Японський театр кабукі виник приблизно п’ять століть назад в Кіото, давній японській столиці, де споконвіку жінки любили білити обличчя, надягати дивні одежі, голосити речитативом і танцювати. Однак як тільки танцювати і співати стали на сцені, відразу жінок замінили чоловіки. Чому ж актори театру кабукі виключно чоловіки? Офіційна японська версія відсутності в національному театрі актрис: чоловіки-виконавці жіночих ролей спостерігають за жінками об’єктивно, з боку – і мають можливість більш повно передати на сцені жіночу красу і психологію.

Пояснення західних дослідників нам зрозуміліше: глядачами в більшості своїй були самураї, серед яких панувала не зовсім традиційна орієнтація.

Як би там не було, театр кабукі за п’ятсот років абсолютно не змінився. Вистави в жанрі історичної або сімейної драми тривають п’ять-шість годин, текст вимовляється незрозумілою навіть японцями давньою японською мовою, жести і інтонації відпрацьовані предками кожного з акторів приблизно шістнадцять поколінь назад, та ще й грим театру кабукі виготовлений за старовинними рецептами.

Відвідувачів призводять на виставу кабукі за годину до завіси і садять на гальорці. Якщо це західні туристи, то спершу вони дивуються кастрованому фальцету (як вони за п’ять годин голос не зірвуть?) барвистим японським декораціям, (хоча подекуди в інтер’єрі театру кабукі наших днів можуть бути і якісь сучасні речі, та деталі, скажімо дверні ручки mvm чи ще щось в такому роді). Потім намагаються слухати синхронний переклад англійською.

Зовсім занудьгувати не дають раптові самурайські крики справжніх японських театралів. Сидить поруч зовні спокійний «самурай» і раптом на весь зал хрипко так: «никам-ра-яяя !!!» А у відповідь з іншого кута ще голосніше: «никам-ра-яяя !!! Шібарі-ку-яяя !!!». Здається, ще трохи – і дістане театрал тухле яйце, і кине в нудну білену фізіономію «дівчини з храму Додзедзі». Але ні, насолодившись подивом туриста, гід все роз’яснить. Виявляється, в японському театрі раніше не прийнято було плескати, і театрали вигукували прізвище актора. Чому ж прізвище вигукували не після вдало зіграної сцени, а мало не за хвилину до появи актора? А тому, що це кабукі.

Оркестр витягує стуки, скрипи і надтріснуті чукотські дзвони з інструментів, зовсім не схожих на музичні. Герої сідають на крилатого коня, і їх на дроті простягають через зал над головами глядачів. Смугаста коричнево-чорно-зелена завіса… ні, не опускається, як в європейському театрі, а відсувається на зразок штори. Це Кабукі !!!

На завершення пропонуємо Вам подивитися маленьке відео з вистави цього самобутнього японського театру кабукі