За легендою, після воскресіння Пречиста Діва Марія та святий Іоанн Євангеліст вирушили під вітрилами до Кіпру навідати Лазаря. Під час цієї мандрівки на морі зчинився великий шторм і їхній човен викинуло на східне узбережжя гори Афон. Зачарована красою цього місця, Марія благала у молитвах до свого Сина дарувати їй владу над горою. У відповідь із неба пролунав голос: «Хай це місце буде твоїм, хай воно буде твоїм садом, і твоїм раєм, і притулком для всіх тих, хто шукає спасіння». Саме тому і називають ченці гору Афон «Садом Пречистої», а греки — «Хагіос Орос», тобто «Святою горою». Визначені ще в середньовіччя візантійським імператором приписи монастирського життя мало відтоді змінилися. Пречиста Діва була єдиною жінкою у цих місцях. На Святу гору пускали тільки чоловіків.

З 20-х років минулого сторіччя гора Афон є теократичною республікою, яка має певну автономію у складі грецької держави. Вона складається з двадцяти монастирів. Це число є незмінним.

Церкви, скарби та бібліотеки

Монастирі на горі Афон, як правило, оточені фортифікаційними мурами. Кожен монастир має центральну церкву, або католікон. Часто-густо це середньовічна візантійська церква, розмальована знадвору й оточена іншими залежними від неї спорудами. Інтер’єр церкви, скажімо, у Ватопедському монастирі, прикрашений фресками, іконами та мозаїкою.

Монастир зазвичай містить скарби, які ченці неохоче показують відвідувачам. Це раки, ікони та церковне начиння, таке як потир XIV сторіччя з позолоченого срібла, прикрашений яшмою та емалями, шедевр візантійського мистецтва, збережений у Ватопедському монастирі, та вбрання імператора Никифора II Фока, яке можна побачити в одному з найпрекрасніших монастирів півострова — Великій лаврі.

Монастирські книгозбірні багаті на стародавні манускрипти, деякі з них датовані IV сторіччям. Бібліотека Великої лаври, наприклад, містить понад 2000 манускриптів та 5000 томів. Аби повніше оцінити красу цих монастирів, які гармонійно вписуються в чудово збережений краєвид, найкраще наближатися до них від моря. Декотрі монастирі, такі як святого Георгія, Ватопедський та святого Пантелеймона, розташовані на узбережжі. Інші, приміром Діонісія, Велика лавра, святого Павла та Симона Петра, розташовані високо на вершинах або на прискалках. З усім своїм розмаїттям покрівель, веж, дзвіниць та зубчастих стін кожен монастир є селищем. Білі будиночки з дерев’яними балконами чіпляються за високі монументальні стіни.

Святе місце

Монастирі діляться на дві групи. У монастирях спільного проживання, з окремим врядуванням, все робиться всією громадою; ченці живуть під одним дахом, протягом доби беруть участь у спільних молитвах, ділять між собою їжу та працю і не мають своєї власності. В інших, відомих під назвою «ідіоритмічних» монастирів, кожен чернець живе у своєму осібному «ритмі», має свою власну келію, звільнений від повинностей брати участь у спільних роботах і може вільно використовувати будь-який свій прибуток. Ченці в таких монастирях не живуть під одним дахом і не отримують певних послуг.

Інші форми релігійного життя на горі Афон, окрім названих вище двох головних, репрезетовані анахоретами, які проживають в окремих ізольованих келіях, скитами, де ченці живуть вдвох або втрьох у віддалених домах зі своїми власними каплицями, та ченцями, які вільно мандрують і жебракують.

Афонські ченці користуються юліанським календарем, і їхня доба починається з заходом сонця, а не опівночі. Дзвін, який звіщає початок денної молитви та праці, лунає о першій годині ранку.

Ченці прибувають з всього православного світу. Після періоду занепаду нині у чернечому житті відчувається піднесення. Афонська школа відчинена нині для юнаків, які не бажають відбувати чернечий обов’язок протягом всього життя. Багато монастирів перебувають у стані реставрації. Ченці та анахорети, які живуть у цьому святому місці, зберігають живу споглядальну традицію Православної Церкви.

Автор: Крістіна Кенон.