Мені здавалося, поки я не побував в містечку Брін Атін, неподалік від Філадельфії, що величні собори, що нагадують про зліт архітектурного мистецтва в Середньовіччі, можна побачити тільки в Європі. Але виявилося, що є вони і в Новому Світі. Брін-Атінський собор, про який хочу розповісти, – загальновизнана національна пам’ятка Америки. Подивитися на нього з’їжджаються туристи з усього світу.

Брін Атін – місце на рідкість мальовниче. Навколо, по схилах пологих пагорбів, – розкішний трав’яний килим з рядами акуратно підстрижених кущів, всюди могутні тополі і клени, далекі ліси облямовують горизонт, а серед всієї цієї зелені видніються добротні особняки з чорними і червоними черепичними дахами. І над цим мирним, благодатним пейзажем височіє значна і в той же час граціозна споруда з сірувато-бежевого граніту, побачивши яку починаєш відчувати, що ж таке гармонія природи і цивілізації, матерії і духу. Таке не виникає випадково, але створюється, як раніше говорили – «будується», довгою та кропіткою роботою людського духу. Справжній витік цієї гармонії, її сенс і життя – загальна, соборна воля людей, що живуть тут. Бо Брін-Атынський собор – не музейна реліквія. Тут йдуть богослужіння місцевої громади Церкви Нового Єрусалиму. (А ще частенько різні туристи фотографують цей дивовижний собор на свої iphone, через які тепер на диво зручно робити фотографії).

Члени цієї громади – послідовники знаменитого шведського богослова, містика, вченого Емануеля Сведенборга (1688-1772). За життя Сведенборг прославився в основному своїм даром ясновидіння. Сам він, втім, не вважав себе ні пророком, ні святим, але був впевнений, що Господь дав йому нове одкровення християнської віри, і це одкровення він передає людям у своєму тлумаченні Біблії. Головне, що відкрилося Сведенборгу, – людина повинна сама, душею осягнути заповіді Христа, вона сама відповідальна за свою долю. За Сведенборгом, люди самі вибирають дорогу – в рай чи пекло, гідність ж кожної особистості визначається єдино щирістю її служіння Богу.

Емануель Сведенборг.

Церква Нового Єрусалиму не відносить себе до жодної з існуючих християнських конфесій. Члени її не схильні до активної місіонерської діяльності, це суперечило б суті навчання Сведенборга: кожен добровільно і вільно шукає істину, внутрішньо осягаючи Христову правду. У той же час, дотримуючись запропонованого Сведенборгом методу символічної інтерпретації Святого Письма, вона не відкидає ніяких форм історичного християнства. Можливо, тому не в останню чергу послідовники його вчення вирішили втілити неминущу і вселенську істину християнського вчення в архітектурі середньовічного собору. Його архітектор Раймонд Піткейрн прагнув у своєму творі показати загальність божественної істини. Будівництво собору розпочалося в 1913 році. До цього часу жителі Брін Атіна були настільки байдужі до зовнішніх форм благочестя, що влаштовували богослужіння в коморі.

Дорога до західного портика собору веде вгору по схилу пагорба. Ось і вхід до храму, традиційно трьохарочний; над входом – парапет і велике готичне вікно в п’ять прорізів, а за ним спрямована в небо висока вежа – знак найвищого здіймання духу, якого досягає один лише Христос, Йому і присвячений храм. На карнизі вежі, вже майже невидимі з землі, викладені слова з Одкровення Іоанна: Ісусу Христу слава і влада на віки віків. Ото Він із хмарами, і побачить Його кожне око. Він є Альфа і Омега, початок і кінець, Який є, і був, і Хто має прийти, Вседержитель.

Головна думка, яку хотіли втілити в соборі його творці, – цілісність буття і людського світосприйняття. На те він і собор, щоб збирати собою і в собі все суще. Але гідно збирання і здатне до нього лише те, що відзначено печаткою органічної, справжньої живої повноти. З усіх живих істот тільки людина здатна свідчити про цю життєву повноту всіх речей. Сведенборг проповідував древнє містичне вчення про Велику, або граничну, Людину – Maximus Homo, – яка присутня в невичерпному розмаїтті світу, в незліченних зв’язках між речами. Символіка Брін-Атінського собору висловлює цю ідею внутрішнього і безмежного єднання людини і світу.

Виростання живого плоду, багатоскладність зав’язі життя, творча метаморфоза у всіх її незліченних явищах – ось головна тема, головна властивість і композиції собору, і його оздоблення. Кожен житель Брін Атіна знає, що жодна деталь собору до останньої дверної ручки або скельця в мозаїці не повторює іншу. Кожна частинка собору зроблено рукою турботливого майстра і існує в єдиному екземплярі. Послідовники Сведенборга вважають, що тільки нескінченно різноманітний світ і є справді людський. Навпаки: світ, зведений до однаковості «загальних законів», наскрізь нелюдський, нехай його робить таким людський розум.

Але в просторі собору – соборному, збірному просторі! – присутній і свій порядок, своя співмірність. Вони виражаються тут числами «три» і «дванадцять», які, згідно Сведенборга, символізують божественну повноту буття і саму ідею соборності світу.

У соборі три частини: неф, вівтар і святилище, які відповідають трьом рівням, трьом станам людського буття: тілу (неф), розуму (вівтар) і душі (святилище). І у вівтарі – три плану, відокремлені один від одного трьома ступенями. У центрі вівтаря, на підвищенні, до якого ведуть три ступені, лежить завжди розкрита Біблія – головна святиня сведенборгського храму.

Церковний переказ, що несе людям Боже слово, відображений в образах з кольорової мозаїки високих готичних вікон. У західному вікні зображені п’ять історичних станів Церкви: ми бачимо тут Адама – уособлення первозданної, «райської» Церкви, Ноя, Авраама і апостола Іоанна (уособлює історичне християнство); п’яте – і центральне – місце відведено «Жене, одягненої в сонце», – Вона символізує Церкву Нового Єрусалиму. У бокових вікнах собору (всього їх шість) зображені шість в’їздів Христа в Єрусалим. А в вівтарному вікні – Ісус Христос в оточенні дванадцяти апостолів. Мозаїки радують погляд прозорими, чистими квітами. Виготовлені вони європейськими майстрами в спеціально збудованих склодувних майстернях.

Опис всіх чудес собору та його досконалостей – не є пізнання таємниці собору. Таке пізнання вимагає довгої учнівської смиренності перед витоком Краси і Сенсу життя. Але саме споглядання цього створення майстрів народжує в душі чисту радість свята. Якісь випадкові відкриття дають побачити щось важливе в житті. Мені розповідали, що в роки будівництва собору жителі Брін Атіна, відпускаючи дітей погуляти, просили їх приносити в будинок гарні камінчики, які попадуться їм на очі. Всі ці дитячі дари знайшли своє місце в підлоговій мозаїці собору.

Багато чого ще можна розповісти про символіку головного храму Церкви Нового Єрусалиму. Але й то правда, що ніякими словами не вичерпати таємницю собору та соборного життя. Важливо лише побачити в Брін-Атінському соборі вісника незбагненної повноти буття, єдності уяви та досвіду, Неба і Землі.

Автор: Володимир Малявін.