеризму. У цій організації складалися такі відомі люди, як магнат і гіпнотизер Самуїл Ладдел Мазері, знаменитий поет Вільям Батлер Йетс, пасіонарія ірландських сепаратистів Мод Гонн, сестра філософа Анрі Бергсона – Мойна, популярний англійський письменник Буллвер-Літтон, зловісний чорний окультист Алістер Кроулі… так чи інакше, ця організація та її члени величезною мірою вплинули на сучасну західну культуру, зумовивши багато її центральних тем, аж до сьогоднішнього дня.

Від концентрованого і оперативно-магічного середовища «Золотої Зорі» вплив поширювався на відомих діячів культури в більш розбавленому вигляді, а ті, в свою чергу, робили надбанням широких мас певні теми і сюжети, їх підхоплювала армія літературних посередностей, тиражувала їх у безлічі варіантів. «Золота Зоря» активно взаємодіяла з іншими окультистськими організаціями – «Храмом Східних тамплієрів», «Ланцюгом Міріам», з масонами, герметиками, теософами, антропософами. І всі вони в тій чи іншій мірі також передавали імпульси художній богемі і науковій еліті (в першу чергу гуманітарній), що традиційно тяжіє до світу дивного, незвичайного, гротескного.

Думаю, сам факт членства автора «Дракули» в «Золотій Зорі» у вищій мірі виразний і показовий, тим більше що в рамках самої «Золотої Зорі» практикувалися ритуали, пов’язані з «магією крові» і переходом в проміжний «зоряний» світ. Крім того, активно досліджувалися і стародавні солярні містерії і ритуали. До речі, глава ордена Мазері звинувачувався саме в прямому вампіризмі, якому він і його дружина (та ж Мойна Бергсон) піддали легковірного профана, що захопився привабливими навчаннями «Золотої Зорі».

Або такий приклад. Деякий час тому був досить популярний фільм за участю знаменитого співака і актора Девіда Боуї, присвячений тій же темі вампірів, – «Голод». Там пара вампірів представлена у вельми привабливому світлі – як вид істот, що стоять на вищому щаблі розвитку, ніж все інше людство. Дивовижні дві деталі: героїню звали Міріам; сам Девід Боуї належить до езотеричної організації «Храм Східних тамплієрів», перетвореної в 20-і роки самим Алістером Кроулі, вихідцем з тієї ж «Золотої Зорі». А «Міріам» – назва іншого, схожого структурно, ініціатичного ордена на чолі з італійцем Джуліано Креммерцем, якому нерідко дорікають у використанні дуже небезпечних магічних практик, досить близьких до вампіризму. Якийсь езотерик, що пише під псевдонімом Олександр де Данна (у минулому член ордена «Ланцюг Міріам», але пізніше перейшов в езотеричне католицтво), повідомляв, що послідовники Креммерца стверджують, що після смерті його тіло було викрадено якимись «братами» і «повернуто до життя».

Зараз у все це, природно, віриться насилу. Якби автор цих рядків не був знайомий з деякими персонажами, що мають відношення до даної теми (з тим, наприклад, хто називає себе Олександром де Даннаном, з письменником-езотериком Жаном Пеевулеско, вихідцем саме з Трансільванії, ще рядом досить несподіваних фігур…), то і сам би нічого, крім скепсису, швидше за все не відчував.

Цікаво, що дія роману Б. Стокера «Дракула» починається в мюнхенському готелі «Чотири сезони». По якомусь збігу саме там дещо пізніше влаштується тривожно відоме «Суспільство Туле» барона Зебботтендорфа, філією якого стала зловісна «Націонал-соціалістична партія Німеччини». Тема «крові», подолання «порога смерті» буде займати нацистських езотериків не менше, аніж магів «Золотої Зорі», не кажучи вже про древні ритуали, пов’язані з Сонцем, і легенди про «сонячну людину».

Чи не ховається за легендою про Дракулу – крім архетипів – якась більш конкретна і більше жахлива реальність? Якась грізна таємниця, яку неможливо розкрити? Наважимося поставити небезпечне питання: а може бути, ця тема – про вампірів – не є лише сукупність символічних образів найдавніших міфів?

