Коротко про життя. Мета не ясна. Час обмежений.
Отримуй задоволення від процесу.

Хто це сказав? Не знаю (не я). Але сказано мудро, хоча і трохи з іронією. Цілком заслуговують на увагу і претендують на істину твердження і програма дій. Але давайте, хоча б, спробуємо поміркувати про те, що в даному випадку не ясно, – про мету життя людини.

Яка ж мета життя окремо взятої людини? Мета кожної окремо взятої людини – (особистості) – отримання задоволень. Але нам неприємно усвідомлювати, що це саме так, тому натомість було придумано інше слово – щастя, з більш розмитим змістом. А що це таке? Щастя – стан людини, яка відповідає найбільшій внутрішній задоволеності умовами свого буття, повноті і осмисленості життя, здійсненню свого людського покликання, самореалізації. Феномен щастя вивчається психологією, філософією, фізіологією, соціологією та економічною теорією, а також релігією. Фізіологія щастя може бути тісно пов’язана з так званими «гормонами щастя» – ендорфінами, серотоніном і дофаміном. В епоху еллінізму щастя було ототожнено із задоволенням. Східна філософія, проголошуючи недосяжність щастя в матеріальному світі, вчить практичному шляху досягнення індивідуального щасливого життя.

Ми розглянули ряд розумних визначень щастя. І всі вони начебто правильні. Але ситуація так і не прояснилася, що ж все-таки таке це щастя.

В цілому людина містить в собі три складові, які цілком і повністю її визначають і характеризують. Правда ці три складові в різних напрямках світорозуміння називаються по-різному. В релігії це тіло, душа і дух. Спробуємо підібрати до них наукові визначення, що б спробувати глибше зрозуміти, з чого все-таки складається людина. З тілом все зрозуміло – це все, що стосується фізіології людського організму і фізичних, хімічних, біологічних процесів, що в ньому відбуваються. Коротше – фізіологія. Душа – це емоційний світ людини, її психіка (в грецькій душа – Ψυχή «психо»). Дух – це в загальному розумінні розум людини, який в даному випадку виявляє себе через мораль, моральність. Звідси і зв’язок людини через підсвідомість з Всесвітнім розумом (з абсолютом, з Богом). Звідси і поняття Святий дух, він же всесвітній розум, абсолют, Бог. В результаті отримуємо – людина складається з фізичного тіла, психіки і розуму. Все. Більше в ній немає нічого.

Тепер продовжимо наші міркування про задоволення. Припустимо, у нас є яблуко, – звичайне червоно-зелене, ароматне, кисло-солодке яблуко. Як ми можемо отримати з цього задоволення, так бажане всіма нами. Можна просто з’їсти яблуко, відчувши його аромат і смак і задовольнивши свій травний тракт. Ми отримаємо фізіологічне задоволення або іншими словами задовольнимо своє тіло. Можна покласти його на підвіконня і отримати насолоду від переповнюваних вас емоцій в результаті милування їм в сонячних променях ранкового сонця. При цьому ми отримаємо естетичне задоволення, задовольнимо свою психіку, або насолодимо душу. А можна віддати яблуко сусідові, і тиждень ходити, переповнюваним гордістю за себе хорошого. При цьому ми отримаємо моральне задоволення, задовольнимо свій дух (або розум).

Як бачимо, що б ми не робили, все в кінцевому підсумку зводиться до отримання задоволення, – тілесного, душевного, духовного. Все одно, це задоволення, як би нам не хотілося чогось більш пафосного.

Крім задоволень тілесних (фізіологічних), душевних (психічних або естетичних) і духовних (моральних або етичних), є ще одне задоволення, одержуване від володіння чимось (або кимось). Воно не вписується в зазначену вище класифікацію і стоїть осібно. Але, за своїм впливом на людину, воно часто перевершує всі три разом узяті. Особливо необхідно звернути увагу на задоволення, що отримується від володіння кимось або, – задоволення влади.

Але і це ще не все…

У всіх розглянутих варіантах отримання задоволень людина виступає як суб’єкт, який прагне до задоволення. А то, за допомогою чого (або кого) вона отримує задоволення – об’єкт. Однак є ще одне задоволення, що отримується в результаті взаємодії двох (і більш) суб’єктів.

