У тому, що кохання – почуття вселенське і загальне, напевно, не сумнівається ніхто з читачів. Але в чому ж все-таки специфіка чоловічого та жіночого кохання? Початкова сутність чоловічого і жіночого – однієї природи. «Сонячна» спрямованість чоловіка не суперечить жіночій «місячності». До того ж «місячність» подієва в деякому розумінні, а тому є причиною «сонячного» буття, як і будь-якого іншого. Однак на нинішній стадії розвитку людства жіноча «місячність» – земна і навіть підземна, незряча, як мешканці печер, – вже вичерпана. Жінка все помітніше повертається до світлового чоловічого начала і навіть може на цьому шляху випередити чоловіка, бо він, хоч і більш звичний до сонячного світла, слабкіше розрізняє те, що складає сутність світла.

Втім, «сонячність» і «місячність» – це категорії, якими важко користуватися в повсякденному житті. Тут вони обертаються відмінностями набагато більш конкретними. Прийнято вважати, що чоловіче кохання як би часткове і не захоплює істоту людини, тоді як жіноче більш цілісно. Бердяєв, наприклад, вважав, що жінка в коханні робиться одержимою – а тому просто небезпечною… Мабуть, у цьому є своя правда. І причина жіночої «одержимості» в коханні полягає в непереборному прагненні возз’єднатися з чоловічим началом, якого жінці так бракує. Адже вона глибше, ніж чоловік, пішла в стихію матерії, і повернення можливе тільки через чоловічий початок.

Ну а що ж чоловік? Він за своєю природою не тільки далі відстоїть від матеріальної стихії; він ще й більшою мірою андрогін, бо в ньому при «падінні у браму статі» залишилося більше жіночої природи, ніж у жінки – чоловічої. І не жінка небезпечна в коханні; небезпека найчастіше загрожує самій жінці.

Близькість до матеріальної стихії в чомусь пояснює жіночу чарівність, невимовну магію жіночого кохання, її приголомшливу багатоликість. Втім, тут же коріння і жіночої брехливості… Філософи минулого століття схильні пояснювати жіночу брехню потребою в самозахисті від історичного безправ’я жінки. Навряд чи можна цілком з цим погодитися: пластичність жіночого характеру проявляється просто в силу стихійності жіночої суті.

Може бути, ми краще зрозуміємо своєрідність чоловічого та жіночого кохання, якщо звернемося до того, що виходить в союзі двох? Мабуть, тут відкривається більш глибокий пласт своєрідного посвячення. Адже ще отець Сергій Булгаков казав, що «повний образ людини є чоловік і жінка в з’єднанні, в духовно-тілесному шлюбі». Можливо, «в надрах духу» людина і залишається двостатевою, тому що в кожному з нас химерно і своєрідно поєднуються чоловіче і жіноче. Але якщо навіть сприймати один одного тільки як чоловіка і дружину, як істот одностатевих, адже і в цьому випадку наш союз дає цілком певний результат – дітей, «вершину кохання», за словами відомої пісні.

Що таке дитина? Це творіння. Значить, і «врата статі» таять у собі розгадку творчості. І тут знову доречно згадати космічні, небесні уподібнення статей, з яких ми почали цю бесіду. Чоловіче начало по своїй суті сонячне і геніальне; воно здатне породити творчий імпульс, здатне споглядати ідеї і таїнства Душі Світу. Але чоловік всього лише починає творче діяння; творіння завершується, здійснюється темним, підземним жіночим началом, материнським лоном Землі-Матінки (або дружини-матері, якщо мова йде про творіння дитяти).

Що ж виходить: «сонячний» чоловік геніальний (в ідеалі, звичайно), а жінка, виходить, генієм в принципі обділена? Ні. Я знову дозволю собі апелювати до авторитету Сергія Булгакова, який вважав, що творчість являє собою «схрещення двох начал, геніальності і талановитості». Так, чоловік геніальний і духовний, у творчості він глибоко великий; однак жінці притаманна не менш важлива властивість – талановитість, сприймаючий початок. Якщо чоловік – дух, то жінка – це душа.

Але якщо чоловічий геній настільки самобутній, то виходить, що жіноча талановитість, здатність до «духовного виношування» приречена доводити до досконалості чужий, сторонній по відношенню до неї імпульс… Висновок сумний і далеко не безперечний. Звернемося хоча б до музичної творчості: нерідко самий банальний мотив може отримати геніальний розвиток, а буває і навпаки – багатообіцяюча тема буквально тоне в незграбно-бездарному відтворенні.

Так ось: насмілюся припустити, що імпульс творчого розвитку дає саме жіноче начало – не конкретна жінка, яка може бути і брехливою, і дурною, але саме жіноче начало. Адже деякі геніальні творці в історії світової культури взагалі не переживали видимої любовної драми, але й в їхній творчості відверто звучить мотив п’янкої, високої Жіночності. Наприклад, самобутній геній преподобного Андрія Рубльова – це явище глибинної внутрішньої андрогінності, по суті, майже вже створеної цілісної Людини, коли початкове, райське, чоловіче та жіноче чудесним чином злито в одній зримій оболонці іконного образу.

Значить, і жінка як носій справжньої жіночності може вказувати шлях до справжнього Андрогіна. Головне на цьому шляху – не розгубити, а примножити гідності тої й іншої статі. Звичайно, легко сказати, та важко зробити: примножити ініціативу, логіку, діяльну силу чоловіка і мудру самовіддачу жінки, сповненої простоти і чистоти. На цьому шляху неминучі і «перехльости»: поява мужоподібних жінок – таких же відразливих, як жоноподібний чоловік. Тому мають рацію ті, хто виступає проти уявної рівності статей. Так, така рівність може бути тільки уявно. і ніякою іншою. І ще принизливою, бо веде до наруги над жіночністю.

Автор: А. Ширялін.

P. S. Духи вещают: А еще часто любовь и любовные переживания стают темой гороскопов, согласно которым многие люди стремятся найти себе максимально подходящего партнера. Вот даже снимают специальные любовные видео гороскопы на 2015 год, которые советуют как вести себя в любовных отношениях людям, рожденным под тем или иным знаком зодиака.