Біблія не може залишити байдужим. Над нею молилися і клялися, плакали і сміялися, філософствували та іронізували. В. Ахрамович пропонує свій погляд на древній текст, стверджуючи, що все те, з чим ми зустрічаємося в Книзі книг, приховано присутнє у кожному з нас. Приймаємо ми таке трактування чи ні – знайомі з дитинства образи Біблії волають до нас з глибин підсвідомості. Бути може, в кожному з нас дійсно закодована вся Священна історія? Важко припустити, що в світі є щось важливіше, ніж таємниця буття людської душі. І в надрах її – болото несповідимого, і виростає там очерет намірів, і покрита вона тінню. Бегемот царює в душі моїй. Їх Величність «б’гемах» (в давньоєврейській мові немає слова «бегемот» в однині)…

Книга Іова знайомить нас з історією колись багатого праведного сім’янина по імені Іов. Попущенням Творця Іов позбавляється майна, здоров’я, сім’ї. Але зберігає, проте, надію і вірність Всевишньому. При першому прочитанні тексту думки накочують, як смуги туману, і почуття коливаються, повисаючи і не оформлюючись. При другому прочитанні виникає співчуття до Йова, жалюгідного, нужденного, хворого, перед яким Творець неба і землі похваляється улюбленою іграшкою – бегемотом. Виникає відчуття, що бегемот – міра всіх речей, що докір Іову лише на тому й будується, що Іов – не бегемот:

«Ось, бегемот, що його Я створив, як тебе,
він їсть траву, як віл;
ось, сила його в його стегнах, його
ж міцність у м’язах його живота
повертає хвостом своїм, як кедром;
жили ж його на стегнах переплетені;
ноги у нього, як мідні труби;
кістки у нього, як залізні прути;
це – Божі дороги;
тільки що створив його може
наблизити до нього меча;
гори приносять поживу йому,
і там грається вся звірина польова;
він лягає під тінистими деревами,
під покровом очерету й болота;
тінисті дерева покривають його своєю тінню;
тополі оточують його;
ось, він п’є з річки і не поспішає;
безпечний, хоча б Йордан
пащу впливав.
Чи візьме хто в очі його
і проколе йому ніс багром?»(Іов 40,10-19)

Ми не можемо знати, що насправді сказав Бог Іову. У наших руках тільки текст переписувачів і перекладачів. У давньоєврейській мові не було виразних голосних букв і буква дорівнювала числу. Його можна було перераховувати і перечитувати. І навіть тепер у канонічному тексті Біблії є багато неясностей. Тим не менш, в монолозі Творця про бегемота – глибокий прихований сенс. Іов спочатку постає перед нами домовитим благочестивим господарем. У нього все є: господарство, здоров’я, сім’я, праведність. Господь через сатану вирішив випробувати відданість Іова Творцю – і пішли багатство, здоров’я, сім’я. І заремствував Іов. І Господь явив Себе Йову, щоб наставити його.

Він вказує нещасному на бегемота, який у своїй невибагливості зберігає міць свою, бегемотова сила – в безтурботності його. Бегемот – архетип благополуччя. Творець неба і землі навчає зберігати в собі бегемота, що покривається тінню безтурботності, пасеться в болоті надр душі моєї, ховається в очереті що не належить мені… Воістину несповідимі шляхи Господні.

Автор: В. Ахрамович.