Зараз, після двадцяти шести століть, важко сказати, наскільки реальною історичною особою був той, хто нині зветься Буддою. Царевич Сіддхартха, що належав до роду Гаутама, до тридцятирічного віку вів у себе на батьківщині, в Північно-Східній Індії, життя, сповнене насолод. Потім він кинув все, став жебруючим ченцем і почав проповідувати нову релігію. Постив в пустелі, зібрав групу учнів, заснував громаду однодумців… Але ось потім… Відкинувши спокуси злого демона, Сіддхартха досяг «просвітлення», почав творити чудеса і став Буддою, що, власне, і означає «Просвітлений»…

Після смерті засновник однієї з найбільш поширених в світі релігій, який став у ламаїстів навіть божеством, згідно з традицією, був кремований. Легенди сходяться в тому, що тлінний прах його був порівну розподілений між вісьмома громадами, найтісніше пов’язаними з його земним життям.

Археологічна експедиція, організована індійським урядом, завершила розкопки в районі індійського села Піпрахва, в штаті Уттар-Прадеш. Припускають, що на місці цього села колись стояв той самий Капілвасту, в якому царевич Сіддхартха провів перші двадцять дев’ять «пересічних» своїх років, до того, як залишив рідню і все земне майно.

В результаті розкопок була знайдена скринька з мильного каменю – стеатіта з важко розглядуваним написом на кришці. Нещодавно фахівці з древніх буддійських текстів завершили розшифровку цього напису. Виявилося, що вона говорить приблизно наступне: «Тут зберігаються останки царевича Сіддхартха»…