Це задоволення, отримане від домінування. Ми всі хочемо бути хоча б трохи вище, розумніше, красивіше (і т. д. і т. п.), ніж інші люди, нас оточуючі. Кожен з нас хоча б на міліметр, хоча б в чомусь, хоче підніматися над іншими (або хоча б над ким-небудь). І коли це так – ми отримуємо незрівнянне задоволення. Домінування – чільне становище над іншими, такими ж суб’єктами.

З метою життя окремо взятої людини розібралися, в загальних рисах, звичайно. Тому що тема ця дуже широка і дуже глибока, і останнім часом мало розглянута. Зараз ми більше зосереджені на розумінні щастя. А це щось не зовсім реальне і важко розуміється. Але не дивлячись на ситуацію, що складається, ми наполегливо хочемо підмінити поняття задоволення поняттям щастя.

У світі людей існує лише дві життєві стратегії:

• 1-ша – зробити щось таке, за що б тебе запам’ятали надовго, краще – назавжди. Її ознаки – прагнення до розвитку, прогресу; бажання зробити щось нове, корисне; або зробити щось дуже погане – головне, щоб пам’ятали. Залишити свій слід. Це здебільшого західна стратегія поведінки.
• 2-га – не наслідити, більш характерна для сходу. Світ прекрасний, все краще вже створено. Головне – нічого не порушити.

І та й інша стратегія сходяться в одному, – єдиній глобальній меті. І ця мета – збереження людства як виду. Чому? У першому випадку, – зникне людство, нікому буде пам’ятати. У другому випадку, – збереження виду в сукупності всієї природи в цілому.

Заперечення? – …

Які ж завдання необхідно буде вирішувати при цьому? Перше, яке лежить на поверхні і вже обговорюється протягом деякого часу, – оптимальна чисельність населення земної кулі.

Є думка, що наша планета вже зараз перенаселена, і її населення не повинно перевищувати півмільярда людей. На зроблених у 1979 – 80 рр. Джорджийських скрижалях перша заповідь говорить: «Хай земне населення ніколи не перевищує 500000000, перебуваючи в постійній рівновазі з природою».

Є й інша думка. Вже в кінці минулого тисячоліття були загальнодоступні технології, що дозволяють протягом кількох найближчих століть забезпечувати рівень життя, характерний на той час для так званого «золотого мільярда», щонайменше, 15, а то і 20 мільярдам людей. Як відомо, поділ праці підвищує її продуктивність. Чим більше населення, тим глибше може бути поділ праці і тим вище його продуктивність. 500 мільйонів чоловік вироблять у розрахунку на кожного з них менше (і будуть жити гірше), ніж 5 мільярдів, не кажучи вже про 15 – 20. Виходячи з оптимальності поділу праці та природних запасів планети Земля, пропонується оптимальна чисельність населення 15-20 мільярдів чоловік.

Але, поділ праці неминуче призводить до того, що якісь види праці конкретних людей продуктивніше, а якісь – менш продуктивні. Тому навіть при оплаті строго з праці якісь люди будуть багатшими, якісь біднішими. Ринкові ж механізми неминуче призводять до того, що якісь люди живуть біднішими, ніж слід було б по їх праці, а якісь, навпаки, багатшими. В рамках ринкової економіки взагалі неможлива оплата строго по праці. І…, чи потрібна взагалі оплата з праці? Велике питання…

Розглядаючи питання оптимальної чисельності населення земної кулі, ми вийшли на більш важливе питання – вибір типу економічної моделі. Назвемо це другим завданням. Нам на власні очі доводилося спостерігати дві моделі: державне регулювання (в Радянському Союзі) і ринкова економіка. Тип економічної моделі, яку ми спостерігаємо зараз на просторах пострадянського простору, розглядати не будемо. Це щось взагалі в деякому роді збочене. При державному регулюванні є можливість створити якусь більш-менш справедливу економічну систему. Але при цьому все залежить від держави, а держава не завжди така, якою б її хотілося бачити. Ринкові відносини – більш незалежний тип економіки. Свобода дій обмежується тільки системою регулюючих законів. У світі були й інші системи, на яких ми не будемо загострювати свою увагу. Але, як бачимо, дуже багато в розглянутих економічних системах залежить від держави і громадянського суспільства в цій державі.

