У середньовічній архітектурі і прикладному мистецтві зустрічається дуже характерний геометричний орнамент, відомий під назвою плетеного. Багато дослідників вважали, що, перш ніж з’явитися в камені і на сторінках давніх книг, орнаменти плелися художниками зі шкіри або мотузок, недарма він і носить назву — плетені, але висловлювалися про це досить несміливо.

Робота по реставрації давніх тканин підштовхнула мене до пошуків цього початкового плетеного орнаменту, а три археологічні знахідки — справжні плетені вироби середньовіччя — остаточно змусили звернутися до вивчення плетених візерунків. Одна із знахідок — плетені з золотих ниток тесемочки з жіночого коміра XIII століття, Бєлгорода, інша — теж жіноча прикраса — вузли з одягу XIV століття з розкопок під Керчю. Ще одна знахідка була зроблена болгарськими колегами — це плетена прикраса головного убору царя Калояна XIII століття. Всі ці предмети дуже близькі орнаментам архітектурного декору середньовічних храмів, дерев’яного різьблення, бронзового лиття і срібних прикрас і заставок середньовічних рукописів — не порівнювати їх було неможливо. І тоді технологічній «ревізії» мною були піддані всі плетені орнаменти, де б вони не були зображені.

З’ясувалося, що орнамент, який традиційно прийнято іменувати плетеним, ніхто досі не намагався плести. А між тим виявилося, що багато середньовічних візерунків дійсно попередньо плелись, і робилося це майстерно. Технічні помилки у них — велика рідкість. І орнаменти ці зовсім не «вигадливі», як про них іноді відгукувалися, починаючи з XIX століття, а закономірно «технологічні», тобто повністю відповідають всім правилам мистецтва плетіння. І ось, користуючись цими візерунками як технічними вказівками, я почала плести все, що було висічено, вигравірувано, вирізано або намальовано тисячу років тому.

Не дивно, що одні і ті ж візерунки відтворюються в камені, металі, дереві, рукописах, адже середньовічні орнаменти листи, в якому б матеріалі вони не працювали, ніби змагаються між собою у знанні прийомів плетіння. Особливо, здається, досягли успіху в цьому ті, хто прикрашав сторінки рукописних книг. Тут можна бачити, з яким великим старанням, скрупульозністю відтворюється в заставці який-небудь рідкісний прийом плетіння, а по обидва боки її переможними прапорами звиваються кінці «шнурка», прикрашені завитками або головками фантастичних чудовиськ.

У цьому орнаменті різні народи «зашифрували» все, що вміли плести, у відповідності зі своїм національним сприйняттям і традиціями. Судячи з цих візерунків, в історії був період якогось особливого, загального захоплення плетінням.

Причому витоки цього мистецтва, наскільки можна судити про це зараз, лише на початку дослідження, йдуть з глибокої давнини. Найбільш ранні зображення плетених предметів відомі з пам’ятників стародавньої Месопотамії та Ірану. Згадаймо фігури ассірійських владик в одязі, прикрашених плетеними китицями і бахромою, кам’яні рельєфи коней в плетеній упряжі, давньоіранські срібні судини з плетінкою, викарбуваній по краю. Пізніше за мусульманською традицією візерунки ці стануть архітектурною прикрасою, декором, нескінченним плетінням зірчастих орнаментів — герихів, і за цими орнаментами можна буде простежити просування знань про ремесло плетіння від одного народу до іншого.

Інтерес до цього мистецтва не слабшав протягом багатьох століть — знання прийомів передавалося від покоління до покоління, як естафета. У той час як, скажімо, в одному регіоні ці орнаменти могли бути неймовірно ускладненими, в іншому, навпаки, дуже простими. Мабуть, це говорить про більш пізнє «впровадження» прийому плетіння в орнамент.

І ось, нарешті, коли я переконалася в тому, що ці візерунки чудово «розкладаються по поличках», якщо розглядати їх як технічні малюнки предметів плетіння, розпочата «інвентаризація» перетворилася в систему класифікації орнаменту. Ця система охоплює весь плетений орнамент, де б він не був зображений: у білому камені соборів, в металі, литому і чеканному, у різьбленні по дереву і кості і, звичайно, на сторінках рукописів.

Далі буде.

Автор: А. Йолкіна.