Нещодавно гойдаючись по хвилях всесвітнього інформаційного океану мережі Інтернет, зустрівся з одним сайтом, який трохи привернув мою увагу: знайомтесь проект “Інквізиція сайтів”. Сам себе він ще позиціонує як перший аналітичний каталог магічних та езотеричних сайтів. Головна його ідея в наступному: в мережі розвелось сила силенна різних сайтів езотеричної та магічної тематики. Однак насправді багато таких сайтів низької якості, бо пишуть про всякі привороти, гадання, порчі, окультизм, викликання духів, тощо. Інтернет перебуває в глибокому середньовіччі. А раз так, то й час створити інквізицію.

Як на мене, то така назва сайту хоч і харизматична, але віддає деяким душком. Трішки історії: інквізиція – трибунал католицької церкви створений в епоху середньовіччя для боротьби зі всіма, хто думав не так, як думала офіційна католицька церква. Людей, які думали не так, називали єретиками, вони й були головними ворогами “святої” інквізиції. Остання дуже любила їх публічно підсмажити на вогнищі. Така процедура називалась – аутодафе. Серед відомих людей, які свого часу зазнавали переслідувань інквізиції були такі талановиті вчені як Галілео Галілей, Миколай Коперник, Джордано Бруно. Поруч з людьми інквізиція любила спалювати книжки, та завжди була непримиримим ворогом книгодрукування та просвітництва.

Довгий час інквізицію очолював католицький орден монахів-домініканців відомий своїм релігійним фанатизмом. Символом цього ордену є пес зі смолоскипом у зубах, через що домініканців називали – “пси Господні”.

У 20-му столітті Папа Римський Іоанн Павло другий (Кароль Войтила) офіційно вибачився від імені католицької церкви за діяльність інквізиції у середньовіччя.

А давайте тепер пофантазуємо якби у середні віки був Інтернет (Чи справжня інквізиція збереглась по 21 століття). Якою була б її діяльність. Може на сайти, зловлені інквізиторами на єресі накладався б урочистий бан. Та з по життєвим відлученням від Інтернету модераторів. Або може навіть провели б кілька публічних спалень (аутодафе) комп’ютерних серверів з єретичною інформацією (щоб іншим страшно було).

Однак сайт, що надихнув мене на цю статтю (незважаючи на страшну назву) не такий. Він добрий. Собі тихо мирно робить огляди всяких езотеричних ресурсів та виносить вироки: цей сайт в пічку одразу, цей просто на смітник, а цей – тихе болото, а ось цей – нічого так сайт. Отож і я вирішив подати свій сайт на огляд її величності – віртуальної інквізиції.

Інквізиція не змусила себе довго чекати і ось вирок: сайт он-лайну журналу “Пробудження” потрапив у категорію “той, що подає надію”, що не так вже й погано. Отака вона лояльна – віртуальна інквізиція. Сам огляд можна поглянути тут. Правда чомусь на заголовку до огляду було написано “Велике пробудження Кулху”. Тепер думаю до чого там Кулху……

Кулху відомий багатьом шанувальникам рок-музики по пісні групи Металіка – The Call of Ktulu. (Поклик Кулху).
Кулху з міфології то таке страшне чудовисько, чи то велетенський восьминіг, чи то дракон, живе десь глибоко під водою. Кажуть навіть, що він інопланетного походження. Скоріше за все, Кулху – плід фантазії англійського письменника Говарда Лавкрафта, який писав про нього у своїх художніх книжках. (Взагалі Лавкрафт писав свої книжки у стилі “жахи”, багато фільмів жахів було знято саме по мотивам його книг).

P. S. Фотографія символу домініканського ордену взята з зображення на фасаді львівського Домініканського собору.