“Життя це театр, а ми актори”
Вільям Шекспір.

Таки правий дідусь Шекспір, всі ми з вами актори цікавої п’єси під назвою життя. Кожен з нас виступає у головній ролі самого себе. І саме тому велике мистецтво театру є таким цікавим і захоплюючим. Театральна сцена, гра акторів – це ніщо інше, як наше життя в мініатюрі, коли на протязі вистави тривалістю в дві години подекуди разом з акторами переживаємо ціле життя, злети і падіння, кохання, інтриги, радість, сум, трагедію, комедію, драму.

Коли на початку 20-го століття було винайдено кінематограф, та з’явились перші фільми, багато хто пророкував театру смерть і заміну його телебаченням. Однак на щастя цього не сталось, велике таїнство театру є невмирущим. Театр існував, та буде існувати, поки існують люди.

Мистецтво театру зародилось в глибоку давнину, тоді коли людина вперше почала замислюватись над природою свого життя, та над всіма тими вічними питаннями, які не дають спокою філософам, мислителям та романтикам всіх часів. З історії театру перші організовані театральні вистави з’явились ще у древньому Єгипті і мали форму театралізованих релігійних містерій.

Слово містерія грецького походження і означає таїнство, таємне священнодійство, причетність до Божественного. Давні єгипетські містерії були закритими, доступними лише для вузького кола посвячених людей – жерців. Вони мали релігійний характер та присвячувались єгипетським богам: Ізіді та Осірісу¹ .

З давнього Єгипту релігійні містерії перекочували у давню Грецію. Греки свого часу багато всього запозичили у єгиптян (зокрема театралізовані релігійні містерії). Відомі грецькі філософи Платон та Піфагор навчались у єгипетських храмах та були посвяченні у таїнство єгипетських містерій. В Греції містерії вперше прийняли масовий характер і стали доступними для багатьох людей. Спочатку теж як і в Єгипті існувало лише невелике коло посвячених (у містерії), потім це коло ставало дедалі зростати, поки не набуло масовий характер. Дійшло до того, що серед давніх греків стало модно бути посвяченим у якусь містерію. Найвідомішими грецькими містеріями були “Єлевсинські містерії”. Вони щороку відбувались у невеличкому містечку Єлевсин (околиця Афін) і присвячувались грецьким богиням плодючості і землеробства Деметрі та Персефоні.

Самі Єлевсинські містерії являли собою театралізоване видовище в сюжеті якого лежав давньогрецький міф про викрадення богині Персефони богом підземного царства Аїдом. (про Єлевсинські містерії буде окрема стаття на сторінках нашого журнал). Окрім Єлевисинських містерій відомі також містерії Орфічні, Діонісійські, Крітські та ще багато різних містерій, в яких розігрувались захоплюючі театральні вистави різних грецьких міфів.

З приходом Християнства містерії як прояв язичницької релігії були заборонені. Однак вони зробили величезний внесок у розвиток грецької культури та дали поштовх для виникнення відомого грецького театру.

Молодіжні вертепи, що ходять на Різдво по містам та селам західної України, розігруючи театралізовану виставу народження Ісуса Христа, є прикладом самої справжньої християнської релігійної містерії.²

У Греції закриті релігійні театральні містерії поступово перетворились у відкриті світські театральні вистави, а жерці та священнослужителі давніх язичницьких богів перекваліфікувались на акторів.

Від греків мистецтво театру було перейняте римлянами, а згодом, разом із завойовницькими походами римських легіонів та військ Олександра Македонського поширилось по всій Європі та Азії від туманної Британії до сонячної Індії.

Йшов час, мінялись віки, а з ними змінювався і театр, від напівкруглих сцен грецьких та римських амфітеатрів, через вуличні, балагані вистави середньовіччя, до наповнених видовищними спец ефектами та 3D графікою, сцен сучасності. Змінювалась форма та суть театру, незмінним лишалось тільки одне – інтерес глядачів до великого таїнства театральної майстерності.

P. S. Духи вещают: Последними временами при освещении помещений театров и сцены стали широко использоваться бра светильники сделанные под старину, создающие великолепную ретро атмосферу 19-го века. А стиль ретро вновь становится популярным в наш компьютерный двадцать первый век и это весьма радует.