Граф Дракула, «Орден Зеленого Дракона», загадкові окультні інститути, що володіють дивною владою над умами і душами наших сучасників, захоплюючи їх страшними сюжетами…

Після нашого побіжного огляду вампіричної теми, щонайменше, можна сказати точно: інтерес до неї в сучасній масовій культурі далеко не вичерпаний. Тут говорилося про декілька аспектів цього явища. Зробити остаточний висновок про вирішальне значення того чи іншого з них представляється скрутним. Тим не менш, спробую перерахувати деякі гіпотези про причини екстравагантної популярності вампіризму в наші дні. Вони, власне, випливають із зробленого огляду, але на жодній з них я не наполягаю.

Отже. Найдавніші культові і ритуальні уявлення про смерть і відродження Сонця в точці нижнього сонцестояння не стерлись остаточно в людському несвідомому, ставши тим, що Карл Густав Юнг називає «архетипом», стійким елементом «колективного несвідомого». З ними, безсумнівно, пов’язаний сюжет про вампірів. Як і всі витіснення на периферію свідомості архаїчні мотиви, солярний міф придбав поступово зловісний, страхітливий характер, обріс безліччю страшних деталей і тривожних подробиць.

У міру того як християнство втрачало свій магічний вимір, живу містику реального перетворення (як це було в середньовіччі), найважливіший сакральний сюжет (Смерть і Воскресіння, куштування Крові Сина Людського, що дає безсмертя і т. д.) роздвоївся: церковні таїнства стали трактуватися підспудно тільки як етична алегорія і нагадування про історичну канву приходу Спасителя, а магічна сторона відокремилася. І в підсумку захисника християнства і румунського патріота Влада Цепеша легенди перетворили на страшного вампіра Дракулу.

Вампіризм – це реально існуюча аномалія, пов’язана з біологічною дегенерацією або сексуальними збоченнями, отже, популярність міфів про вампірів відображає накопичені в психіці сучасної людини відхилення і перверсії. Ця гіпотеза, однак, через «психологію глибин» Юнга змикається з теорією про «колективне несвідоме», так як, згідно цієї «психології глибин», всі людські перверсії і комплекси, а також сновидіння і душевні захворювання – не що інше, як голос архаїчних уявлень про світ і природу, проте в силу культурних причин голос цей неможливо розшифрувати більш безсонною свідомістю. Тут тема веде в іншу область – в сферу полеміки про природу «статевих перверсій», що лежить за рамками нашого підходу.

Вампірична тематика, як і інші розхожі сценарії фільмів жахів і чорної літератури, має свою мету: зміцнити в людях віру в надприродне, якої так бракує в сучасному житті. Це може давати і позитивний ефект: людина згадує, що є області, де з силами зла та темряви може впоратися тільки духовна зброя – сила хреста і чистота молитви. Не дивно, якщо з’ясується, що за певними сюжетами і художніми творами цього жанру виявиться слід, що веде до єзуїтів або до ще більш конспіруючих ідеологічних відділів Ватикану. Чи випадково автор роману «Екзорцист» (виганяючий диявола), за яким був поставлений один з відомих фільмів жахів, Вільям Пітер є провідним активістом єзуїтського ордену в США?

Наостанок зовсім «дивна» гіпотеза. Існує специфічна окультна традиція, що практикувала вампіризм на підставі особливої темної доктрини. Носії цієї традиції володіють особливою паранормальною могутністю і здатні впливати на різні – і в першу чергу культурні – процеси в цивілізації. Вони хотіли б зробити міф про вампірів банальним, щоб ця тема стала звичною, відомою і не такою вже страшною. Відомо, що людина набагато спокійніше переносить патологію в тому випадку коли вона стає для неї буденною. Це добре видно в зонах затяжних військових конфліктів: місцеве населення настільки звикає до смерті, зґвалтувань, мародерства навколо, що вважає це цілком «нормальним»…

Може бути, вірна якась одна з цих гіпотез. Може бути, дві-три одночасно… А може бути, і всі разом.

Автор: Олександр Дугін.