Те суспільство, яке сформоване на планеті Земля зараз, можна назвати “суспільством споживання”. Якщо вся система цілком і повністю буде орієнтована на споживача, потреби не матимуть меж. А ресурс (на сьогоднішній момент це ресурс планети Земля) обмежений. Спостерігаємо протиріччя між потребами і можливостями, завдання є нерозв’язним. Суспільство споживання – це глухий кут. Але, до певного моменту розвитку це все таки прогрес. Не упустити б цей момент.

Необхідний пошук принципів, на яких буде формуватися нове суспільство. Це третє завдання. І, як наслідок, від цього залежатиме вибір економічної моделі. Причому необхідно розглядати дві економічні моделі: економічну модель перехідного періоду і економічну модель нового суспільства.

Вже починає вимальовуватися послідовність рішення завдань: спочатку необхідно визначитися з принципами формування нового суспільства, потім вибір економічної моделі, і тільки потім чисельність населення.

Рано чи пізно наше життя повинно буде вийти за межі планети Земля (і сонячної системи в цілому) – або ми вимремо. І тоді все, що було, не має ніякого сенсу. Людство просто припинить своє існування. Вдумайтеся в це… Коли ж реально це може статися? Поточний вік Сонця, оцінений за допомогою комп’ютерних моделей зоряної еволюції, дорівнює приблизно 4,5 мільярда років. Зірка такої маси, як Сонце, повинна існувати в цілому приблизно 10 мільярдів років. Таким чином, зараз Сонце знаходиться приблизно в середині свого життєвого циклу. Максимум, що у нас є – 5,5 мільярдів років. Чимало. Це четверте завдання.

На розвиток людства пішли мільйони років, але за останні шістдесят років атомна зброя створила потенціал самознищення. І це може статися вже зараз, в будь-яку хвилину, а не через 5,5 мільярдів років. А для того, що б цьому запобігти, необхідно зрозуміти суть головного конфлікту. З одного боку мета всього людства, з іншого – мета кожної окремо взятої людини (окремої особи), мета групи людей (держави – приватний варіант).

Суть головного конфлікту-цілі і завдання людства в цілому і цілі (відповідно і завдання, хоча тут ми їх конкретно не розглядали) окремо взятої особистості різні, а іноді і протилежні.

Як забезпечити виживання цілого, коли всередині відбувається боротьба між частинами за виживання однієї частини за рахунок іншого? Причому боротьба не на життя, а на смерть. Як…?

Ось головне завдання… Завдання всіх завдань…!

Я вважаю, що це завдання в чистому вигляді не має рішення.

Інша думка є? – …

Вважаєте це песимізм? Ні. Це розуміння реальної ситуації. Чи можна щось зробити? Так. Що?… Спробувати…

Прибрати конфлікт повністю неможливо, аж надто цілі різняться. Але частково згладити його можна і потрібно. Можливо тоді ми встигнемо до того як угробимо себе на планеті Земля, розселитися у Всесвіті по інших планетах і зоряних системах. Це наш шанс, і його необхідно використовувати.

Необхідно послідовно вирішити третє, друге і перше завдання, а саме – визначитися з принципами, на яких буде формуватися нове, менш конфліктне суспільство; розробити новий тип більш справедливої економічної моделі суспільства; визначитися з оптимальною чисельністю населення планети Земля. Спробувати знизити градус боротьби за отримання задоволень. При цьому, постійно займатися вирішенням четвертого завдання, а саме вихід людини за межі Сонячної системи.

І, можливо, тоді ми будемо мати шанс…

P. S.

Якщо з четвертим завданням все більш-менш ясно (питання тільки з його технічною реалізацією), то з третім завданням повна невизначеність. Що це за принципи, на яких формуватиметься нове, менш конфліктне суспільство? Що б прийти до цих принципів, необхідно розібратися глибше з природою задоволень. Пропоную розглянути це в наступній статті.