Формування цього іконографічного типу відноситься до початкового етапу розвитку християнського мистецтва. Фрески Остріанських катакомб в Римі – одна з небагатьох збережених пам’яток тієї епохи. Розписи катакомб були наскрізь символічні, зашифровані, незрозумілі для непосвяченого язичницького Риму. Природно, що зображення катакомб не мали таких помітних (обов’язкових згодом) ознак християнської ікони, як німби і супровідні написи. І образи Божої Матері і Христа можна розпізнати в розписах катакомб лише за непрямими ознаками.

Біля Немовля іноді зображували зірку (символ Віфлеємської зірки) або монограму. Це той символ, силою якого імператор Костянтин Великий здобув чудову перемогу над найсильнішим своїм суперником Максенцієм (він отримав цей знак уві сні і наказав потім вишити його на прапорах своїх полків).

Чудотворні символи імені Христа увійшли потім в Його ікони. Це було знаковою передачею християнського переказу – поряд з переказом усним і письмовим, літературним і образотворчим. І неканонічні образи катакомбних фресок перетворилися в ікони, коли в процесі передачі переказу вони стали впізнаваними копіями відомих типів зображень Божої Матері та Ісуса Христа – в тому числі і Спаса Еммануїла.

Ім’я «Еммануїл» в перекладі з староєврейського означає «з нами Бог». Воно зустрічається в Біблії (Іс. 7, 14; Мф. 1, 23). Зараз це ім’я пов’язане з уявленнями про Христа-Дитину або Христа-Отрока, хоча раніше могло мати відношення і до Христа в образі «средовіку» – людини середнього віку. Саме такий образ відображений на друку візантійського імператора Костянтина X Дуки (1059-1067): поясне зображення Христа з бородою, в крестчатому німбі з закритим Євангелієм і грецьким написом «1С ХС ЕММАНУЇЛ»

Чому ж в православному переказі ім’я Еммануїл зв’язується з Христом-Немовлям? Справа в тому, що образ Еммануїла створений на основі тексту Святого Письма, Євангелія від Матвія, де це ім’я відноситься до Господа часу Його Різдва. Образ Еммануїла рідко був ізольованим. Христос в цій іконографії зазвичай представлений разом з архангелами, Божою Матір’ю, Богом-Отцем – наприклад, в таких іконах, як Богоматір Володимирська, Богоматір Знамення (з Ярославля), Печерська; в святкових іконах Різдва Христового і Стрітення. Спас Еммануїл є і в складі складних композицій: Спас Недрімаюче Око, Собор Богоматері ( «Що ти принесемо»).

Постійна ознака цього іконографічного типу – зображення Христа в дитячому або юнацькому вигляді, без бороди. Змінні ознаки: зображення може бути одноликим або багатоликим (одне Немовля або з ким-небудь ще); ростове, сидяче, лежаче, поясне, оглавні типи уявлення Христа; німб може бути крестчатим, звичайним або багатокутним; наявність або відсутність слави навколо фігури Христа (в славі Він зображується в іконах Богоматері Знамення (тип Влахернітісси), Печерської (Нікопея), але не Одигітрії або Розчулення). Перстосложення буває двуперстним, іменословним, «рогатим» (коли підняті вгору вказівний палець і мізинець).

Зарубіжні приклади іконографії Еммануїла: мозаїка собору Сан-Вітале у Равенні (540-550); мініатюра Євангелія Марціани (XI ст.); фреска церкви Святого Стефана в Касторії (Македонія, XII ст.); фреска «Страшний Суд» в Дечанах (XIV ст.). Слід зазначити, що для зображень «Суду» це не дуже характерно.

Автор: С. Вербицький.